УДК 378: 37.037В.

В. В. Одінцов

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ІСТОРІЄЮ НАУКИ І ТЕХНІКИ

У статті наголошується на необхідності ефективного використання історичного досвіду в системі професійної підготовки студентської молоді.

На сучасному рівні розвитку суспільства, вищої школи значно зросла актуальність виховної роботи з підростаючим поколінням, студентами. На порядок денний виноситься проблема гуманізації освіти як засобу формування культури студентів, особливо природничого та технічного спрямування підготовки.

Традиційне розуміння культури як сукупності духовних цінностей зараз активно переосмислюється. Розширення цього поняття йде по лінії онтологізації, що виявляється в низці нових мотивів. По-перше, до культури вносяться якості людського буття, тобто має місце онтологізація культури. Виникає осмислення того, що культура є перш за все міра людського в людині, ступінь розвитку в індивіді людських якостей. По-друге онтологізація культури виражається в її екологізації. Зрозуміло, що культура повинна бути поєднана з людськими цінностями, однак для їх нормального функціонування потрібне відповідне середовище. Створення культурного середовища, в якому розквітне культурна творчість, і є екологія культури. По-третє, онтологізація культури передбачає її етнізацію, з'єднання культури з народом, з буттям етносу. Поза цим зв'язком, без проникнення в побут народу, культура гасне, втрачає своє укорінення.

Який внесок може внести вища школа у процес виховання культури студентів?

Слід зазначити, що культурний рівень студентства бажає бути набагато кращим, і тому слід починати з гуманізації всієї вищої освіти. І це не просто читання так званого гуманітарного циклу дисциплін, а формування потреби асиміляції світової культури з метою злиття в людині в єдине ціле його раціональних, моральних і естетичних здібностей.

Ототожнення культури з інформацією, інакше кажучи лише зі знанням і вмінням, зберігає для вищої освіти велику небезпеку.

У вищих навчальних закладах у розв'язанні цієї проблеми слід йти через гуманізацію природничо-технічних дисциплін тобто побороти розрив між технічною і гуманітарною культурою. І це можна здійснити шляхом гуманізації самих дисциплін, викладаючи їх з урахуванням історії розвитку науки і техніки, історії відкриттів, винаходів, боротьби ідей, поглядів учених, виявленням внутрішнього зв'язку між науками про природу та науками про людину або створити нові міждисциплінарні курси типу "Філософія техніки", "Методологія інженерної діяльності", "Технічна естетика", "Інженерна графіка", "Інженерна психологія", "Історія науки" тощо [1].

На наш погляд, великі можливості у вихованні культури студентів має історія науки і техніки. Під час викладання навчального матеріалу через історію творців науки і техніки, через показ еволюції ідей, понять, принципів цієї науки або галузі техніки виховуються певні людські якості студентів.

Використання цієї методики можна здійснювати на прикладах викладання таких предметів як фізика, математика, електротехніка, теплотехніка тощо. І при цьому не слід боятися проблеми відволікання від викладання навчальної програми, її конкретики. Саме матеріал пов'язаний з людськими якостями сконцентрує увагу на певній науці, дисципліні, надасть можливість вжитися в її проблематику, пережити її історію, стати співучасником драматичних ідей і життя її творців, стати на шлях наслідування.

Конкретно нами це здійснюється під час вивчення розділу загальної фізики "Електрика та магнетизм" на прикладах Гільберта У., Рихмана Г., Франкліна Б., Ломоносова М., Ома Г., Гальвані Л., Вольта А., Петрова В., Ерстеда Г., Ампера А., Фарадея М., Генрі Д., Ленца Е., Майєра Ю., Гельмгольца Г., Джоуля Д., Максвела Д., Герца Г.

У розділах "Оптика", "Квантова фізика" заслуговують на увагу постаті великого Ньютона І., Гюйгенса Х., Юнга Т., Френеля О., Гримальді, Планка М., Ейнштейна А., Резерфорда Е., Бора Н., Ірен і Фредеріка Жоліо-Кюрі, Столєтова А., Лебедєва Г., Йофе А., Менделєєва Д., Вавилова С., Черенкова П., Курчатова І., Басова М., Прохорова О., Габора Д., Денисюка Ю. та інших.

З метою патріотичного виховання особливу увагу звертаємо на внесок українських учених у розвиток науки. Для цього зупиняємося на таких прізвищах, як Бенардос М., Боголюбов М., Верещагін Л., Дудчак Я., Іваненко Д., Капіца П., Кибальчич М., Кондратюк Ю., Корольов С., Королюк О., Лівшиць Є., Максутов Д., Папалексі М., Патон Б, Патон Є., Пильчиков М., Пулюй І., Свєчніков С., Францевич І., Янгель М. та багато інших.

У житті, діяльності названих учених звучить велич перемог в експерименті, розробці теорій, знання, впертість, наполегливість, праця, винахідливість у досягненні мети, самовідданість, цілеспрямованість, патріотизм тобто ті якості, які так необхідні підростаючому поколінню, студентам.

У процесі викладання студенти відчуватимуть не лише красу природи, а й красу законів і теорій, формул і рівнянь, конкретних висловів, сприймуть яскравість процесу пізнання, доторкнуться до процесу наукового пошуку та відчують, якою ціною добувається наукова істина, які почуття відчуває вчений, що відкрив щось нове в природі [2].

Література:

1. Пашков Ф.Е., Шубин В.И. Гуманизация и гуманитаризация высшего образования. Ч ІІІ. - Днепропетровск, 1995. - 283 с.

2. Кордун Г.Г. Історія фізики. Короткий курс. - Київ.: Вища школа, 1974. - 219 с.

3. Шаромова В. Українські фізики та астрономи. Посібник-довідник. - Тернопіль, 2007. - 304с.