УДК 378.371.622:371.64

Ф. Г. Семенченко

ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ ВИКЛАДАЧА І СТУДЕНТА В АУДИТОРІЇ

Статтю присвячено аналізу актуальних психологічних проблем взаємодії викладача і студента на сучасному етапі демократичного розвитку суспільства.

Проблема взаємодії викладача і студента в аудиторії була актуальною завжди. Висвітлювалася вона не тільки в різних академічних, фахових, популярних виданнях, на студентських театралізованих вечірках та виставах, а навіть в анекдотах. Сьогодні вона набуває особливого звучання. З розвитком сучасних технологій, телебачення і особливо системи Інтернет, коли викладач і книга перестали бути єдиним джерелом інформації та знань, проблема взаємовідносин між викладачем і студентом в навчальному процесі постає як проблема поєднання демократії, дисципліни та порядку в процесі навчання.

Досліджуючи процес навчання, західні педагоги дійшли висновку, що навчання, як правило, здійснюється краще, коли:

• ті, що навчаються, мають практику (щось роблять);

• ті, що навчаються, переживають почуття успіху;

• ті, що навчаються, мають попередні знання з предмета;

• той, що навчається, залучений до процесу навчання;

• ті, що навчаються, діляться своїми думками і їх обговорюють;

• ті, що навчаються, мають хороший план для навчання;

• ті, що навчаються, визначають позитивні і негативні боки проблеми;

• навчання цікаве і вмотивоване;

• викладач - харизматична особистість і добре викладає матеріал;

• використовуються різні моделі навчання;

• помилки підкреслюються і пояснюються;

• встановлені реальні терміни навчання;

• навчання організоване і структуроване;

• той, що навчається, знає сферу вживання своїх знань;

• встановлені демократичні дружні стосунки між викладачем і студентом [ 1,27].

Крім того, дослідження, які були проведені педагогами університету Квіт (Канада) показують, що ті, що навчаються, утримують у пам'яті: 10% того, що вони ЧИТАЮТЬ; 20% того, що вони ЧУЮТЬ; 30 % того, що вони БАЧАТЬ; 50% того, що вони ЧУЮТЬ І БАЧАТЬ; 70% того, що вони ГОВОРЯТЬ; 90% того, що вони ГОВОРЯТЬ І РОБЛЯТЬ [ 2,34].

Дослідники виділяють чотири стадії емпіричного циклу навчання, яким відповідають способи вивчення навчального матеріалу:

стадії емпіричного циклу навчання: способи вивчення навчального матеріалу:

- конкретний досвід; - навчання шляхом інтуїції;

- рефлективне спостереження; - навчання шляхом сприйняття;

- абстрактна концептуалізація; - навчання шляхом роздуму;

- активний експеримент. - навчання шляхом дії [ 3,72].

1. Навчання шляхом інтуїції передбачає вивчення якого-небудь специфічного досвіду. Воно, як правило, отримує імпульс від спілкування з людьми, наприклад у ході дискусії, гри тощо. Викладач виступає тут помічником у навчанні.

2. Навчання шляхом сприйняття передбачає ретельне спостереження перед тим, як зробити якийсь висновок, розгляд проблем з різних поглядів, проникнення в зміст матеріалу, що вивчається. Цьому виду навчання відповідають такі форми навчального процесу як лекція, тести, іспити. Викладач виступає як керівник, що дає завдання.

3. Навчання шляхом роздуму передбачає логічний аналіз ідей, систематичне планування у вивченні матеріалу, дедуктивне мислення - дія на основі розуміння якої-небудь ситуації. Цей вид навчання властивий теоретичному читанню, самостійній роботі. Він присутній при чіткому структурованому вираженні ідей. Викладач тут виступає як особа, що сприймає інформацію.

4. Навчання шляхом дії передбачає здібність до виконання дії, ризику, уміння впливати на людей і події. Переважні форми для цього виду навчання - дискусії в малих групах, самостійно виконувані проекти, індивідуальне навчання. Викладач виступає в ролі людини, що дає завдання і пояснює як їх виконати.

Результатами навчання є отримані:

1. Знання (отримувані на лекціях, групових дискусіях, при читанні).

2. Розуміння (отримується в ході вивчення окремих проблем, їх вирішенні, демонстраційного показу).

3. Уміння (виконання ролей, під час гри, дискусії в групах).

4. Стосунки або відчуття (виявляються при вивченні окремих проблем, критичних випадків, у ході експериментальних вправ).

5. Цінності (засвоюються на лекціях, у ході дебатів, ігор).

6. Інтереси (виставки, подорожі, обговорення)

Особливості сприйняття студентами навчального матеріалу базуються на принципах навчання, найважливіші з яких:

1. Принцип мотивації.

2. Принцип оцінки як мотивації до вивчення предмета.

3. Допитливість.

4. Компетентність.

5. Мотив прихильності.

6. Викладач як зразок у пізнанні предмета.

1.Принцип мотивації.

Викладачі знають, що вивчення студентом матеріалу і пам'ять тісно пов'язані з мотивацією до навчання. Студенти вивчатимуть те, що вони хочуть знати, і матимуть труднощі в засвоєнні матеріалу, який їм не цікавий. Студенти вчаться весь час - то вони вивчають крок степа в новому танці, то ієрархію у виші, то стратегію футболу то інші більш менш складні речі.

На їх поведінку впливають різним чином мотиви страху (негативні) і надії (позитивні). Коли переважають негативні мотиви, студенти старанно працюватимуть, проте лиш в тому разі, якщо це єдиний шлях уникнути небажаних наслідків. Якщо є інші шляхи виходу з цієї ситуації, вони віддадуть перевагу їм і згають свій час на винахід різних способів обману викладача (жалісні розповіді про тягарі свого життя, складання шпаргалок тощо).

Разючу різницю в поведінці між студентами, що мотивуються страхом і студентами, що мотивуються надією, можна проілюструвати так. Дослідження Аткинсога і Литвина в США показали, що чоловіки-студенти, які були дуже стурбовані результатами письмового іспиту, були серед перших, які написали контрольну роботу і зробили її гірше порівняно з їх відповідями і роботою протягом семестру. Студенти з позитивними мотиваціями до успіху (тобто ті, які не боялися і не нервували), мали тенденцію писати роботу довше. Цей приклад ілюструє тенденцію людини, що боїться, уникнути ситуації, яка викликає тривогу.

Тобто необхідно створювати демократичну обстановку в аудиторії, щоб звести до мінімуму негативні мотиви до навчання,