УДК 379.3

Н.В.Корольова

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ У МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ СПЕЦІАЛЬНИХ ТА ЗАГАЛЬНОТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

У статті аналізуються питання формування професійно-педагогічних умінь у майбутніх викладачів спеціальних та загальнотехнічних дисциплін.

Згідно з Конституцією України (ст. 53) кожен громадянин має право на освіту. Для громадян України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання, надання державних пільг та стипендій учням і студентам.

Для того, щоб випускник професійного навчального закладу мав попит на ринку праці, він повинен в першу чергу мати такі якості: бути ініціативним, мати творче і самостійне мислення, бути самостійним, мати потребу в постійному збагаченні та вдосконаленні, бути комунікабельним, адаптуватися в мінливих професійних і життєвих ситуаціях, бути професійно компетентним.

Сучасні тенденції розвитку освіти безпосередньо пов'язані з тими вимогами, які висуваються до спеціаліста на цьому етапі розвитку суспільства, і залежать від того, які професійно-педагогічні знання і вміння він отримує у ВНЗ, як зможе адаптуватися в перші роки роботи у професійному навчальному закладі.

Підготовка викладачів спеціальних і загальнотехнічних дисциплін здійснюється в Українській інженерно-педагогічній академії (УІПА) та на інженерно-педагогічних факультетах деяких технічних навчальних закладів, де методична робота здійснюється під керівництвом УІПА. Майстри виробничого навчання проходять підготовку в індустріально-педагогічних коледжах і технікумах, що утворять єдиний освітній комплекс із УІПА. При цьому інженери-педагоги можуть працювати як викладачами спеціальних дисциплін, так і майстрами виробничого навчання, оскільки крім диплома інженера вони одержують робочі розряди та освоюють методику практичного навчання.

У цей час підготовку інженерно-педагогічних кадрів переведено на багатоступінчасту основу, відповідно до чого підготовка інженерів-педагогів включає кваліфікації молодшого фахівця, бакалавра, фахівця і магістра професійної педагогіки.

Розвиток системи професійно-технічної освіти висовує високі вимоги до професійно-педагогічної підготовки інженера-педагога, на котру впливає багато чинників - професійна спрямованість, професійна компетентність, психолого-педагогічні знання та вміння, дидактичне і технічне мислення і професійно важливі якості особистості.

Одним із шляхів підвищення якості професійно-педагогічної підготовки - цілеспрямоване формування і розвиток професійно-педагогічних вмінь у процесі навчання дисциплін професійного циклу.

У теорії і практиці професійно-педагогічної освіти зроблений значний прогрес:

- склалися концепція і модель професійно-педагогічної підготовки, розроблена її структура і зміст (В.С. Безрукава, Н.С. Глуханюк, Т.І. Горлова, М.М. Дудіна, Н.М. Жукова. Е.Ф. Зеєр, Н.М. Карпова та ін.);

- подано структуру педагогічної діяльності (О.А. Абдуліна, В.І. Бондар, Н.В. Кузьмина, Б.Н. Наумов, А.І. Щербаков).

- наведено різні підходи до аналізу педагогічної діяльності (Е.Ф. Зеєр, Г.А. Карпова, Н.В. Кузьміна та ін.).

Авторами концепції розвитку інженерно-педагогічної освіти в Україні (Артюх С.Ф., Лобунець В.І., Коваленко О.Е., Бочарова С.П.) професійна діяльність інженера-педагога подана у вигляді двох самостійних і в той же час взаємозалежних компонентів - інженерної професійної і педагогічної професійної.

При цьому інженерна діяльність припускає роботу фахівця у відповідній галузі виробництва як організатора, проектувальника і експлуатаційника, а педагогічна містить роботу з організації та здійснення навчально-виховного процесу в ПНЗ і системі підвищення кваліфікації.

Цілями статті є розгляд груп умінь, які є складовою частиною професійно-педагогічних вмінь та які необхідно формувати в інженерів-педагогів у процесі навчання дисциплін циклу професійної підготовки.

У загальній системі людської діяльності О.М. Леонтьєв виділив окремі види діяльності (зокрема, професійна) [5].

Під професійною діяльністю розуміють діяльність людини з виконання спеціальних функцій, що відповідають сформованому в суспільстві поділу праці.

Щодо педагогічної діяльності, то вона є загальнолюдською і, як будь-яка праця, потребує цілеспрямованості, послідовності, вольової напруги, яка спрямована на переборювання зовнішніх та внутрішніх перешкод, передбачення можливих результатів, відповідальності, дисципліни.

Головною одиницею діяльності є дія, що являє собою довільну навмисну активність суб'єкта, спрямовану на досягнення усвідомленої мети, яка у свою чергу заснована на якому-небудь мотиві. Кожна дія, якщо її розглядати окремо, мети не досягає [5].

Змістовим компонентом окремої діяльності є практичні та розумові дії як відносно самостійні процеси, які підпорядковуються усвідомленій цілі.

Сукупність складних цілісних дій можна назвати вміннями. Інакше кажучи, вміння можуть бути розкладені на складові її дії [3], між котрими існує як практичний, так і логічний зв'язок.

У наш час існують різні трактування поняття «вміння».

Ю. К. Бабанський, наприклад, визначає вміння - як «можливість успішного виконання дій на підставі набуття знань для вирішення поставлених завдань відповідно до заданих умов» [2].

І. Ф. Харламов визначає вміння в педагогіці як «володіння способами застосування знань на практиці» [8].

У світлі концепції загальної побудови діяльності О.М. Леонтьєва, вміння - це процес послідовності дій, це окрема діяльність, яка входить до складу спеціальної (професійної) діяльності людини, вміння - це складна стійка освіта, сплав знань і навичок, це спосіб діяльності людини [5].

Л.Ф. Спірін - як складну психологічну освіту, яка об'єднує професійно значущі особистісні якості і навички практичними діями [7].

О.А. Орчаков розглядає вміння як „дію, яка проектується та має цілеспрямований характер та заснована на знанні способів виконання, їх відбору і комбінування" [6].

Під професійно-педагогічними вміннями О.А. Абдуліна розуміє форму функціонування теоретичних знань [1].

Ми солідарні зі специфікою професійно-педагогічних умінь В.Г. Бобрової, яка полягає в тому, що для кожної особистості майбутнього викладача це вміння може бути подано спочатку як процес (той, що сприймається, спостерігаються і поступово зрозумілий), потім як спосіб діяльності (усвідомлене володіння послідовністю дій) і як здібності (внутрішня здібність), яка полегшує діяльність [3].

Упродовж багатьох років в УІПА ведеться робота