УДК 37.2

Л.В.Бабіч, Л.А.Курят

ПРО НЕОБХІДНІСТЬ РОЗВИТКУ ЕСТЕТИЧНОГО СВІТОСПРИЙНЯТТЯ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ

У статті проаналізовано актуальну проблему теорії і практики естетичного виховання молоді.

У сучасній Україні інтенсивний розвиток педагогіки вищої школи пов'язаний з Болонським процесом, який спрямовує увагу вчених, педагогів, методистів на особистість студента, що виховується у відкритому культурному просторі завдяки організованому педагогічному впливу й власним, самостійним зусиллям. Отримуючи освіту, студент університету засвоює навчальні дисципліни й одночасно глибоко занурюється у відкрите культурне середовище, самостійно розвивається, шукає засоби самореалізації. Актуальним питанням тут є теоретичне вивчення змісту й нової організації навчально-виховного процесу технічного університету, який повинен містити найважливіший елемент самореалізації і прогресивного формування студента як особистості - активне засвоєння науки й культури з одночасним засвоєнням засобів гармонізації елементів набутої культури відповідно до гуманітарно-естетичного ідеалу людини. Саме цей елемент освіти є визначальним для подальшої продуктивної діяльності людини в будь-якій галузі. Він є головним, якщо університет дбає про підготовку творчої особистості й про розвиток техніки для потреб людського суспільства. Адже тільки розвинута і обдарована особистість з творчим мисленням й нестандартними підходами до розв'язання задач легко інтегрується в суспільство, забезпечує собі успішну життєдіяльність. Тому завданням сучасного технічного університету є навчання і формування саме такої особистості, у якої сформована власна система ідеалів, цінностей, здатність до творчого мислення, спрямованого на розв'язання завдань, що постають перед людиною.

Як відомо, цілісне засвоєння світу людиною відбувається в діалектичній єдності з естетичним в об'єктивній дійсності, суб'єктивно-естетичним (естетична свідомість) й мистецтвом. Зокрема, розвиток естетичного світосприйняття майбутнього спеціаліста впливає на якість його життя й продуктивної діяльності. Але в практиці вищої технічної школи реальний навчально-виховний процес не розгортається відповідно до цього закону пізнання, системі розвитку естетичного світогляду студента не надається достатньої уваги. Естетичний світогляд студента розвивається хаотично за рахунок впливу естетичних стимулів оточуючого простору, які діють у мистецтві, природі, науці, навчальному середовищі, у практичній діяльності тощо (у першу чергу, за рахунок самовиховання). Має місце протиріччя: існує об'єктивна необхідність побудови навчально-виховного процесу за основними законами пізнання й практична неувага до цих законів. Це протиріччя повинне знайти своє вирішення на рівні педагогічної теорії і вишівської практики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні вчені продовжують активно вивчати питання розвитку естетичного світогляду людини, яким філософи й педагоги завжди надавали увагу, починаючи з античних часів. Але педагогіка й досі не має глибоких знань у цій галузі. Значний внесок у розробку сучасних ідей гуманітарно орієнтованої вищої освіти здійснили Г.Балл, Є.Барбіна, І. Бех, В.Бутенко, І. Зязюн, Н. Ничкало, Л. Пєчко, М.Стельмахович, В.Сухомлинський, О.Сухомлинська тощо. Зараз продовжуються спроби вітчизняних учених обґрунтувати теоретичні й методичні основи естетичної освіти і виховання молоді, зокрема, визначається зміст педагогіки краси [6, 111- 117]. Одночасно продовжуються розробки структурно-функціональних моделей розвитку творчого потенціалу молоді, яка навчається, що створюються без акценту на їх гуманітарно-естетичну основу. Наприклад, наведена сучасна процесуальна модель трансформації традиційного навчального процесу в продуктивний передбачує встановлення міждисциплінарних зв'язків, але в своїй структурі не містить естетичних компонентів [8, 180]. Теоретичний аналіз дозволяє нам заявити про потребу приділити особливу увагу формуванню естетичних складових світогляду студентів технічних університетів для розвитку творчих якостей.

Метою статті є підкреслення ролі естетичного сприйняття як необхідного елементу світогляду студентів технічних університетів, без формування якого у них гальмується розвиток здатності до творчості.

Результати дослідження.

Формування естетичної культури студентів технічних університетів сприяє розвитку їх здатності до творчості в майбутній життєдіяльності. Особливістю естетичної культури особистості є її універсальність. За ступенем сформованості естетичної культури особистості можна судити про її конкретну соціальну якість - ступінь універсальної гармонізації духовної та практичної діяльності.

У період навчання в університеті в студентів йде активний розвиток і саморозвиток світоглядної свідомості, яку можна спостерігати як певну змістовну систему, що забезпечує людину відповідями щодо внутрішнього і зовнішнього буття. Відомо, що світогляд - це « система уявлень про світ і дійсність, про місце людини в ньому, про відношення людини до дійсності, яка її оточує, і до себе самої, а також основні життєві позиції і настанови, що зумовлені цими уявленнями, переконання, ідеали, принципи пізнання та діяльності, ціннісні орієнтації», тобто - це « усвідомлена модель людського світу» [15, 366].

Світогляд є духовно-практичним способом самовизначення людини у світі, яке реалізується в конкретному людському відношенні до світу. Світогляд синтезує світобачення людини на рівні загального знання і є формою узагальнення духовного та практичного досвіду. Він є не тільки змістом знання людини про світ в цілому та своє місце в ньому, а й способом усвідомлення дійсності, принципом життя, що визначає характер діяльності. Усі складові елементи світогляду опосередковуються особистим досвідом суб'єкта, набуваючи завдяки цьому емоційного забарвлення і перетворюючись на певну персональну настанову, що регулює практичну і пізнавальну діяльність людини, відбиває її життєву позицію. Формуючись разом із свідомістю на основі матеріальної практики, наш світогляд духовно реалізує потреби й цілі практичного перетворення світу. Подолання «чужого» світу реалізується на основі створення досконаліших його образів відповідно до ідеалів істини, добра і краси [2, 514]. Р.А. Арцишевський дав визначення світогляду як «інтеграції знання, самосвідомості і цілепокладання», підкреслив обов'язкову наявність у його структурі кожного