УДК 371 : 378

Ю.В.Тимофієнко

ДО ПРОБЛЕМ ВАЛЕОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Статтю присвячено аналізу актуальних проблем валеологічного виховання студентів у системі вищої технічної освіти.

Соціально-економічні зміни, погіршення екологічного стану в Україні викликають значне занепокоєння здоров'ям людини. Питання здоров'я, здорового способу життя набувають особливого значення в контексті соціальної модернізації українського суспільства. Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти, Державної національної програми «Освіта» ("Україна XXI століття") пріорітетним завданням системи освіти є виховання в людей відповідального ставлення до свого здоров'я і здоров'я оточуючих людей, як найвищої цінності суспільства. Здійснити ці завдання можна насамперед завдяки всебічному розвитку, набуття ефективних валеологічних знань. Здоров'я слід берегти змолоду!

Отже, дотримання здорового способу життя є проявом культуротворчого процесу в житті суспільства, і кожної людини зокрема. Молоді важливо дати необхідні поняття про культуру здоров'я, освоєння способів раціональної організації життєвої діяльності, забезпечити свідоме дотримання необхідних вимог щодо харчування, відпочинку, навчання та праці. Нині нагальною потребою суспільства є озброєння молоді валеологічними знаннями.

Наукові пошуки вчених засвідчують, що в системі педагогічної діяльності питання валеологічного виховання розглядається в аспектах поглибленої уяви про цей процес. Проте без поглибленого осмислення цього питання про місце валеологічного виховання в системі педагогічної діяльності неможливо домогтися бажаних результатів.

Ученими розкрито можливості валеологізація навчального процесу в освітніх закладах. Значний інтерес в цьому плані викликають праці І.Беха, А.Богуш, Л.Божовича, М.Євтуха, І.Зязюна, Г.Костюка, А.Макаренка, В.Радули, О.Савченко, В.Сухомлинського, К.Ушинського, які присвячені теоретико-методологічним, психологічним та культурологічним аспектам формування здорового способу життя особистості. Розкрито можливості валеологізації навчально-виховного процесу та формування здорового способу життя української молоді (В.Горощук, Г.Голобородько, О.Сміян), розкриваються також сучасні підходи до організації неперервної валеологічної освіти і виховання молоді (Т.Нікіфорова, В.Оржеховська, В.Панченко), способи валеологічного розвантаження навчального процесу (Н.Гончаренко).

Проте без належного осмислення місця валеологізації в системі вищих навчальних закладів не можна вирішити питання про здоров'я підростаючого покоління. У системі педагогічної діяльності валеологічне виховання розглядається як цілісна концепція, яка має забезпечити студентів необхідними умовами для збереження та збагачення здоров'я молоді.

Валеологічне виховання має носити гуманістичну та культуротворчу спрямованість і, відповідно до Болонської концепції, - забезпечувати зміну авторитарно-дисциплінарної моделі навчання і виховання на особистісно-орієнтовну та діалогічну. Виходячи з цього, працівники освітніх установ усе більше усвідомлюють необхідність включення питань валеологічного змісту до педагогічної діяльності, оскільки здоров'я людини є інтегрованим показником її здатності до саморегуляції.

Ряд учених уважають, що валеологія - незвичайна дисципліна. Необхідність у ній, як і сама її сутність — мінливість і чутливість, реагують на будь-які зміни. Отже, актуалізація проблеми валеологічного виховання висовує на новий рівень забезпечення потреб людини в саморозвитку та самореалізації. Валеологічне виховання залежне від уявлень про здоров'я передусім, тому що має забезпечувати умови здорового існування, створення умов здорового способу життя.

До ефективного впливу валеологічного виховання схиляє наявність внутрішніх потреб, які рухають людиною в процесі оволодіння нею певними знаннями і вміннями в ході діяльності. Валеологічне виховання ґрунтується переважно на актуальних людських потребах - самозбереження, збереження здоров'я, оптимізації способу життя, адаптації, зміцнення її здоров'я. Саме тому у вищих навчальних закладах професорсько-викладацький склад визначає пріоритети своєї навчально-виховної діяльності "забезпечення студентській молоді здорового способу життя, формування у них ціннісних орієнтацій" (О.Жабокрицька, С.Лапаєнко). Формування здорового способу життя розуміє як "самостійний науковий напрямок, який характеризується поглядами на здоров' я науковців та практиків з певними ідеологічними засадами, принципами, стратегіями" (О.Вакуленко).

У працях С.Лапаєнка розкриваються поняття ціннісних орієнтацій особистості на здоровий спосіб життя. Інтеграція процесів формування, зміцнення та збереження здоров'я до практики вищих навчальних закладів свідчить про потребу людини збагачувати зв'язки з навколишнім світом, насичувати життя різноманітними проявами завдяки власному пізнанню та розвитку розширення своїх можливостей.

Отже, валеологічне виховання студентів набуває в сучасних умовах важливого значення. Цей напрямок у педагогічній теорії і практиці розглядається як пріоритетний. Саме тому й виникає потреба забезпечення цього процесу, надання йому відповідного змісту, залучення ефективних форм, методів і прийомів педагогічного впливу на розвиток та збереження індивідуального здоров'я молоді.

З метою отримання ефективного впливу освіти в ХНТУ на практичну підготовку студентів до валеологічних знань, валеологічної культури нами була виявлена думка студентів різних курсів, щодо їх готовності до самостійного і творчого засвоєння валеологічних знань.

Дослідження показали, що питаннями, які пов'язані з валеологічними знаннями, цікавляться лише 42% студентів. На питання: "Які питання валеології цікавлять студентів?" - більшість відповідають, що знання потрібні, оскільки "в період назрівання екологічної катастрофи треба знати, як вижити в цьому складному світі і зберегти своє здоров'я".

Рівні знань з валеології в студентів ХНТУ виявився таким: високий 2,7%; середній 28,36%; низький 69%.

Абсолютна більшість опитаних студентів висловилися за введення до навчального плану курсу з валеологічних дисциплін (76,3%). Забезпеченість студентів літературою з валеології складає 17%. Як свідчить досвід роботи професорсько-викладацького складу ХНТУ, викладачі, які в процесі аудиторських занять використовують інтерактивні методи отримання знань студентами, використовують різні форми навчальних занять, регулюють та урізноманітнюють навчальну діяльність студентів, дотримуються валеологічних хвилинок, через зміну тональності викладу і цим зосереджують увагу студента (на 7 хвилин), а потім переключають увагу через інші засоби навчання (роздатковий матеріал, ТЗН, КТ та інші) досягають міцних знань зі своїх предметів.

Організація валеологічної діяльності студентів