Учені вважають, що процес валеологічного виховання студентів повинен забезпечити формування ціннісного ставлення не лише до здорового способу життя, а й до здоров'я як цінності кожної людини. Саме тому в умовах вищої освіти важливим є розкриття сутності та цінності індивідуального здоров'я людини, Здоров'я студента слід розуміти як медико-соціальну категорію та визначити шляхи для його самооздоровлення.

Студент у процесі оволодіння валеологічними знаннями має усвідомити поняття про здоров'я як вияв їх особистої та етнічної культури.

Такий підхід до вирішення зазначеної проблеми висуває перед вищою школою щодо ефективності використання в зазначеному процесі відповідного досвіду, закріпленого в таких галузях знань, як філософія, етика, естетика, культурологія, психологія, педагогіка, соціологія.

У системі вишівської підготовки майбутніх фахівців різних галузей виробництва, має формуватися розуміння валеологічного впливу як умови протидії тим ризикам, які можуть з'явитися в житті студентів. Часом молодь у своїй більшості не завжди готова протистояти негативним впливам навколишнього середовища. Усвідомлення важливості запобігання цих процесів та своєчасної підготовки студентів до відповідальності за своє здоров'я спонукає вищу школу до цілеспрямованого свідомого ухвалення валеологічних рішень.

Ціннісно-орієнтаційна функція вищої школи виявляється в тому, що студенти привчаються до валеологічного виховання як однієї з умов створення екологічного простору, збереження та зміцнення гармонійної єдності між студентами і тим середовищем, у якому вони прагнуть реалізувати свої можливості і творчі сили. Воно має спонукати студента до самовизначення, відповідного ставлення до себе і навколишнього довкілля.

Здоров'я людини є не лише індивідуальною, а й соціальною цінністю. Своїм способом життя людина засвідчує прийняття чи відхилення певних норм та стандартів соціального змісту, що стосується поведінки людини в соціокультурному середовищі, її участь у виробничих процесах, створенні та збагаченні матеріального та духовного суспільства. Ці аспекти здоров'я студентів не можуть не враховуватися в їх навчально-виховній діяльності. Саме тому перед вищою школою постає завдання щодо зміцнення відповідних ціннісно-орієнтаційних поглядів студентів, які відбуваються в українському суспільстві. Студент має розуміти і оцінювати наявні тенденції соціального прогресу й місце в цьому процесі питань охорони та зміцнення здоров'я молодого покоління.

Програмно-змістовна функція в системі валеологічного виховання студентів вищої школи має певну зумовленість, яка полягає в передачі лише окремих знань, понять та уявлень про здоров'я, його сутність, особливості виявлення та розвитку, а й формування валеологічного світогляду, який би дозволяв на системному рівні вирішувати зазначені питання. У цьому розумінні Міністерство освіти України зробило далекоглядний крок, запроваджуючи валеологію як один з інтерактивних курсів вищої освіти. Цим кроком Україна подала приклад й іншим країнам, у яких до цього часу панує застарілий підхід часткового вирішення проблеми здоров'я. Проте й у нас в Україні валеологічна освіта ще не досягла статусу обов'язкової дисципліни, ще не набула характеру чіткої зорієнтованості та загальності.

Вища школа покликана забезпечити програмно-цільовий вплив на валеологічну свідомість студентів, генералізованою ідеєю яких має стати здоров'я людини, як інтегроване поняття, яке об'єднує у собі різні аспекти життєзабезпечення та створення умов для плідного особистісного саморозвитку та самовдосконалення.

Дотримуючись принципу наступності, у вищій школі мають закріплюватися знання, отримані в середній школі (дружелюбність, дисциплінованість, витонченість у ставленні до навколишнього середовища, вияви духовності і т. п.).

У напрямку інформаційно-дидактичної підготовки студентів з валеології слід гармонізувати найважливіші напрямки пізнання валеологічних питань, надати їм характер цілісності, системності, тісного взаємозв'язку. Культурологічний підхід до валеологічного виховання студентів слід розглядати як шлях, який може привносити відчуття й розуміння формування студентами гармонії в їх житті, фізичного, психічному, духовного розвитку.

Організаційно-діяльнісна функція валеологічного виховання полягає в залученні студентів до набуття практичної діяльності. Найбільш доцільнішими сферами валеологічного виховання на практичних роботах можуть бути: дискусії, рольові, ділові ігри, виховні ситуації, бесіди, вирішення ситуаційних завдань (їх обговорення шляхом дискусії), проектування оздоровчих проблем невирішувальних питань, творчі завдання. Формами позааудиторної валеологічної роботи можуть бути організація діяльності клубів за інтересами, валеологічних клубів, участь у підготовці й організації роботи психологічного розвантаження, залучення до спортивно-масової роботи та участь у художній самодіяльності, організації проблемних груп з валеології, психології, етики і естетики, організації науково-гральних студентських семінарів, конференцій і т. п.

Зазначені вище положення дозволяють констатувати, що в процесі оновлення виховної роботи вищої школи студенти мають можливість здобути необхідні валеологічні знання, опанувати досвід практичного вирішення актуальних завдань валеології. Це дає можливість отримати реальний характер знань у системі вищої освіти, яка за своїм змістом та функціональними можливостями має якісні переваги порівняно з іншими чинниками впливу на валеологічну свідомість фахівця виробництва.

Література:

1. Білик Л.І. Здоровий спосіб життя - один з пріоритетних аспектів екологічного виховання молоді //Проблеми освіти: Науково-метод. зб.— Київ, 2003.

2. Богініч О.Л. Гуманістична спрямованість системи освіти в процесі реалізації оздоровчої парадигми // Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти: Матеріали міжнародних науково-педагогічних читань. - Ірпінь, 2004. - С.240-246.

3. Валеологічна освіта та виховання: сучасні підходи, доступність і шляхи розвитку в Україні: Зб. наук. - практ. ст. / АПН України; Науково-методичний центр превентивного виховання / В.М. Оржеховська (Заг. ред.) - К.: Магістр, 1999. - 118