процеси, зокрема професійну підготовку фахівців. На сьогодні доволі чітко окреслено коло проблем, що стосуються застосування комп'ютерної техніки. По-перше, це інтегративний підхід до вивчення самої ЕОМ та її можливостей, тобто професійно спрямоване вивчення комп'ютера. Одночасно виконується принцип диференційованого підходу, який передбачає вивчення ЕОМ відповідно до потреб майбутньої професії. По-друге, це індивідуалізація навчання, що забезпечує засвоєння знань, умінь і навичок з оптимальною для кожного учня швидкістю. Ступінь вивчення і можливість подальших досліджень цих проблем залежить, у першу чергу, від рівня забезпеченості навчальних закладів комп'ютерною технікою: професійні навчальні заклади є в кращому становищі ніж загальноосвітні школи. Це пояснюється тим, що професійно-технічні навчальні заклади та низка вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації забезпечені переважно комп'ютерною технікою, яка використовується в умовах реального виробництва.
Інтеграційні процеси, які відбуваються в науці, техніці та виробництві, знаходять своє віддзеркалення в змісті освіти та спонукають до пошуку адекватних методів, форм та засобів передачі цього змісту. У цьому контексті виникає завдання побудови інтегративної системи знань і умінь учнів з подальшим розробленням методів, форм та засобів її реалізації. Існує певний досвід розроблення комп'ютерних інтегративних практикумів (Д.М.Шакірова) з урахуванням міжпредметного та міжциклового характеру знань і умінь.
Інтеграція знання виявляється, насамперед, у створенні єдиної картини світу, розробленні загальних методів досліджень, які дозволяють підійти до різнорідних явищ (процесів) зі спільного погляду. Зазначимо, що "інтеграція - це процес і результат взаємодії елементів (із заданими властивостями), що супроводжується відновленням, встановленням, ускладненням і зміцненням істотних зв'язків між цими елементами на основі достатньої підстави, у результаті чого формується зінтегрований об'єкт (система) з якісно новими властивостями, у структурі якого зберігаються індивідуальні властивості вихідних елементів" [4, с.165]. Забезпечується процес інтеграції інтегративними чинниками, до яких належать ускладнення об'єктів дослідження, загальні ідеї, існування стикових наук, комплексних проблем тощо.
Упровадження інтегративних процесів у навчальний процес вимагає вироблення її спеціальних педагогічних характеристик. Цільові характеристики дозволяють встановити, з якою педагогічною метою здійснюється інтеграція, її зміст (формування світоглядних понять, формування системи наукових понять про окремі об'єкти). До змістовних характеристик належать логіко-змістовна структура інтегративних процесів, їх різнорідні елементи, рівні, масштаби та форми інтеграції. Ці процеси суттєво залежать від того, які елементи беруть участь в інтеграції та які виникають внаслідок інтеграції. Елементами інтеграції можуть слугувати уявлення, поняття про властивості тіл та речовин, світоглядні ідеї тощо. Структурні характеристики інтегративних процесів відображають їх певну послідовність. Послідовністю інтегративних процесів можна вважати сукупність розміщення взаємочинних елементів, у межах якої здійснюється інтеграція. Процедурні характеристики інтегративних процесів дозволяють уявити ту сукупність способів, засобів, прийомів і форм організації, шляхом яких вони здійснюються.
Розглянемо передумови інтегративного навчання в професійній школі. Навчання виступає перед дидактикою як в аспекті об'єкта вивчення, так і об'єкта конструювання, тобто визначає дві її функції - науково-теоретичну та конструктивно-технічну чи нормативну. Навчальний процес містить єдність трьох складових: інформаційної (передавання, приймання, накопичення, перетворення, зберігання та застосування інформації - зміст навчання), психологічної (становлення та розвиток людської індивідуальності) і кібернетичної (управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів).
Класифікація типів i видів навчання проводиться за загальними педагогічними та дидактичними цілями (розвивальне, виховуюче); етапами історичного розвитку (інформаційно-повідомлююче, пояснювально-ілюстративне, продуктивне: проблемне, модульне, ігрове, інноваційне тощо); видами навчально-виховного процесу і характером відносин учитель-учень; видами навчання, змістом і дидактичними цілями (теоретичне, теоретико-практичне, дослідницьке), системами методів (репродуктивні, активні, творчо-активні), продуктивною силою навчальної праці (інтенсивне).
Типи навчання виділяються як: пояснювально-ілюстративний (основа - навчальний посібник та методичні рекомендації); проблемний (містить проблемні ситуації), ігровий; модульний (процес, у якому пізнавальна діяльність учнів спрямована на вивчення та дослідження явищ і процесів природи та суспільства, їх закономірностей, розроблення теорій і технологій, прогнозування розвитку з метою цілісного регулювання цих процесів на практиці). У контексті інтеграції за загальними педагогічними та дидактичними цілями інтегративне навчання близьке до розвивального. Воно включається практично в усі історично існуючі види навчання, суттєво впливає на зміст освіти та має теоретико-дослідницький характер. Найближчим до інтегративного є модульне та проблемне навчання. Розвивальне навчання - це орієнтація навчального процесу на потенціальні можливості людини та на їх реалізацію. Структура розвивального навчання передбачає ланцюжок предметних завдань, що поступово ускладнюються, для створення нової (без аналога в досвіді) схеми розв'язку, а також висування гіпотези, формування принципу (ідеї) та розроблення оригінального плану розв'язку завдання, пошук способу перевірки рішення шляхом використання самостійно знайдених нових зв'язків між даними, шуканим і відомим.
Технологія навчання стосується двох напрямів: дослідження в галузі застосування технічних засобів у навчанні та вдосконалення структури і підвищення ефективності навчального процесу. Програмоване навчання як комплексне педагогічне явище, яке потребує створення спеціальних програм навчання і використовує технічні засоби, належить і до першої і до другої галузей педагогічної технології. На перших етапах упровадження програмованого навчання передбачалося лінійне програмування (Б.Скіннер), де учневі пропонуються такі малі дози матеріалу, які забезпечують безпомилкове їх засвоєння та послідовне просування учня. Основні принципи лінійного програмування (Ч. Куписевич) - це принцип поділу матеріалу на маленькі дози (кроки); принцип активізації учнів шляхом вказівок що і як робити; принцип негайної оцінки відповіді (зворотній зв'язок); та принцип індивідуалізації темпу і змісту навчання. Недоліком лінійного програмування є неможливість побачити учнем загальні цілі навчання.
Розгалужені програми (Н.А.Краудер) мають дві особливості: матеріал