УДК 378: 37.33

О.С. Пономарьов, М.П. Черемський

ТВОРЧІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ІНЖЕНЕРА

У статті йдеться про методи та форми навчання, що сприяють розвитку креативності інженера. Автори пропонують застосувати в системі технічної освіти педагогічний досвід К. Станіславського, В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі та інших провідних педагогів-гуманістів.

Важливою проблемою технічної освіти сьогодні є брак форм та методів професійної підготовки, що передбачали б креативний розвиток особистості. Як відомо, творчість потрібна не лише митцям. Вона потрібна також інженерам, лікарям, спортсменам, представникам інших професій. Наприклад, інженер-будівельник поєднує мистецтво архітектури з конструкторською думкою. Лікар часто звертається за допомогою до засобів мистецтва, зокрема музики, і від того, яку мелодію він обере, часто залежить життя людини. Спортсмен виявляє свою творчість у тактиці змагання з іншим, обираючи найбільш ефективний спосіб для перемоги над суперником. Для гімнастів та фігуристів важливо запропонувати оригінальний рух чи прийом, які часто стають вирішальними у визначенні переможця.

Отже, сьогодні потрібні такі методи підготовки майбутніх фахівців, що сприяли б вихованню перш за все творчої особистості.

Зв'язок проблеми з теоретичними та практичними завданнями. Підготовка висококваліфікованого спеціаліста із креативним мисленням дасть змогу якісно підвищити загальноекономічний та культурний рівень країни. Одночасно, такий підхід розкриває широкі можливості у науково-дослідницькій і практичній сферах діяльності інженера.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій з проблеми. Проблема виховання творчої особистості, на жаль, недостатньо висвітлена в сучасних публікаціях. Серед авторів праць з даної тематики слід зазначити І. Зязюна, В. Кременя, В. Андрущенка, Н. Ничкало, С. Сисоєву, В. Кудіна, О. Романовського, С. Пазиніча, О. Пономарьова та інших.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні часто зіштовхуєшся з проблемою браку новітніх ідей, що віддзеркалювали б справжні потреби людини. Зокрема, незважаючи на ту значну кількість спеціалістів, що випускаються щороку провідними навчальними закладами країни, такі сфери життєдіяльності людини як наука, техніка, культура, медицина, спорт тощо перебувають у стані депресії. Які причини приховано за цим? Найпершою і найголовнішою причиною браку новітніх ідей є певна недбалість у виборі цілей і змісту освіти, зокрема в забезпеченні креативного розвитку особистості. Сучасна освіта більше піклується про репродуктивний бік навчання та виховання. Але практично відсутня програма дій, що була б спрямована на розвиток творчо- інноваційного мислення студента. Сьогодні закриваються палаци студентів, скорочується навчальний час, відведений на всебічний розвиток особистості, припиняють роботу творчі лабораторії та майстерні.

Зважаючи на те, що Україна обрала шлях євроінтеграції, потрібно докорінно змінити і саму систему професійної підготовки майбутніх фахівців. Вона повинна, найперше, вирізнятися високим рівнем демократизму та гуманізму щодо ставлення до особистості. Цьому великою мірою може сприяти творча атмосфера у взаємостосунках між викладачем та студентами. Якщо педагог постійно піклується про збагачення своїх професійних знань та загальної культури, виявляє належну повагу до особистості студента, водночас допомагаючи йому в опануванні знань, то і результат буде відповідним.

Важливу роль у процесі становлення майбутнього фахівця відіграє мистецтво. Воно розширює можливості професійної підготовки, активізуючи внутрішній творчий апарат не лише студента, але й викладача. Завдяки мистецтву людина виявляє в собі ті можливості, про які вона навіть і не здогадувалася. Сьогодні, у зв'язку із капіталізацією суспільства, особистість має вміти застосовувати свої знання та навички в будь-якій галузі людської діяльності. Для цього майбутній фахівець повинен, окрім знань, володіти багатою уявою та фантазією. У зв'язку з цим пропонується посилити вивчення та практику мистецтва, що дасть змогу особистості підвищити не лише свій загальний та професійний рівень культури, але й виробити в собі здоровий практицизм та винахідливість. Наповнюючи освіту творчим змістом, ми тим самим готуємо високопрактичного працівника, здатного ухвалювати неординарні рішення та діяти згідно з вимогами часу.

Наука і техніка завжди йшли пліч-о-пліч з мистецтвом. Прикладом є архітектура, яка найбільше свідчить про існування цього зв'язку. Розвиток промислового дизайну дозволив не лише вдосконалити зовнішній вигляд виробів, а й підвищити їхні технічні характеристики. Більш того, тут відкривається ще й зв'язок техніки і мистецтва з природою, відбувається плідне запозичення краси природних форм і функціональності. Відомо також, яку роль свого часу відіграла математика в розвитку музики. Так, Піфагору належить винахід музичного строю, який отримав пізніше назву «піфагорійського». Отже, чи маємо ми моральне право відривати науку від мистецтва, адже тим самим в особистості вибивається з-під ніг той ґрунт, який живить її науково-пізнавальну діяльність? Застосування творчих методів навчання і виховання в професійній освіті дає можливість якісно підвищити рівень креативності особистості.

Виходячи з вищесказаного, виникає потреба в залученні до сфери професійної освіти мистецьких засобів як таких, що не просто активізують навчально-пізнавальну діяльність особистості, а й розширюють її мотиваційну сферу, сприяють розвитку духовності. Яскравим прикладом є театральна педагогіка, яка багата на всілякі творчі прийоми активізації розумової та емоційно-вольової сфер особистості. «Освоєння елементів театральної педагогіки, - зазначає І. Зязюн, - допомагає майбутньому вчителеві ще в студентські роки пізнати самого себе, контролювати свої фізичні і психічні стани, домагаючись їх єдності. Наука «володіти собою» формує професійні вміння, навички і звички, зумовлює вияв творчої емоційно-почуттєвої природи педагога» [1, с. 133].

Використовуючи прийоми театральної педагогіки, зокрема «системи Станіславського», можна значно підвищити рівень професійної підготовки майбутніх фахівців.

Значення творчих методів навчання і виховання для