Дуже цікавими з погляду сьогодення виглядають експериментальні розробки творчих підходів і методів навчання та виховання, що проводилися у 80-х роках ХХ століття. Так, наприклад, Є. Ільїн запропонував організовувати заняття у вигляді безпосереднього спілкування педагога з учнями. У такий спосіб між обома сторонами відбувається певний взаємообмін думками та почуттями, що значно пожвавлює навчальний процес і підвищує його ефективність. Відомий грузинський педагог Ш. Амонашвілі розробив безоціночну систему навчання, уважаючи, що навчати потрібно з позицій учня. В. Шаталов побудував свою систему на опорних сигналах, за допомогою яких засвоєння матеріалу відбувається більш легко та просто. В. Караковський висунув пропозицію навчати учнів творчості. На його думку, здатність до творчості є досить важливою якістю сучасної людини, нагальною соціальною потребою в цілому. Проблему примусу в школі Ю. Азаров запропонував методом безпримусового навчання за допомогою гри. Він уважає, що гра, на відміну від прац,і передбачає повну добровільність з боку учасника. Ця свобода і забезпечує той порив та натхнення, що так потрібні в трудовій діяльності особистості. А. Дусавицький виходить з позиції, що навчання повинне стимулювати в учні інтерес до нового, ще незвіданого. Це дає можливість підлітку випробувати свої можливості, зокрема фізичні та моральні сили [2 - 8].

Вищезгадані методики народилися не в технічному середовищі. Але це не означає, що вони не можуть бути застосованими і в цій сфері. Отже, автори пропонують збагатити інженерну педагогіку подібними формами і методами навчання й виховання. Застосовуючи різноманітні творчі прийоми активізації навчально-пізнавальної діяльності, педагог сприяє не лише якісному підвищенню професійного рівня майбутнього фахівця, але, перш за все, утвердженню в особистості віри в себе, у свої можливості.

Важливим завданням професійної освіти сьогодні є пробудження творчої ініціативи студентів. А цього важко досягнути тими методами, які сьогодні практикуються в навчально-виховній сфері. Маючи переважно авторитарний характер, вони лише гальмують ті процеси, що відбуваються в нашій країні, а отже, навряд чи можуть вирішити проблему якісної підготовки спеціалістів. Натомість, якщо застосувати творчий підхід до особистості, ми отримаємо справді високі показники підготовки майбутніх фахівців. Про це свідчать досвід та освітня практика провідних країн світу.

Розвиток креативності та інноваційного типу мислення дасть змогу забезпечити підготовку інженерних кадрів на рівні суспільних вимог постіндустріальної доби, здатних до максимально повного творчого і особистісного самовираження, що, в свою чергу, потребує відповідних зрушень у теорії та практиці педагогіки вищої школи. Розв'язання цієї проблеми є вкрай актуальним для України, оскільки від цього залежить можливість її соціально-економічного та духовного відродження і дальшого сталого розвитку.

Сьогодні необхідно на новому рівні підійти до питання професійної підготовки молодих фахівців. Вона повинна включати, окрім оволодіння технічними знаннями, також вивчення тих дисциплін, що сприяють розвитку емоційно-вольової сфери студента. Це дасть змогу розширити можливості професійної підготовки майбутніх фахівців і сприятиме вихованню всебічно розвиненої особистості.

На думку автора, систему професійної освіти слід будувати на творчій основі. Тому, перш за все, слід назвати ті предмети, що сприяють розвитку креативного мислення особистості. Серед них пропонуються курс з технічної творчості, історія науки і техніки, теорія та практика мистецтва, креативна педагогіка і психологія, вивчення науково-творчої спадщини видатних випускників технічних університетів України. Адже серед них були не лише фізики, математики, учені-конструктори. Дуже часто випускники цих навчальних закладів присвячували своє життя культурі й мистецтву. Це означає, що технічна освіта є універсальною щодо всебічного розвитку особистості. Тому будь-які намагання звести професійну підготовку інженера до вузької спеціалізації є неприпустимими і безперспективними.

Інженер виступав і продовжує виступати по суті головною фігурою, що затребувана у будь-якій сфері діяльності людини. Це накладає певні зобов'язання на майбутнього фахівця. Адже він має розбиратися не лише в техніці, фізиці чи математиці. Інженер має володіти також певними гуманітарними знаннями, що дають йому змогу виявляти свої здібності не лише у технічній сфері, але й поза нею.

Практичне застосування отриманих знань, умінь та навичок потребує від особистості виявлення власної позиції. Без неї інженер, як і будь-який інший фахівець, є звичайним виконавцем, але не творцем. Завдання викладача полягає в тому, щоб вчасно підтримати творчу ініціативу студента та допомогти йому втілити її в життя.

Виховання творчої особистості та її любові до обраної спеціальності багато в чому залежить від самого педагога. «Якщо в педагогічному колективі є талановитий, закоханий в свою справу викладач математики, - зазначав В. Сухомлинський, - серед учнів обов'язково виявляються здібні та талановиті математики. Нема гарного вчителя математики - нема і талановитих учнів; у цьому випадку той, хто має математичні здібності, ніколи не виявить їх. Учитель - це перший світоч інтелектуального життя» [9, с. 67].

Важливу роль в становленні творчої особистості відіграє артистизм педагога. Адже йому, так само як і артисту, доводиться переживати життя видатних особистостей та їх ідеї, здійснювати разом з учнями чи студентами ті визначні відкриття, котрі зробили колись славетні вчені та винахідники. Тому, викладач має не соромитися виявляти свої артистичні дані, а навпаки розвивати їх у собі. Наповнюючи творчим змістом освіту, педагог тим самим сприяє вихованню в особистості поглибленого інтересу до знань, що і