УДК 159. 923

В.О. Швидкий

ПРОФЕСІЙНА Я-КОНЦЕПЦІЯ ФАХІВЦЯ І ВИШІВСЬКА ПІДГОТОВКА

Статтю присвячено обґрунтуванню концептуальних засад підготовки фахівців у системі вищої освіти, розвитку найважливіших психологічних якостей особистості.

У психології не існує єдиного погляду на те, як формується образ професії, і які чинники впливають на цей процес. У контексті розуміння професії беруть за початкове положення вибір професії як вибір виду праці. Це поширена думка, де основною детермінантою правильного вибору вважається професійний інтерес. Але предмет інтересу - образ професії - залишається поза увагою. Такий підхід стверджує активність самого суб'єкта у виборі професії, а не підготовку до праці.

Існує ще один погляд на образ професії через вибір професії як найважливішу подію у визначенні сенсу життя людини. Вибір професії тут пов'язаний з минулим досвідом особистості, і процес професійного самовизначення бере участь у формуванні загального образу "Я", визначає в підсумку плин життя. Цей підхід дозволяє зробити акцент на часовому аспекті - на минулому досвіді особистості. У той же час образ професії ще має стати чинником вибору професії, стати стрижнем життєвих планів особистості. Звідси - формування професійної спрямованості може утворити основний зміст самовизначення через засвоєння схеми образу професії.

Якщо процес самовизначення складає основний зміст розвитку особистості в роки ранньої юності, то перша необхідна умова формування професійної спрямованості складається у виникненні вибірково-позитивного ставлення людини до професії або до окремого її боку. Йдеться про виникнення суб'єктивного ставлення до тих об'єктивних зв'язків, що можуть мати місце в майбутньому між людиною і образом професії. Отже, процес розвитку професійної спрямованості учня-непрофесіонала повинен мати низку ступенів.

Ситуативний інтерес - початковий ступінь. Учень ззовні ухвалює рішення освоїти конкретну професію, має емоційний настрій, епізодичний, ситуативний інтерес, предметну настанову, деякі трудові навички. Однак, у нього немає самостійності і ще не виявлена ініціатива.

Ступінь схильності. Учень має фіксовану настанову на професію і більш стійкі інтереси. У нього виявляються схильності, однак більше його цікавлять практичні боки навчального матеріалу. Сформована мета дає загальний напрямок навчально-виробничої праці, у нього виявляється почуття впевненості в собі, самостійність; формується почуття відповідальності.

Ступінь захопленості. Учень має тверду настанову на професію, стійкий інтерес і схильність до неї; виявляє особливу захопленість, як до практичного, так і до теоретичного боку навчального матеріалу; йде самоствердження особистості через професійну працю.

Ступінь злиття в єдине ціле з професією. Жагуче захоплення своєю професією; людина і справа зливаються в єдине ціле; спрямованість формується за наявності великих здібностей до обраної професії, яскраво виражених схильностей і покликання; відзначається висока професійна майстерність і наявність професійного ідеалу; при твердих переконаннях в особистій і суспільній значущості своєї професії.

Процес розвитку професійної спрямованості повинен передбачати організацію активної проби сил у сфері праці, оскільки це найважливіша умова підвищення рівня професійної спрямованості.

Для юнака вибір професії - значною мірою моральна проблема. Чим ширше діапазон вибору, тим він психологічно складніший. Отже, період юності - це період самовизначення. Але самовизначення є одночасно і самообмеженням. Школяр у професійному відношенні ще ніхто, «чиста потенція». Він може бути і слюсарем, і лікарем, і космонавтом. Вибір спеціальності визначає людину, вона одержує конкретну сферу діяльності, у якій предметно реалізуються її сили і здібності. Але це означає і відмову від багатьох інших видів діяльності.

Професійне самовизначення сьогодні - багатовимірний процес, який можна розглядати, по-перше, як серію завдань, які суспільство ставить перед особистістю, і які особистість повинна послідовно розв'язати. По-друге, як процес ухвалення рішень, за допомогою яких індивід формує й оптимізує баланс своїх переваг і схильностей, з одного боку, і потреб системи суспільного поділу праці, з іншого. По-третє, як процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність.

Зрозуміло, інтереси, здібності і цінності виявляються, хоча б неявно, на будь- якій стадії вибору. Але ціннісні аспекти, суспільні (усвідомлення соціальної цінності тієї чи іншої професії) чи особисті (система особистих цінностей, тобто чого індивід хоче для себе), як більш узагальнені, дозрівають і усвідомлюються пізніше ніж інтереси і здібності, диференціація і консолідація яких відбувається паралельно і взаємозалежно.

Регулювальний вплив професії на Я-концепцію виявляється в тому, що людина планує і передбачає своє майбутнє не взагалі, а через усвідомлення «покликання», спрямованого самовизначення, яке є одночасно і самообмеженням. Застосування елементів майбутньої професії в дитячих іграх, підліткових фантазіях, попередньому практичному знайомстві і в орієнтованому виборі професії і насамкінець, вибір професії та спеціальності - дієві засоби розвитку професійної Я-концепції.

Істотні чинники професійного самовизначення - вік, у якому здійснюється вибір професії, рівень інформованості людини та рівень її домагань. Вибір професії - складний і тривалий процес. Проблема складається не стільки в його загальній тривалості, скільки в послідовності етапів. Тут існують дві небезпеки. Один полюс - затягування і відкладання старшокласником професійного самовизначення через відсутність стійких інтересів. Ця затримка часто поєднана із загальною незрілістю, інфантильністю поводження і соціальної орієнтації юнака. Спроби батьків прискорити, форсувати цей процес за допомогою прямого психологічного тиску, як правило, дають негативні результати, викликають у дітей зростання тривоги, а іноді й відмови від самовизначення, небажання взагалі що-небудь вибирати, відхід до різного роду хобі і т.п. Тут може бути тільки органічна допомога - своєчасне, упродовж навчання,