Не можна забувати і про те, що рання професіоналізація часто пов'язана з несприятливими сімейними умовами, низькою успішністю й іншими негативними чинниками, що знижують рівень свідомості і добровільності вибору.

У той же час юнаки не часто дотримуються початкових орієнтацій. Чим старші люди, тим більше розгалужуються їхні життєві шляхи та змінюються їх життєві орієнтації. Ті, хто хотів і потрапив до вишу, спочатку видаються задоволеними. Але в тих, хто вибрав професію не цілком продумано, надалі виникають труднощі: один не справляється з навчанням, інший розчаровується в спеціальності, третій має сумніви в правильності вибору ВНЗ.

Істотним критерієм правильного вибору професії є відповідність нахилів і здібностей людини тим вимогам, що ця професія висовує до працівника. Принципове вирішення деяких основних сторін цього питання міститься в дослідженнях А. Г. Ковальова і В. Н. Мясищева, Б. М. Теплова, присвячених проблемі здібностей. Найважливіші положення, що належать до цієї проблеми й обґрунтовані ними, полягають у такому. Здібності не можна розглядати як приховані внутрішні можливості людини. Вони завжди є похідними від єдності індивіда й умов його життя і праці. Розвиток здібностей до праці не може відбуватися поза нахилами, а нахили призводять до розвитку здібностей. У зв'язку з цим існує закон відповідності здібностей і нахилів. Спостереження за розвитком здібностей підтверджують безсумнівну реальність "закону відповідності".

Заслуговує на увагу думка В.Н. Мясищева, що вводить проміжне (між задатками і здібностями) поняття «даних» дитини. Дані - це відносно елементарні психічні особливості, що не є ще здібностями й зумовлені відповідними задатками.

Часто образ професії складається під визначальним впливом цінностей молодої людини. Формування спрямованості на працю може відбуватися під впливом потреби людини в своєму більш різнобічному розвитку. Тобто вплив чинника здібностей на виникнення вибіркового ставлення до праці може бути більш віддаленим і опосередкованим.

У понятті «образ професії» можна виділити окремі боки, що виражають його змістовну і динамічну характеристики. До змістовного боку образу відносять повноту і рівень спрямованості, до динамічного - її інтенсивність, тривалість і стійкість. Повнота і рівень спрямованості несе змістовно-особистісну характеристику професійної спрямованості і значною мірою містить її формально-динамічні особливості. Під повнотою професійної спрямованості розуміє коло (розмаїтість) мотивів переваги професії.

Отже, одна з форм розвитку професійної спрямованості виступає в збагаченні її мотивів: окремого мотиву до все більш широкої системи мотивів. Звичайно, мотиви, що лежать в основі спрямованості на професію, неоднорідні за походженням, характером зв'язків з образом професії. У цьому контексті правомірне виділення, по- перше, групи мотивів, що виражають потребу в тім, що складає основний зміст професії, її образ.

Друга група мотивів пов'язана з віддзеркаленням деяких особливостей професії в суспільній свідомості (мотиви престижу, суспільної значущості професії). Звичайно, зв'язок індивідуальної свідомості з професією набуває в цьому разі більш опосередкованого характеру.

Третя група мотивів: саморозкриття і самоствердження, матеріальні потреби, особливості характеру, звичок тощо виражає раніше сформовані потреби особистості, актуалізовані при взаємодії з професією.

Четверту групу складають такі мотиви, як переконаність у власній придатності, у володінні творчим потенціалом, у тім, що накреслений шлях і є "моє покликання". Це особливості самосвідомості, що характеризують самовираження особистості в умовах взаємодії з професією.

Мотиви, що належать до п'ятої групи, виражають зацікавленість людини в зовнішніх, об'єктивно несуттєвих атрибутах професії, наприклад, прагнення до окремої "романтичної" професії.

Отже, ґрунтуючись на викладених міркуваннях, під рівнем професійної спрямованості розуміємо ступінь відповідності провідного мотиву переваги професії (особистісного змісту), а не її об'єктивний зміст. При високому рівні спрямованості близьким і потрібним людині є найбільш істотне в цій праці, те, що складає її об'єктивне призначення - образ як регулятор праці.

При низькому рівні спрямованості провідний мотив виражає потребу не стільки в праці, скільки в різних, пов'язаних з нею обставинах.

Основний показник праці - змістовність і глибина професійного інтересу з урахуванням його стану в системі мотивів, що утворюють професійну спрямованість. Зрозуміло, що без досить сталої професійної спрямованості неможлива оптимальна взаємодія між людиною і обраною працею. Тільки за цієї умови можливий успішний розвиток творчих і моральних сил людини в процесі професійної праці.

Отже, оптимальний розвиток професійної спрямованості лежить у посиленні глибини і сили усвідомлення образу професії.

Високий рівень професійної спрямованості - це та якісна особливість структури мотивів особистості, що виражає єдність інтересів особистості в системі професійного самовизначення. Підвищення рівня професійної спрямованості утворює основний зміст її розвитку. Отже, саме мотив є незамінним елементом в образі професії. Правомірно виділити змісти мотивів, що спонукають людину до праці. Зокрема, мотиви, що:

1) виражають потребу в тому, що складає основний зміст професії, її образ;

2) пов'язані з відображенням деяких особливостей професії в суспільній свідомості (мотиви престижу, суспільної значущості професії);

3) сприяють саморозкриттю і самоствердженню, задоволенню матеріальних потреб, особливостей характеру, звичок і т.п, що відображає раніше сформовані потреби особистості, актуалізовані у взаємодії з професією;

4) стають засобом для посилення переконаності у власній придатності, у володінні творчим потенціалом, у тому, що накреслений шлях і є "моє покликання";

5) прагнення до окремих "романтичних" професіій.

Отже, домінує мотивація переваги професії (особистісного змісту), а не її об'єктивного змісту - образу професії.

Юність — перший період дорослого, самостійного життя. Відповідальність за свою долю, за