правило, керується принципом економії сил і користується, головним чином, напрацьованими алгоритмами розв'язання професійних завдань, проблем, ситуацій, перетвореними на штампи, шаблони, стереотипи.
У моделі професійного розвитку (друга модель) людина характеризується здатністю вийти за межі потоку повсякденної практики, побачити свою працю в цілому і трансформувати її на предмет практичного перетворення. Цей прорив дає можливість професіоналу стати господарем становища, повноправним автором, що конструює своє сьогодення і майбутнє. Це дозволяє внутрішньо приймати, усвідомлювати й оцінювати труднощі і протиріччя різних аспектів професійної праці, самостійно і конструктивно долати їх відповідно зі своїми ціннісними орієнтаціями, розглядати будь-які труднощі як стимул дальшого розвитку.
Численні експериментальні дослідження доводять, що професійне функціонування фахівця в річищі першої моделі детермінується, головним чином, протиріччями між вимогами професійної діяльності і професійного співтовариства, з одного боку, можливостями і здібностями особистості, індивідуальним стилем діяльності і спілкування, досвідом роботи — з іншого. Динаміка професійного функціонування фахівця проходить три стадії: адаптації, становлення і стагнації.
У різних професійних груп стадія стагнації настає в різний час. Так, у представників найбільш масових професій (учителів, лікарів) - через 10-15 років роботи; за даними зарубіжних дослідників у менеджерів стадія стагнації настає набагато раніш - через 5 - 7 років роботи.
Модель адаптивного поводження є типовою для учителів вітчизняної школи і неконструктивна на всіх стадіях професійного функціонування, особливо на стадії стагнації. Динаміка змін інтегральних характеристик особистості вчителя з різним стажем роботи в школі така: у перші 10-15 років роботи в школі відбувається зростання показників інтегральних характеристик особистості, а потім їх різке зниження.
Професійний розвиток людини (друга модель) детермінується протиріччями різного роду. Але основною рушійною силою розвитку професіонала є внутрішньоособистісне протиріччя між Я-діючим і Я-рефлексивним. Вектором професійного розвитку виступає творче Я особистості.
Розглядаючи професійний розвиток як неспинний процес самопроектування особистості, у ньому виокремлюють три основні стадії психологічної перебудови особистості: самовизначення, самовираження і самореалізацію. На стадії самореалізації співвіднесення знань про себе відбувається в рамках «Я і вище (творче) Я». На цій стадії формується життєва філософія людини в цілому, усвідомлюється сенс життя, суспільна цінність. Тим самим суб'єкт не тільки досягає професійної майстерності, але й гармонійно розвиває свою особистість, творчо самореалізується.
Очевидно, що модель професійного розвитку особистості містить у собі різні типи адаптивного поводження, але не як сліпе підпорядкування зовнішнім вимогам, а як вибір оптимального поведінкового рішення.
Сучасна соціокультурна ситуація вимагає від особистості професіонала значних резервів самовладання і саморегуляції; і, зокрема, центральний механізм саморегуляції — феномен самоефективності як чинник професійного розвитку.
Сприйнята самоефективність — це сприйняття людиною здатності мобілізувати власні мотивацію, когнітивні ресурси, поведінкову активність, необхідні для здійснення контролю над ситуацією для досягнення накреслених цілей. Як показують дослідження А.Бандури, недостатньо мати визначеними психологічні характеристики, що зумовлюють успішність виконання тієї чи іншої діяльності, потрібна ще й упевненість людини в здатності реалізувати їх у відповідній ситуації.
Є цілком однозначні дані впливу самоефективності на вибір кар'єри і її дальший розвиток. Виявлено, що, чим сильніша впевненість людей у своїх можливостях, тим більше варіантів кар'єри вони розглядають як можливі, тим вищий інтерес, який вони виявляють до цих можливостей, і тим більше вони успішні в них. Вибір професії — це багато в чому вибір між стратегією адаптації людини через підпорядкування середовищу, з одного боку, і стратегією вивільнення внутрішніх ресурсів розвитку особистості, що включають здатність вирішувати ціннісні та моральні проблеми і протистояти середовищу. Тому професійний розвиток на різних етапах життєдіяльності людини є результатом і засобом розвитку особистості.