УДК 159.9:378

О.О. Євдокімова

ПРОГРАМА ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ

У статті обґрунтовується програма формування психологічної культури студентської молоді, висвітлюється роль психологічної служби в системі вищої освіти.

Аналіз педагогічної, психологічної, філософської літератури показує, що проблема формування психологічної культури майбутніх фахівців є актуальною в сучасній освіті, що характеризується переходом до нової педагогічної освітньої парадигми, яка орієнтує вищу освіту на формування людини культури, на процеси гуманізації і гуманітаризації. У проекті концепції Гуманітарного розвитку України йдеться про те, що «сьогодні відставання за ступенем гуманітарного розвитку є набагато критичнішим чинником для майбутнього країни, ніж відставання у будь-який іншій сфері» [4].

Особливе місце у вирішенні цієї проблеми, на наш погляд, належить психологічній службі вищого навчального закладу, оскільки тільки в межах навчально-виховного процесу неможливо сформувати достатній культурний рівень майбутнього фахівця. Хоча психологія інтегрує знання різних наукових дисциплін, поєднує в собі наукові знання (природничі науки, філософія, гуманітарні науки) про людину, у рамках курсу «Педагогіка і психологія», який найчастіше пропонується студентам, навчити майбутнього фахівця грамотно будувати свою професійну діяльність з урахуванням інтересів, психологічних особливостей інших людей, психологічно компетентно взаємодіяти з людьми, розбиратися в людях - неможливо.

Одним із шляхів становлення оптимального рівня психологічної культури студентів технічних ВНЗ є реалізація спеціально спроектованих програм, що реалізуються психологічною службою (ПС) ВНЗ [1].

Програма - за самим загальним визначенням - це орієнтоване на майбутнє управлінське знання, або, з іншого боку, інструмент управління. Ураховуючи, що управління - це завжди діяльність над іншою результативною діяльністю, стає зрозумілим, що будь-яка програма - це програма діяльності або системи діяльностей, сценарій їх здійснення у заздалегідь заданих рамках. Іншими словами, програма - це не маніфест, не декларація, не доктрина, не перелік заходів з формальними завданнями й виконавцями. Кожна програма має концептуальний задум (базові смисли і цінності запрограмованої діяльності) і систему конкретних планів, орієнтованих на конкретні результати [5]. У наший роботі ми розглядаємо програму формування психологічної культури студентів (ПФПК) як освітню програму.

Психологічну культуру ми розглядаємо у рамках психологічної антропології, у якій людина виступає суб'єктом діяльності, творцем власного життя, розпорядником душевних і тілесних здібностей, і визначаємо психологічну культуру як складне, цілісне, особистісне утворення, що включає: емоційно-мотиваційний, когнітивний, діяльнісний компоненти і характеризується не тільки певним рівнем теоретичних психологічних знань, але і психологічною компетентністю, адекватним застосуванням знань, умінь, навичок для вирішення психологічних проблем щодо себе, інших людей і світу в цілому.

З позицій антропологічного підходу ми також проаналізували наявні концепції, що визначають специфіку студентського віку, який є кризовим періодом переходу від юнацького віку до молодості. Це критичний період - період особистісного, професійного самовизначення на стадії індивідуалізації. Програма формування психологічної культури або, по іншому - психологічної освіти для цього віку повинна стати не просто засобом засвоєння знань, а засобом для особистісного зростання. Подібних програм на сьогодні не існує, тому виникає необхідність в її спеціальному створенні, конструюванні. Найбільш адекватним способом її побудови є метод проектування.

При проектуванні програми ФПК для майбутніх інженерів ми використовували психолого-педагогічне проектування як побудову розвивальних освітніх процесів у межах певного вікового інтервалу, що створюють умови становлення людини справжнім суб'єктом власного життя і діяльності. Підставами для проектування змісту програми були: принципова модель і програма формування психологічної культури, початковий рівень розвитку психологічної культури, наявні освітні підпрограми (навчальні, виховні, додаткові).

С.В.Воробйова у своєму дисертаційному дослідженні розглядає освітню програму з позицій особистісно-орієнтованої освіти, виходячи з принципів індивідуалізації і диференціації навчання, спираючись на розробки як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників. Вона вважає освітню програму "механізмом реалізації принципу особистісної орієнтації освіти на основі врахування індивідуальних особливостей, схильностей і освітніх потреб особистості засобами індивідуалізації і диференціації" [2]. Дослідниця пропонує при проектуванні освітньої програми враховувати такі показники: готовність до особистісного і професійного самовизначення, гуманістичну спрямованість сформованих ціннісних орієнтацій особистості, досягнення встановленого рівня освіченості.

Зміст програми визначався змістом освіти (цінностями розвитку і цільовими орієнтирами основного типу освітнього процесу), змістом педагогічної діяльності (умовами і способами забезпечення цінностей і цілей) і змістом діяльності учнів (індивідуальними смислами освіти). Тому, психолог-педагог, ураховуючи наявний рівень розвитку психологічної культури і завдання майбутньої освіти, вибудовує систему відносин із студентом так, щоб змінити його поведінку і відношення до себе, до інших людей і до навколишнього світу в цілому.

Проектування програми формування психологічної культури включало кілька етапів, кожен з яких мав свої цілі, завдання і результати.

Новизна завдання, яке вирішувала психологічна служба при розробці ПФПК - в адаптації кожного елемента програми до умов діяльності конкретного навчального закладу й узгодженні цих елементів, перетворенні їх сукупності на цілу систему.

Програма визначала цілі розвитку суб'єктів освіти, тобто ті здібності і якості особистості, які мали з'явитися в результаті її реалізації; включала уявлення про зміст, види, форми, засоби, структуру взаємопов'язаної навчальної і педагогічної діяльності [3]. Програма передбачала і діяльність психолога-педагога як єдність цілі, змісту і технологій її реалізації.

Процес проектування ПФПК складався з кількох етапів:

1 етап: мотиваційний. Це орієнтувальний етап, на якому відбувається спільне обговорення умов і передбачуваних результатів співпраці суб'єктів освіти, співвіднесення умов і результатів співпраці з власним життєвим досвідом, своїми цінностями і особистісними смислами в професійній діяльності кожного учасника.

2