УДК 159.9:378.147 - 316.7

Л.А.Пономаренко

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ СТУДЕНТА І ВИКЛАДАЧА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

У статті розглянуто основні проблеми педагогічного спілкування, особливості навчального діалогу, передачі інформації в педагогічному спілкуванні, взаємодії студентів та викладачів вищого навчального закладу.

Виконання соціально-політичних й економічних завдань, що стоять перед Українською державою, значною мірою залежить від успішності побудови національної системи освіти, її інтеграції до міжнародного освітнього простору. Центральне місце в цій системі відводиться педагогу, який повинен характеризуватися сформованими професійно значущими якостями особистості (комунікативність, емоційна стабільність, спостережливість, гуманістична спрямованість) та високим рівнем готовності до професійної діяльності. Універсальною формою цієї діяльності, у якій лише й можливі навчання та виховання, є професійне спілкування - педагогічна комунікація.

Однією з провідних функцій людської комунікації є педагогічна; відповідно можна говорити про педагогічну комунікацію (в широкому розумінні), не обмежуючись її професійними носіями. Педагогічна комунікація стимулюється на всіх трьох основних рівнях мотивації людської активності: біологічному, соціальному та духовному. Якщо перші два не потребують особливих коментарів, то щодо третього слід зазначити, що педагогічна функція комунікації витікає тут з найзаповітнішої потреби людини: бути визнаною іншими та передати своє внутрішнє буття, вистражданий соціальний досвід, переконання, любов і ненависть, уподобання, заперечення, пристрасті, тягар нездійснених намірів іншим, передусім своїм дітям або близьким людям, аби продовжити себе таким чином у них. Іншими словами, — наблизитись хоч трохи до безсмертя, яке не судилося людям.

Об'єктом дослідження є педагогічне спілкування студентів та викладачів вищої школи.

Предмет дослідження - соціально-психологічні особливості формування ефективного педагогічного спілкування студентів та викладачів вищого навчального закладу.

Метою дослідження є з'ясування соціально-психологічних особливостей формування культури спілкування і психолого-педагогічної взаємодії студентів та викладачів вищої школи.

Проблема дослідження полягає в тому, що провідними умовами формування ефективної психолого-педагогічної взаємодії студентів та викладачів вищих навчальних закладів є створення сприятливої атмосфери для розвитку особистості.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати основні підходи до психологічних досліджень педагогічної культури викладачів.

2. Розкрити зміст і особливості комунікативного педагогічного спілкування студентів та їхніх викладачів в умовах вищої школи.

3. Визначити провідні соціально-психологічні чинники розвитку культури педагогічного спілкування студентів та викладачів вищих навчальних закладів.

Дослідження проблеми. Концепцію про діяльнісне розуміння процесу спілкування, його внутрішній та зовнішній зміст і гуманістично-етичну сутність висвітлюють в своїх працях К.А.Абульханова-Славська, О.О.Бодальов, О.Ф.Бондаренко, О.М.Леонтьєв, О.О.Леонтьєв, Л.А.Петровська. Такі автори, як Л.І.Анциферова, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов, В.М.М'ясищев, Н.В.Чепелєва зазначають, що підхід до особистості повинен розглядатися з позиції розвитку, і визначальну роль у становленні особистості віддається саме процесу спілкування.

Зокрема, питання теоретико-методологічних засад педагогічного спілкування, його змісту і функцій, механізмів і стратегій оптимальної взаємодії в системі «вчитель-учні», а також проблему становлення особистості й її розвитку як суб'єкта навчання та спілкування, його культури розробляли такі вітчизняні вчені, як Б.Ф.Баєв, О.О.Раєвський, І.О.Синиця, П.Р.Чамата і - в наш час - Г.О.Балл, І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, О.В.Киричук, С.Д.Максименко, Т.О.Піроженко, Т.А.Російчук, Г.Л.Чайка, Т.К.Чмут, Т.Д.Щербан та ін.

Спілкування є найважливішим професійним інструментом педагогічної діяльності, що було доведено в дослідженнях Н.В.Кузьміної, В.А.Кан-Каліка, А.Н.Мудрика, А.І.Щербакової та ін. Усе починається з учителя, з його вміння організувати з учнями педагогічно доцільні стосунки як основу творчого спілкування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, на які спирається автор. В.А.Кан-Калік [8] з огляду на особливості поведінкових актів структурує процес професійно- педагогічної взаємодії так: 1) Моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап). Це перший етап, на якому закладаються контури майбутньої взаємодії: планування й прогнозування змісту, структури, засобів спілкування. Змістом його є визначення мети взаємодії (для чого?), аналіз стану співрозмовника (чому він такий?) та аналіз ситуації (що сталося?). Плануються можливі способи та тональність комунікації, прогнозується сприйняття співрозмовником змісту взаємодії. Цільова настанова має вирішальне значення. Саме тут визначальним є зосередження на спільній роботі з учнями, на їхньому розвитку. Учителю доцільно передусім думати про те, як залучити вихованця до взаємодії, зацікавити, як створити творчу атмосферу, щоб виявилася його індивідуальність. Для цього педагогу потрібна уява, здатність сприймати і адекватно оцінювати людину. 2) Початковий етап спілкування. Мета його - встановлення емоційного і ділового контакту в педагогічній взаємодії. В. А. Кан- Калік дає цьому етапу назву «комунікативна атака»; у цей час завойовується ініціатива, що дає змогу керувати спілкуванням. Важливо опанувати техніку швидкого включення у взаємодію, прийоми самопрезентації та динамічного впливу. Ініціатива необхідна вчителеві на цьому етапі для того, щоб організовано передати її в наступному періоді спілкування.

В.А.Кан-Калік характеризує комунікативність як явище багатопланове, що поєднує низку компонентів, серед яких особливе значення мають комунікабельність, соціальна спорідненість, альтруїстичні тенденції. Соціальна спорідненість — бажання бути серед інших людей. На думку В. А. Кан-Каліка, соціальну спорідненість треба розглядати як стійке утворення, пов'язане з професійно-педагогічною спрямованістю особистості. Третій компонент характеризує комунікативні та альтруїстичні емоції. Серед комунікативних емоцій вирізняють бажання ділитися думками, повагу до учасників спілкування. Альтруїстичні емоції пов'язані з бажанням приносити радість людям, з якими спілкуються, зі співпереживанням радості іншого тощо.

В.А.Кан-Калік виділяє такі стилі спілкування [8]: спілкування на основі захопленості спільною творчою діяльністю; спілкування на основі дружнього ставлення; спілкування-дистанція; спілкування-залякування; спілкування-загравання.

Досить цікавим та змістовним виявилось дослідження професора О.О.Бодальова. Педагоги - залежно від того, як вони керували класом, — були умовно поділені на три групи, а потім проінтерв'юровані. З'ясувалося, що ті, хто