Ще одним найважливішим механізмом й інструментом пізнання людиною людей і самої себе є соціальна рефлексія, яку розуміємо як здатність людини уявити собі, як вона сприймається іншими. Подібно емпатії та розвинуті рефлексивні механізми стають чинниками успішності педагогічного спілкування. Спеціальне дослідження, присвячене вивченню соціальної рефлексії в її зв'язку з успішністю в педагогічній діяльності, було проведено Г.І.Метельським [10]. На думку автора, рефлексію можна трактувати як прогноз учителя щодо того, що думають про нього учні. Уявлення педагога про розуміння його учнями - це і є образ, сформований у результаті прогнозування, що спирається на минулий досвід і актуальну ситуацію взаємодії. Учитель ніби дивиться на себе очима учнів. Оцінка ситуації навчання з погляду учнів на основі розуміння вчителем їх внутрішнього світу, настанов, ставлення до навчального предмета, до однокласників й самого себе, і використання цих знань, як інформаційної підстави навчання, складає суть рефлексивного управління, що є, на думку Ю.Н.Кулюткіна, дуже специфічним для педагогічної професії [9]. І чим краще розвинута здатність педагога до рефлективного управління, тим вища його педагогічна майстерність і більший успіх у навчанні учнів.

Стиль педагогічного спілкування на основі дружнього ставлення - по суті це одна з умов становлення стилю спілкування на основі захопленості спільною творчою діяльністю. Потрібно лише вдуматися в висловлювання Ш.А.Амонашвілі, його відповідь на ним самим поставлене запитання («Як ми можемо виховати дитину, якщо вона тікає від нас?»): «Тільки духовна спільність — і нічого, що може розколоти цю спільність» [1].

Крім основних особистісних передумов у педагогічному процесі, можна відокремити групу методично важливих психотерапевтичних параметрів, що визначають успішність взаємодії між людьми. Видатний американський психотерапевт Дж. Буженталь відніс до них такі перемінні, як «присутність», «рівень комунікації», «рівень впливу», «фокус уваги» (чи «синхронізація бесіди») і «рівень усвідомлення розв'язуваної проблеми». Певною мірою кожна з цих перемінних впливає на результативність педагогічного процесу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Діяльність учителя не випадково вважається однією з найскладніших. Адже вона є багатоцільовою і передбачає виконання кількох, гармонійно поєднаних в оптимальному випадку, функцій, або точніше - функціональних ролей. Аналіз показує, що ці функціональні ролі в комплексі та кожна з них окремо можуть використовуватися як організаційно-змістова частина програми підготовки вчителя - суб'єкта педагогічної комунікації.

Навчальний процес в основному будується на функціонально-рольових відносинах (учитель-учень), що зумовлюють функціональну взаємодію партнерів і обмін інформацією.

Соціокультурними індикаторами діалогічної взаємодії в процесі педагогічного стимулювання суб'єктивної активності є:

1. За напрямом активності "від педагога до іншого" - потреба в самореалізації через "особистісний внесок" в іншого. Це суб'єктивно переживається як мета саморозкритися перед іншим, змінити, позитивно вплинути на нього; підтримати, допомогти іншому зрозуміти самого себе, свої недоліки та шляхи їх подолання; бути лідером, зацікавити своєю особистістю; стимулювати фізично-оздоровчу, предметно-перетворювальну, навчально-пізнавальну, соціально-комунікативну та культурно-духовну активність через форми організації відповідної діяльності; прагнути бути корисним іншим; творити добро.

2. За напрямом активності "від іншого до педагога" - потреба в підтримці. Суб'єктивно це віддзеркалюється як мета отримати допомогу для реалізації своїх прагнень; бажання відчувати впродовж такої реалізації позитивний вплив уособлених педагогом традицій, звичаїв, цінностей; як настанова на дружні дії з боку педагога й оточення в цілому.

Отже, удосконалення навчального діалогу можливе, але тільки в певних межах. У традиційній системі навчання діалог "учитель-учень" неможливо вдосконалювати безмежно, він ніколи не зрівняється - за параметром психологічної комфортності - з живим природним спілкуванням. Така мета потребує перебудови всієї системи навчання і студентського життя на умовах справжнього діалогізму [5].

Вимоги до комунікативних якостей мовлення вчителя зумовлені насамперед функціями, що воно виконує в педагогічній діяльності. Головними серед них можна назвати такі:

комунікативну - установлення і регуляція взаємовідносин між педагогом та тими, хто навчається, забезпечення гуманістичної спрямованості розвитку учнів та студентів;

психологічну - створення умов для забезпечення психологічної свободи учнів, прояву індивідуальної своєрідності їх особистості; зняття соціальних утисків, які заважають цьому;

пізнавальну - забезпечення повноцінного сприймання навчальної інформації учнями, формування в них особистісного, емоційно-ціннісного відношення до знань;

організаційну - забезпечення раціональної організації навчально-практичної діяльності учнів.

Комунікативна поведінка педагога, заснована на його коректності, вимогливості до себе й учнів, стимулює пізнавальний інтерес, мотивацію процесу навчання. Продуктивна комунікативна поведінка педагога припускає використання таких комунікативних прийомів, як прояв віри в можливості того, хто вчиться («По-моєму, Вам не потрібна моя допомога»; «Ви самі прекрасно справляєтеся»); позитивне висловлення власної засмученості у разі невдачі того, хто вчиться («Як же так? Напевно, це вийшло випадково. Давайте з'ясуємо причини») та ін.

У контексті поведінкового компонента педагогічного спілкування, тобто в плані взаємодії педагога й учнів, значна роль у забезпеченні успішності й ефективності навчання належить стилю педагогічного спілкування. Стиль педагогічного спілкування

— це усталена система способів та прийомів, які використовує вчитель у взаємодії. Він залежить від особистісних якостей педагога і параметрів ситуації спілкування. Щодо якостей, які визначають стиль спілкування педагога, то тут дослідники виділяють ставлення вчителя до дітей та опанування організаторською технікою [12].

У безпосередньому спілкуванні педагога з учнем здійснюється найголовніше в педагогічній діяльності - вплив особистості на особистість. У зв'язку з цим комунікативні здібності та вміння педагога набувають ролі професійно значущих. Ефективність професійно-педагогічного спілкування викладача залежить від рівня сформованості його комунікативної культури.