Під комунікабельністю розуміють здатність відчувати задоволення від процесу спілкування з іншими людьми. Некомунікабельні або малокомунікабельні педагоги швидко втомлюються, відчуваючи психологічні перевантаження, оскільки цей вид активності не властивий їхній природі.

Наявність здібностей є важливою умовою ефективного виконання кожного з видів діяльності, зокрема педагогічної. Педагогічні здібності вказують на особливості протікання психічних процесів, що сприяють успішній педагогічній діяльності. Дослідження багатьох авторів, що вивчали педагогічні здібності, дають підстави назвати провідні здібності особистості до педагогічної діяльності: комунікативність, що включає прихильність до людей, доброзичливість, товариськість; перцептивні здібності

- професійна пильність, емпатія, педагогічна інтуїція; динамізм особистості - здатність до вольового впливу і логічного переконання; емоційна стійкість - здатність володіти собою; оптимістичне прогнозування; креативність — здатність до творчості [5].

Реалізуючи певну технологію, підкорюючи їй поведінку учнів, не слід забувати про культуру спілкування, педагогічний такт і можливості корегування будь-якої технології залежно від ситуації спілкування.

Висновки та перспективи дослідження. Таким чином, практично всі значущі здібності до педагогічної діяльності пов'язані з процесом ефективного спілкування, оскільки провідною виступає комунікативна здатність (здатність спілкуватися). Цю здатність взагалі має кожна людина, але виражена вона буває по-різному. Низький рівень комунікативності педагога руйнує середовище професійної діяльності, створює бар'єри, що перешкоджають взаємодії з учнями. Опанувати спілкуванням здатен кожен викладач. Для цього необхідна тривала, цілеспрямована, систематична робота над собою. Для оволодіння спілкуванням потрібні певні знання і психологічний тренінг. Головний шлях оволодіння спілкуванням — самоосвіта.

Отже, саме завдяки ефективному педагогічному спілкуванню створюється сприятлива атмосфера для позитивних змін особистості викладача; розвитку особистості студента, оволодіння ним знаннями й уміннями, необхідними для становлення майбутнього фахівця.

Література:

1. Амонашвили Ш.А. Единство цели: Пособие для учителя. - М., 1987. - С. 91.

2. Березовий Н.А., Коломинский Я. Л. Учитель и детский коллектив. - Мн.: Знание, 1984. - 96 с.

3. Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком. - М., 1982. - С. 175—176.

4. Братченко С.Л. Развитие у студентов направленности на диалогическое общение в условиях групповой формы обучения: Дис... канд. экон. наук. - Л., 1987 - 189 с.

5. Бутенко Н.Ю. Комунікативні процеси у навчанні: Підручник. - К.:КНЕУ, 2004. - 383 с.

6. Воронкина С.И. Особенности понимания личности студента преподавателем вуза: Автореф. ... дис. канд. пед. наук - М., 1986 - 23 с.

7. Захарова Е.Я. Влияние нормативно-ценностных ориентаций педагогов на успешность их деятельности: Дис... канд. экон. наук. - Л., 1989 - 194 с.

8. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. - М., 1987. - С. 97—100.

9. Кулюткин Ю.Н. Психология обучения взрослых. - Л., 1985.

10. Метельский Г.И. Психологические особенности рефлексивной деятельности учителя: Дис. ... канд. пед. наук. - Л., 1979 - 168 с.

11. Скрипюк И.И. Влияние особенностсй личности учителя на адекватность отражения им взаимоотношений в коллективе учащихся: Автореф. ... дис. канд. пед. наук - Л., 1986 - 22 с.

12. Савенкова Л.О. Професійне спілкування майбутніх викладачів як об'єкт психолого-педагогічного управління: Монографія. - К.: КНЕУ, 2005. - 212 с.