УДК 378: 37.37

О.О. Малиновська

ДО ПИТАННЯ СУТНОСТІ ТВОРЧОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті розглянуто проблему творчості в історії розвитку суспільства, подано наукову інтерпретацію сутності творчого ставлення до професійної діяльності.

Унаслідок виходу України на світовий ринок, розвитку економіки, культурного відродження країни актуальним є питання підготовки кадрів, здатних розв'язувати творчі завдання. Актуальність цього питання зумовлена необхідністю підвищення якості професійної підготовки студентів з урахуванням вимог сучасного життя та наявних протиріч, зокрема між суспільними вимогами і наявним станом вирішення проблеми; між змістом процесу творчого розвитку студентів та методичним забезпеченням цього процесу.

Виходячи з актуальності теми, метою вивчення цієї проблеми є визначення сутності творчого ставлення до професійної діяльності. Для реалізації мети слід визначити такі завдання: розглянути проблему творчості в історії розвитку суспільства; на основі аналізу наукової літератури визначити сутність творчого ставлення до професійної діяльності в студентів; дослідити роль та функції професійної освіти в формуванні творчого ставлення студентів до майбутньої діяльності.

Проблема творчості розглядалася вченими в психології, педагогіці, теорії та методиці творчості і т. д. Формування творчого ставлення до професії передбачає розвиток творчого мислення (це питання розкривали психологи Д. Богоявленська, Н. Менчинська та інші). Проблема формування мислення знайшла широке відбиття в психолого-педагогічній літературі. Серед досліджень цього напрямку відзначимо ті, що розкривають феномен мислення (Б. Ананьєв, Л.Виготський та інші). Механізми творчої діяльності досліджували В. Моляко, В. Роменець та інші. Питання формування творчого стилю діяльності відбито в роботах Н. Посталюк, Я. Пономарьова та інших. Питання формування творчого мислення школярів і студентів розглянуто в дисертаційних дослідженнях І. Драч, Л. Засєкіної та інших.

Було зроблено значні кроки у вивченні питання творчості людини, але питання формування творчого ставлення до професійної діяльності в майбутніх будівельників розкрито не повністю.

Творчість можна охарактеризувати як соціальну, психологічну та педагогічну категорію.

Ця проблема була і є актуальною в усі часи розвитку суспільства. У різні епохи до питання творчості ставилися по-різному. У період античної доби ідеалом суспільства є вільна людина. Творчість пов'язана зі сферою скінченого буття, яке весь час змінюється, набуває двох форм: божественної і людської. Будь-яка діяльність розглядається як пізнання. Аристотель доводив, що час нескінченний, чим відкидав божественний акт творіння. Платон вважав творчість досконалістю, яка є тільки в божественному пізнанні. Людина тільки після смерті могла безпосередньо споглядати ідею, згодом, коли душа, будучи в новому тілі, забувала про побачене в царстві ідей, хоча за певних умов могла пригадати все. «Творчість - поняття широке. Усе, що викликає перехід від небуття в буття, - творчість, і, таким чином, створення будь-яких творів мистецтва і ремесла можна назвати творчістю, а всіх, хто створює - творцями» [2, 135]. Культура і мистецтво античності - невичерпне джерело ідей, відкриттів, з якого людство в усі часи черпало натхнення, щоб творити прекрасне. У період Середньовіччя життєва діяльність людини тісно пов'язана з релігією, тому творчість розглядається як прерогатива Бога, який творив світ з небуття. Т. Аквінський розглядає творчість як добро в завершеності, як вічно споглядальний розум. Людська творчість розглядалася як творчість історії. Набуває значення особиста діяльність рішення як форма співзвучності у творенні світу Богом. Художня та наукова творчість розглядається як другорядне. У своїй творчості людина ніби обмежена Богом [6, 491].

В епоху Відродження людина звільняється від обмежень віри і виступає творцем. Це період особистої свободи, досконалості в мистецтві. Людина прагне дати наукове пояснення явищам навколишнього світу, використовує на практиці свої знання. Виникає інтерес до акту творчості, а також особистості творця. Взірцем для людини є ідеї, принципи античності. Діячі культури, освіти епохи Відродження розуміють творчість як мистецтво, історію, розглядають як продукт людської творчості, намагаються розкрити її сутність, закони її розвитку. Творче ставлення до роботи спостерігається в усіх видах діяльності. В Україні, де в цей час відбудовуються старі міста та закладаються нові, спостерігається вплив містобудівної та архітектурної практики європейського Відродження. Поширенню ренесанської культури сприяє розвиток освіти, багато українців здобувають освіту в кращих західноєвропейських університетах, діють братства, створюються центри освіти і мистецтва та інше.

XVII століття - час, коли людина прагне вдосконалити майбутнє на гуманістичних засадах, відбувається наукова революція. Спостерігається античне ставлення до творчості. Утілюються ідеї Бекона про науку, здатну вирішувати завдання суспільного значення. Визначальна роль належить розуму, освіті. Творчість розглядають як дію. Лютеранство, кальвінізм робили акцент на предметно-практичній, господарській та інших видах діяльності. Успіх людини в землеробстві вважався свідченням його богоподібності. Винахідливість і тямущість у веденні справ були освячені релігією, тому їх вважали основою морально-релігійного діяння [4, 20]. Культура Просвітництва пов'язувалася з досягненням особистої свободи людини в суспільстві. І. Кант розглядає творчу діяльність як продуктивну здатність відображення, спрямовану на зміну вигляду Світу, а структуру творчості - як один з найважливіших моментів структури пізнання свідомості. Ф. Шеллінг, який продовжив вчення І. Канта, вважав, що творчі люди творять інтуїтивно, неусвідомлено [6, 492]. В ХІХ столітті проводилися дослідження з наслідування таланту. До початку 90 років ХХ століття панує тоталітаризм, контроль влади над людиною. Усупереч цьому спостерігається творче ставлення до діяльності, люди здійснюють раціоналізаторський підхід, виявляють винахідливість, визначають перспективу діяльності тощо.

Творчість - діяльність