Творчість - категорія не лише соціальна, а й психологічна. Одні вчені акцентують увагу на вікових особливостях людини при формуванні творчого ставлення до діяльності, інші - на впливі емоцій на творчу діяльність. У психології виділяють такі вікові періоди творчих проявів: від 2 - 3 р. до 8 - 12 р. - рання творчість (музична, словесна, математична); від 12 - 14 р. до 18 - 22 р. - підліткова та юнацька творчість (технічна, літературна, конструювання своїх уявлень про світ); після 22 р. - доросла творчість (наукова, технічна) [4, 81].

У дитячій творчості немає межі між уявним та реальним світом. Свою творчість діти найчастіше виявляють у грі, зокрема в малюванні, створюючи фантастичні образи. Для них характерне образне мислення, велика фантазія. Граючи, вони обирають для себе певні ролі, створюють нові ситуації, змінюють наявні, ухвалюють незвичайні рішення. Діти визначають функції об'єкта, змінюють його, пропонують нове призначення для нього. Дитина бачить те, чого не бачить доросла людина, придумує чого немає взагалі. Слово, фраза в цьому віці сприймається як живий об'єкт.

З віком дитячі ігри перетворюються на підліткові. На думку В. Роменця [3, 64], який розглядає творчість у всі вікові періоди, тепер ігри мають яскраво виражену зав'язку, кульмінацію і розв'язку. У них повинен бути значний елемент змагання. У грі здійснюється серйозна мета. Це підготовка до того, щоб гра поступово перетворилася на реалістичну діяльність. Підлітків цікавить маловідоме, незвичайне. Особливий інтерес викликає технічне моделювання, вони намагаються створити нову конструкцію. Розвиток творчого ставлення до діяльності можливий при спрямуванні його на творчість. Поведінка хлопчиків та дівчаток значно відрізняється. Вони намагаються мати авторитет у колективі, прагнуть, щоб їх поважали, досягають цієї мети, хлопчики - часто фізичною силою, дівчатка - відповідальним ставленням до виконання доручень. Дівчата більше цікавляться внутрішнім світом людини ніж хлопці. Швидко формується самосвідомість. Підлітки переоцінюють власні сили, самооцінка завищена. У ранньому юнацькому віці творче ставлення до діяльності є вдаваним.

Юнаки знаходять друзів за інтересами, діляться своїми творчими планами, досягненнями, обирають майбутню професію. Згодом юнаки оволодівають обраною спеціальністю, намагаються дізнатися більше, розвиваються інтелектуально, прагнуть творити в мистецтві. Для них характерна відданість улюбленій справі, наполегливість, здатність терпіти незручності заради досягнення мети. Самооцінка трохи завищена, але поступово стає реальною. Креативний підхід до майбутньої діяльності виявляється в творчому освоєнні наук. У творчості виявляється індивідуальний стиль, який набуває довершеності в зрілому віці. У дорослих розвиваються творче мислення, соціальні якості особистості, вони критично ставляться до своєї діяльності, намагаються реалізувати свої можливості, мають високу самооцінку.

У юнацькому віці відкриваються широкі можливості для формування творчого ставлення до професійної діяльності, якщо спрямовувати навчання і виховання на його розвиток.

Одним з основних компонентів формування творчого ставлення до діяльності є розвиток творчого мислення, уяви. Мислення та творчість часто протиставляють, що створює помилкове враження про психологічні закони творчої людини. Мислення творчої людини характеризується самостійністю - умінням ставити нові завдання та розв'язувати їх; критичністю - умінням давати об'єктивну оцінку явищам, не потрапляти під вплив інших думок; гнучкістю - умінням швидко переходити від однієї розумової операції до іншої, розв'язувати завдання нестандартним способом; глибиною мислення - умінням розкрити суть явища, передбачити наслідки процесів; широтою та послідовністю мислення; здатністю генерування нових ідей; швидкістю мислення - умінням швидко прийняти правильне рішення. Уява безпосередньо пов'язана з творчим мисленням і творчою діяльністю. Уява - це специфічно людський психічний процес, що виник у процесі праці. Будь-який акт праці неодмінно містить у собі уяву. Перш ніж щось робити, людина уявляє кінцевий результат своєї діяльності та шляхи, якими його буде досягнуто. Уява характеризується випереджальним відображенням дійсності [1, 185]. Діяльність людини має велике значення для створення образів уяви.

Особливою формою уяви є мрія. Мрія - це процес створення людиною образів бажаного майбутнього. Мрія є необхідною умовою втілення в життя творчих задумів, коли образи уяви не можуть реалізуватися негайно з об'єктивних або суб'єктивних причин. Мрія є елементом наукового передбачення, прогнозу та панування діяльності, що переконливо виявляється в творчій діяльності. Мрії можуть бути реальними, дійовим та нереальними, безплідними. Дієвість мрії - необхідна умова втілення в життя творчих задумів людини, спрямованих на реальне перетворення дійсності [1,193 - 194]. Уява неможлива без пам'яті. Чим більше матеріалу дає пам'ять, тим більше можливостей існує для уяви. Пам'ять подає матеріал, мислення встановлює відношення в цьому матеріалі. Процеси фантазування та мислення тісно пов'язані з емоціями. Емоції підвищують активність, спонукають до діяльності, при цьому повністю захоплюють особистість. В емоційній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття. Вони є віддзеркаленням ставлення до явищ соціальної дійсності. При формуванні творчого ставлення до діяльності відіграють праксичні почуття - переживання людиною свого ставлення до діяльності. Вони виникають у процесі діяльності, можуть виявлятися в захопленні, у задоволенні дійсністю, творчому підході, радості від успіхів або навпаки