Другим важливим поняттям у нашій роботі є „ ситуація успіху".

Проблему успіху досліджували відомі педагоги. Так, К.Ушинський зазначає, що розумова праця учнів, успіхи та невдачі в навчанні - це їх духовне життя, внутрішній світ, ігнорування якого може призвести до невтішних результатів. У роботі „ Труд в его психологическом и воспитательном значении" він доходить висновку, що тільки успіх підтримує інтерес учня до навчання, до оволодіння знаннями. Дитина, яка ніколи не пізнала радості праці в навчанні, не пережила гордості від того, що здолала труднощі, втрачає бажання та інтерес до навчання. Одним із найголовніших завдань виховання К.Ушинський вважав необхідність дати дітям радість праці, успіху в навчанні, пробудити в їхніх серцях почуття власної гідності та самоповаги за свої досягнення.

Василь Сухомлинський стверджував, що методи, які використовуються в навчальній діяльності, мають викликати інтерес у дитини до пізнання довкілля, а навчальний заклад має стати школою радості пізнання, творчості, спілкування. Він визначав головний сенс діяльності вчителя: створити кожному учневі ситуацію успіху.

Ідею „завтрашньої радості" обстоював Антон Макаренко.

Один із відомих американських учених педагогів У. Глассер переконаний, що успіх повинен бути доступним кожній дитині, оскільки якщо дитина досягає успіху в школі, то в неї є всі шанси на досягнення успіху в житті.

Дуже важливо розділяти поняття „успіх" та „ситуація успіху", вважав А.Бєлкін.

Ситуація - це комплекс умов, які забезпечують успіх, а сам успіх - це результат подібної ситуації.

Ситуація - це те, що спроможний організувати вчитель. Завдання вчителя в тому і полягає, щоби дати кожному із своїх вихованців можливість пережити радість досягнення, усвідомлення своїх можливостей, повірити в себе.

Успіх в навчанні - єдине джерело внутрішніх сил дитини, яке породжує енергію для подолання труднощів, бажання вчитися. Успіх - поняття неоднозначне, складне і має різне трактування.

З соціально-психологічного погляду - це оптимальне співвідношення між очікуваннями оточуючих, особистості та результатами її діяльності. Кожна людина завжди оточена системою експектацій (очікування) від її вчинків, дій, ліній поведінки. Людина чекає визначення вчинків, від яких задовольняються її надії (чи побоювання), і цього ж чекають від неї. У тих випадках, коли очікування особистості перевищують чи збігаються, можна говорити про успіх. Може змінюватися коло людей, судженнями яких дорожить особистість, але суть успіху не змінюється. З психологічного погляду: успіх - це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого особистість прямувала в своїй діяльності, збігся з її очікуваннями, надіями і з рівнем домагань або перевищив їх. На базі цього стану можуть сформуватися стійкі почуття задоволення, формуються нові більш сильні мотиви діяльності, змінюється рівень самооцінки, самоповаги. Цей процес можна подати за такою схемою: очікування - радість, почуття задоволення від досягнення бажаного результату - стійкі почуття задоволення - більш сильні мотиви діяльності - підвищення рівня самооцінки, самоповаги - звільнення резервів особистості. У тому разі, коли успіх стає стійким, постійним, може початися ланцюгова реакція, яка звільняє великі приховані до часу можливості особистості, яка несе невичерпний заряд людської духовної енергії.

З педагогічного погляду: ситуація успіху - це цілеспрямований організований збіг умов, за якого створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому. Важливо підкреслити, що з педагогічного погляду - це результат продуманої, підготовленої стратегії, тактики вчителя та сім'ї (А.Бєлкін).

Таким чином, узагальнюючи ставлення різних авторів до проблеми створення ситуації успіху, можна сказати, що вона дарує атмосферу приязні та взаємодопомоги, упевненості та захищеності. Учитель повинен створити джерело внутрішніх сил дитини, джерело, яке дає енергію для подолання труднощів і формування бажання вчитися.

Використання ситуації успіху має сприяти підвищення робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної роботи, а також допомогти учневі усвідомити себе повноцінною особистістю, відповідно, забезпечити успіх у навчанні.

Результат впровадження технології „Створення ситуації успіху" значною мірою залежить від особистісних якостей учителя. Педагог мусить дбати про створення ситуації успіху, уміти впливати на дитину, розуміти її внутрішній світ, поважати дитину, володіти емоційною культурою, психологічною компетентністю, уміти правильно висловлювати свої думки та вимоги, усвідомлено будувати свої стосунки з вихованцями, спираючись на оптимістичну перспективу їхнього розвитку, уміти на якийсь час забувати про „вади" дитини і створювати їй оптимістичну настанову.

Створення ситуації успіху має певний алгоритм:

1.Зняття страху. Допомагає подолати невпевненість у власних силах („Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи вирішення проблеми").

2. Авансування успішного результату. Допомагає вчителеві висловити тверду переконаність у тому, що його учень обов'язково впорається з поставленим завданням. Це переконує дитину в її силах і можливостях („У тебе обов'язково вийде").

3. Прихований інструктаж дитини про способи та форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання („Можливо краще почати з...", „Виконуючи роботу, не забудьте про ...").

4. Внесення мотиву. Показує дитині, заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання („ Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись...").

5. Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється або здійснюватиметься („Тільки ти міг би..", „Тільки тобі і можуть доручити...").

6. Мобілізація активності або педагогічне переконання. Спонукає до виконання конкретних дій („Ми дуже хочемо розпочати роботу...").

7. Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити успіх не результату в цілому, а