Разом з тим педагог може зустрічатися і з ситуацією „неуспіху". Технологічно створення ситуації неуспіху складається з тих самих операцій, що і ситуація успіху, але має іншу векторну спрямованість. Реалізація цього технологічного алгоритму починається з останньої операції - оцінки деталей діяльності. Така оцінка має здійснюватися як автономне позначення невдачі цієї дитини, виключаючи порівняння результатів її роботи з результатами інших. Це необхідно робити, оскільки:

- ми не маємо право порушити етичний принцип виховання (К. Ушинський);

- результати діяльності дитини, яка володіє добрими здібностями, можуть і, як правило, виявляються вищими від результатів, які отримує дитина з середніми або низькими здібностями.

Оцінка деталі діяльності повинна включати в себе зіставлення того, що вдалося та не вдалося дитині, як це виходило в неї раніше, а також проекти на майбутнє („Твій результат міг би бути кращим, якби тобі вдалося...").

Наступна операція - акцентування труднощів, яка спрямовує увагу учня на складні моменти діяльності, примушує його зібратися, налаштуватися на серйозну роботу. Педагог підкреслює відповідальність за виконання роботи і намагається активізувати мислення своїх вихованців („Це не так просто, як видається...","Чекає складна робота..."). Сенс цієї операції попереднє окреслення найбільш складних моментів діяльності, у максимальній концентрації його зусиль.

Завдяки мотиваційному підсиленню здійснюється розкриття перед дитиною соціального значення його ставлення до справи. Важливо вивести дитину на самоаналіз і самооцінку реального рівня своїх можливостей. Але педагог має стежити, у якому напрямку проходить аналіз, у чому дитина бачить причину невдачі ( у собі, в інших, у завданні ) і здійснювати відповідну корекцію, звертаючи увагу дитини на себе, свої зусилля та можливості.

Педагогічне значення ситуації успіху, як і ситуації неуспіху, полягає в створенні умов для особистісного індивідуального розвитку дитини. Цією педагогічною технологією, яка допомагає дитині зростати успішною, відчути радість від подолання труднощів, формує переконання, що все в житті дається завдяки затраченим зусиллям, і має оволодіти вчитель.

Таким чином, узагальнюючи аналіз концептуальних підходів у науковій психолого-педагогічний літературі до проблеми сформованості в педагога готовності до створення ситуації успіху в навчальному процесі як однієї із основних компетенцій, можна зазначити, що однією із важливих складових цієї компетенції є оволодіння технологіями створення ситуації успіху. Вирішення цієї проблеми потребує широкого застосування у системі післядипломної освіти. У подальших своїх дослідженнях нами буде надаватися увага розробці технології формування готовності вчителя початкових класів до створення ситуації успіху в навчальному процесі.

Література:

1. Белкин А. Ситуация успеха. Как ее создать ? -М.: Просвещение,1991. - 169 с.

2. Бондар В., Шапошнікова І. Управління формуванням професійної компетентності вчителя // Освіта і управління. - 2006. - Т.9 (№2). - С.20-27.

3. Життєва компетентність особистості: Наук.-метод. посіб./ За ред.Л.В.Сохань, І.Г.Єрмакова, Г.М.Несен. - К.: Богдана, 2003. - 520 с.

4. Завін В. Компетентнісний підхід у підготовці вчителя початкових класів до професійної діяльності //Актуальні проблеми формування творчої особистості вчителя початкових класів: Матеріали 3-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Вінниця: ВДПУ ім. М.Коцюбинського,2005. - С.9-12.

5. Зимняя И. А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентностного похода в образовании .- М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2004. - 40 с.

6. Тараненко І. Розвиток життєвої компетентності та соціальної інтеграції і досвід від європейських країн //Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: Наук- метод. збірник/ Н.Софій, І.Єрмаков та ін. - К.:Контекст, 2000.- с.37-70.

7. Уйсімбаєва Н. Розвиток професійної компетентності як шлях до підготовки висококваліфікованих фахівців // Рідна школа. -2006. - № 6.