• глибока фундаментальна і методологічна підготовка інженерів у сфері гуманітарного знання, духовного життя людини і суспільства;

• освоєння студентами методології пізнання і творчості, практичної діяльності, соціальної поведінки і саморозвитку особи як вирішальних умов досягнень успіху на життєвому шляху;

• створення передумов для органічного включення інженерів в економічні, соціальні і культурні процеси розвитку світової цивілізації;

• освоєння студентами майбутньої професійної діяльності як єдності фізичних, економічних, соціальних, соціально-психологічних закономірностей, пріоритету загальнолюдських цінностей, гуманізму, загальноцивілізованого підходу;

• органічний зв'язок навчального процесу з позанавчальною роботою, сферою дозвілля і відпочинку студентів, широке залучення до викладання у ВНЗ діячів науки і культури, мистецтва і релігії, політики та інших сфер культурного життя;*

демократизація всієї системи інженерної освіти, поєднання базового і варіативного компонентів навчального процесу, індивідуалізація навчання відповідно до потреб особи студента.

Ціннісно-смисловою характеристикою гуманітаризації інженерної освіти є забезпечення гармонійної єдності природно-наукової та гуманітарної культури пізнання і діяльності, єдність заснованого на взаєморозумінні і діалозі.

Надзавдання системи інженерної освіти в цьому розумінні полягає в тому, щоб створити умови для відродження єдиної природно-наукової і гуманітарної культури пізнання і діяльності.

Таким чином, проблема гуманітаризації вищої професійної освіти є досить актуальною. Значний обсяг інформації, що отримують ті, які навчаються, призводить до необхідності віддавати перевагу засвоєнню тієї інформації, що, на їхній погляд, матиме практичне призначення. Проте для випускника вишу, крім компетентності в своїй спеціальності, важливим є його здібності, знання і вміння, пов'язані зі здійсненням соціальних і професійних контактів: реалізувати себе через спілкування, встановити ділові відносини, розв'язати конфліктну ситуацію, повідомити і роз'яснити свої пропозиції тощо. Не менш значним є і знання індивіда про себе самого як професіонала, так і особу. У цьому вирішальну роль відіграють гуманітарні дисципліни - філософія, психологія, культурологія, педагогіка тощо, що сприяють розвитку здібностей, свідомості і самосвідомості тих, хто навчається, досвіду їхнього спільного спілкування, взаємин і взаємодії. Ці дисципліни покликані закласти фундамент у формуванні нової системи цінностей, що допоможуть студентам адаптуватися до умов сучасних суспільно-економічних відносин і розвитку міжнародних контактів [3].

Професіоналізація освіти спрямована па підготовку нового типу спеціаліста-професіонала, носія цілісної науково-технічної діяльності, що відрізняється глобальністю мислення, енциклопедичністю знань, аристократичністю духу, здібністю до творчої роботи на всіх етапах життєвого циклу, створенням систем від дослідження і конструювання до розробки технології і підприємницької діяльності. Професіоналізація досягається в реальній практиці освіти як через засвоєння фундаментальних наук інженерної справи, так і через оволодіння інженерною культурою, що включає в себе розвиток світоглядних позицій, ідейних переконань, формування морально-естетичного ідеалу, духовних надбань студентів.

Формування в системі інженерної освіти високого рівня інформаційної культури на порозі третього тисячоліття є необхідною вимогою забезпечення продуктивності інженерної діяльності, умовою створення прекрасних і гармонійних витворів інженерної думки.

Список використаних джерел:

1. Гончаренко С.У. / Український педагогічний словник / С.У.Гончаренко. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

2. Ушинський К.Д. / Про народність у громадському вихованні / К.Д.Ушинський // Вибр. тв.: У 2-х т.- К.: Рад. школа, 1993. - Т.1. - 189 с.

3. Власова С. Взаимодействие естественнонаучного и гуманитарного знания / С.Власова //Alma mater. 2001.- №12. - С. 22-24.