Ідеологічний підхід. Поряд з прагматичним підходом до управління людськими ресурсами достатньо поширеним в умовах сучасної практики є ідеологічний. В історії суспільного розвитку можна назвати чимало прикладів того, коли до питань розвитку людини та її потенційних можливостей виявляли ідеологічний підхід, основою якого були певні форми суспільної свідомості, зокрема релігія, політика, мораль, право та ін. Характерною ознакою ідеологічного підходу до управління людськими ресурсами є прагнення наблизити названий процес до того образу, який визначений на рівні світоглядних, політичних, моральних, правових уподобань, орієнтацій та потреб суспільної практики.

У різні історичні часи в розвитку суспільства домінували певні форми суспільної свідомості. Так, під час Середньовіччя визначальними були релігійні уявлення про людину, її роль і місце в суспільному та духовному житті, потреба розвитку певних сил і можливостей людини. У період актуалізації та збагачення науково-філософського світогляду в суспільній практиці визначальне місце посідають питання інтелектуального розвитку людини, її самопізнання та самореалізації. При цьому на зміну емоційно-чуттєвим способам ставлення до навколишньої дійсності поступово приходять дії людини, пов'язані з можливостями абстрагування, інтелектуального освоєння процесів та явищ, що вимагають від людини більш активного звернення до якісно інших проявів її сутнісних сил і можливостей.

В умовах сьогодення ідеологічний підхід до управління людськими ресурсами набуває розгалуженого характеру. Цьому сприяє, зокрема, розвиток інформаційних можливостей суспільства, упровадження багатоаспектної і панорамної практики впливу на свідомість людей, що призводить загалом до протиріч у прийнятті рішень щодо розвитку та використання потенційних можливостей та сил людей. Існуюча практика втрачає за таких умов можливості ефективного використання людських ресурсів і все частіше в своїх рішеннях та діях набуває ліберального характеру.

На підставі зазначеного можемо зробити висновок про те, що як прагматичний, так і ідеологічний підходи до управління людськими ресурсами не можна вважати оптимальними і такими, що здатні забезпечити ефективне рішення цього питання в сучасних умовах суспільного розвитку. Головною причиною, яка гальмує ефективність управління людськими ресурсами є те, що, дотримуючись логіки економічних чи ідеологічних інтересів, управління людськими ресурсами віддає перевагу зовнішнім чинникам і намагається стимулювати в системі розвитку та функціонування людини лише те, що може бути доцільним при вирішенні соціальних та економічних питань.

Культурологічний підхід. Демократизація суспільного життя переконує в потребі пошуку та впровадження на практиці такого підходу до управління людськими ресурсами, який би забезпечив системний характер і дозволяв вирішувати питання розвитку людини, її ресурсів і можливостей з урахуванням культурологічних закономірностей. Саме тому ми вважаємо достатньо актуальним і перспективним культурологічний підхід до управління людськими ресурсами. А це означає, що під час прийняття відповідних управлінських рішень важливо виходити з розуміння того, що людина є системним явищем. Існуючі в ній резерви мають не мозаїчну структуру, а відзначаються внутрішньою і зовнішньою залежністю, гармонійним співвідношенням емоційного та інтелектуального, цілісністю функціонування і розвитку, поетапністю процесу самореалізації та ін. Глибоко сприяти, зрозуміти, правильно оцінити потенційні можливості людини стає реальним лише тоді, коли суспільна практика буде керуватися в процесі управління людськими ресурсами культурологічним підходом, що в підсумку дозволить вибудовувати між суспільством і людиною якісно нову систему відносин, сповнених бажання бачити в кожній окремій людині не лише прояви прагматичного, але й естетичного, гармонійного, цілісного тощо.

Одним із найбільш проблемних сьогодні залишається питання щодо ефективності управління людськими ресурсами. У літературі знайшли віддзеркалення різні думки щодо оцінки стану управління людськими ресурсами. При цьому палітра висловлюваних суджень є достатньо великою і охоплює думки, погляди, оцінки як оптимістичного, так і песимістичного змісту. І це є цілком зрозумілим. Адже в суспільстві ще не опрацьовано на належному рівні питання критеріїв, за якими можна було б оцінювати існуючу практику управління людськими ресурсами. Звідси достатньо серйозними мають бути наукові пошуки, спрямовані на те, щоб достатньо чітко і лаконічно підійти до вирішення цього питання на теоретичному і практичному рівні.

На думку вчених, досі в існуючих психолого-педагогічних системах основний наголос цілком закономірно робився на забезпеченні інтелектуального розвитку, оскільки саме в початкових класах школи дитина вперше стикається з особливим світом знань. Від того, наскільки успішно будуть складатися процеси засвоєння і формуватися відповідні психологічні функції підростаючої особистості, буде залежати все її подальше життя в школі і за її межами.

Однак в сучасних умовах школа не може обмежуватися тільки забезпеченням інтелектуального розвитку дітей. Розробляються також програми культурного розвитку підростаючої особистості (культура рухів, естетична культура, культура пізнання) [3, с.8].

Виходячи з розуміння значущості та перспективності культурологічного підходу до управління людськими ресурсами, нами було виявлено спробу визначити на цій основі передусім відповідні параметри ефективності названого напрямку управлінської діяльності. До таких параметрів віднесено: ціннісно-орієнтаційний, програмно- змістовий та організаційно-діяльнісний (рис. 2)

Ціннісно-орієнтаційний параметр. Сутність цього параметру ефективності управління людськими ресурсами полягає в залученні до цього процесу певних сил і можливостей людини. Адже відомо, що людина є багатоаспектним системним явищем, здатним до саморегуляції, організації власної діяльності, поведінки, вияву певної активності тощо. Управління людськими ресурсами покликане стимулювати, спрямовувати, цілеспрямовано розвивати такі сили і можливості людини, що відповідають її природі, забезпечують оптимальне входження в сферу суспільного життя та цілісне виховання професійних