Нами визначені, як внутрішні, так і зовнішні чинники соціально-психологічної адаптації студентів до умов навчання у вищому навчальному закладі (Табл.1).

Важливим аспектом системи адаптації студентів в умовах навчального закладу є визначення критеріїв адаптації [4]. Теоретичні і практичні пошуки засвідчують складність цієї проблеми і потребують дальших наукових досліджень. Нами визначені як внутрішні, так і зовнішні критерії процесу та результату соціально-психологічної адаптації (Табл.2 ).

Визначальним внутрішнім критерієм адаптації студента в умовах вищого навчального закладу і узагальненим критерієм адаптації загалом є стан задоволення процесом і результатом професійної, соціальної та біологічної адаптації. Причому, цей стан не є результатом пристосування до об'єкту адаптації, а результатом взаємодії людини з відповідним середовищем. Взаємодія передбачає процес взаємовпливу, що приводить до зміни як людських якостей, так і самого об'єкта. Взаємодія щільно пов'язана з визнанням активної ролі особистості в процесі адаптації та з підвищенням статусу свідомої перетворюючої поведінки.

Тому важливим є розвиток у людини відповідних властивостей, які б, з одного боку, були чинниками впливу на об'єкт (середовище) адаптації, а з іншого, виступали внутрішніми детермінантами і складовими стану задоволення процесом і результатом адаптації [1].

Ураховуючи ці критерії, нами було досліджено вплив ролі академічної групи на результативність та швидкість процесу адаптації першокурсника.

Експериментальні дослідження соціально-психологічної адаптації першокурсників, проведені в ХНТУ, доводять, що важливу роль у процесі соціально-психологічної адаптації відіграє студентська академічна група. Узагалі група є одним з найбільш вирішальних мікросоціальних чинників формування особистості, а також одним з найбільш дієвих засобів виховання. Тут відбувається трудове, ідейне і моральне виховання, формуються колективістські риси особистості студента. Значний вплив справляє група на формування етичної культури, почуття відповідальності за доручену справу, причетності до діяльності і традицій вишівського колективу. Те, як складатимуться відносини першокурсника з групою, значною мірою впливатиме на швидкість та ефективність його адаптації в ВНЗ.

Труднощі в цьому аспекті адаптації викликані тим, що існують значні відмінності між соціальною ситуацією, яку покинув першокурсник, і ситуацією, до якої йому доведеться адаптуватися [8].

Різноманітність відносин, які виникають між людьми в процесі тривалого взаємного спілкування, складає дві основних системи: систему ділових відносин і систему особистісних відносин. Якщо, наприклад, у школярів основою формування мікрогруп більшою мірою виступають міжособистісні відносини, то серед студентів, у яких, як правило, уже сформувалося коло друзів поза університетом, більш актуальними є ділові стосунки. Характерною особливістю первинного вишівського колективу є те, що коли учні стають студентами, вони потрапляють до середовища, де ніхто нічого не знає один про одного, проте їх об'єднує спільна соціально значуща мета: навчально-виховний процес та отримання спеціальності [5].

Отже, середовище студентського колективу початково є більш сприятливим для саморозкриття і самореалізації, оскільки його новизна знімає певні емоційні бар'єри, дещо нейтралізує складні настанови, стереотипи поведінки, стимулює переоцінку цінностей.

У процесі становлення колективу велике значення мають такі соціально- психологічні явища, що значно впливають на адаптацію першокурсника в ньому: самоствердження, громадська думка, колективні настрої, традиції [7].

Прагнення до самоствердження в новоствореній групі студентів може призвести до боротьби між її членами за формальне, або неформальне лідерство. У такому разі психологічно скрутно доводиться тому першокурснику, який звик бути лідером у школі, а в студентському колективі не виграв цієї боротьби. Такий студент може почувати себе відірваним, обмеженим у життєдіяльності колективу. Тому, коли колишній лідер стає "аутсайдером" у новій групі, це боляче впливає на його особистість. У окремих випадках молоді люди не спроможні чинити опір тиску групи. Зміна статусу, протидія груповим нормам спричиняють відчуття незахищеності, дискомфорту [4].

Дуже важливо, щоб академічна група була щодо кожного з її членів референтною, тобто справляла значний вплив на формування переконань студентів, їхніх особистісних настанов, ставлення до оточуючих людей, навчання тощо [11].

Нехтування цими правилами призводить до зневаги, ігнорування колективом такого члена групи.

Студентам, які не мають бажання дотримуватися думок та вимог інших, досить важко звикнути до перебування у такій групі. Ці обставини можуть викликати внутрішній конфлікт особистості, адже перед нею постає важка проблема вибору, яка, як правило, є травмуючим чинником [10].

Показниками успішної соціальній адаптації виступає високий соціальний статус індивіда та рейтинг у певному середовищі, його психологічне задоволення цим середовищем і його найбільш важливими елементами, зокрема, задоволення роботою, її організацією, умовами і змістом тощо. Показниками низької соціальної адаптації є переміщення суб'єкта в інше соціальне середовище, відхилення у поведінці. Крім того, дослідження показали, що в цих першокурсників спостерігаються адаптивні реакції, які виникають унаслідок акумуляції діяльнісних негативних емоцій, і це приводять до афективних закипань на фоні виснаження нервової системи.

Отже, неуспішна адаптація дозволяє студенту адекватно орієнтуватися в ситуації, але не надає можливості більш-менш вираженої самореалізації в рамках освітнього закладу. Успішна адаптація, навпаки, надає значні можливості реалізувати свій потенціал в умовах навчання у вищій школі і, крім того, отримати потенційні можливості для майбутньої соціальної реалізації.

Успішна адаптація до умов навчання залежить від вибору певної стратегії навчальної діяльності і напрацювання операційних механізмів для її здійснення [5]. Ця стратегія з високою ймовірністю забезпечує максимально повну самореалізацію особистості в умовах вищого закладу освіти (мається на увазі не лише навчальна, але й позанавчальна діяльність, наприклад, студентське самоврядування, різноманітні види самодіяльності, спілкування, студентські об'єднання