УДК 152.8:378.4

С.І.Бабатіна

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПІД ЧАС ГРУПОВОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У статті розглядається класифікація видів колективно-групового навчання, аналізуються методи використання сучасних інтерактивних технологій під час групового навчання студентів вищих навчальних закладів.

Сьогодні перед вищою освітою стоїть завдання підготовки студентів, які вміють творчо мислити, зіставляти та аналізувати факти, аргументовано захищати власні погляди. Для розкриття творчих можливостей студентів, задоволення їхніх особистих та соціальних інтересів викладачу слід володіти методиками, що стимулюють конструктивно-критичне мислення, розвивають творчі здібності. Цим вимогам відповідають інтерактивні методи навчання. Вони захоплюють студентів, пробуджують у них інтерес і мотивацію, навчають самостійно мислити та діяти.

Аналіз групових форм пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів знайшов своє відображення у працях (М.Артюшина, М.Бондаренко, Д.Джонсон, Р.Джонсон, В.Дьяченко, О.Коваленко, С.Кушнірук., Х.Лійметс, Ю.Мальований, Л.Марисова, Г.Молодих, К.Сміт, Р.Славін, С.Френе, Ю.Фурман).

Технологія співробітництва та взаємодії учасників навчально-виховного процесу розглядається у працях О.Болан, Р.Грановської, В.Дьяченко, Я.Колкер, Н.Поліванової, Є.Полат, А.Колесник, А.Ксенофонтової, В.Корнещук та ін.

Метою цієї статті є аналіз сучасних інтерактивних технологій начання, що сприяють якісному засвоєнню знань під час групового навчання студентів вищих навчальних закладів.

Слід зазначити, що деякі вчені-педагоги розрізняють поняття "форма навчання" та "форма організації навчання". Так, М.Махмутов визначає такі форми навчання: колективну, фронтальну та індивідуальну роботу на занятті. Щодо форми організації навчання дослідник розуміє конкретний вид цього заняття.

Сучасна педагогічна наука виокремлює загальні та конкретні форми організації процесу навчання. Загальні форми, до яких належать індивідуальна, парна, групова, колективна, не залежать від конкретних педагогічних завдань та визначаються структурою спілкування між педагогом та учнями [3].

Існує значна кількість активних та інтерактивних технологій навчання - проблемна лекція, парадоксальна лекція, евристична бесіда, пошукова лабораторна робота, розв'язання ситуативних задач, колективно групове навчання, ситуативне моделювання. Вони можуть бути використані на різних етапах навчального заняття: під час первинного оволодіння знаннями, закріплення й удосконалення матеріалу, формування вмінь та навичок. Їх можна застосовувати також як фрагмент заняття для досягнення певної мети або ж проводити ціле заняття з використанням окремої технології. Заняття є найбільш популярною спеціальною формою навчально-виховного процесу. Традиційним його називають за умови використання індивідуальної, парної та групової форм організації навчання.

Провідна роль, як зазначає В.Дьяченко, належить колективній формі (50-60%), використання якої призводить до колективного способу навчання. Особливість колективної роботи полягає в тому, що студент по черзі працює з кожним членом групи (навчання в парах змінного складу) [3].

Якщо фронтальна та індивідуальна форми навчання активно використовуються викладачами вищих навчальних закладів, то використання групової та колективної форм часто супроводжується певними труднощами та має характеристики індивідуально-парної роботи. У сучасній педагогічній літературі поняття "колективна форма навчання" та "групова форма навчання" часто використовують як синоніми, оскільки ототожнювання понять "група" і "колектив" не дозволяє чітко виокремити їх відмінні риси. О.Кононко виділяє такі ознаки колективу: згуртованість, оптимістичний психологічний клімат, високий рівень спрацьованості, взаємодопомоги, виконання необхідних функцій та ролей [4, с. 141].

Як відомо, інтерактивні технології навчання базуються на постійній активності взаємодії всіх учасників навчального процесу. Це співнавчання, взаємонавчання, тісна взаємодія в міні-колективі (групі, ланці, команді), коли і студенти, і викладач є рівноправними суб'єктами навчання.

У дослідженнях В.Дьяченка чітко визначені відмінності між груповою та колективною формами навчання. Так, в умовах групової форми навчання не можна досягти результату, коли "всі (колектив) навчають кожного і кожний навчає всіх", - це неможливо, оскільки малу групу, що складається навіть з 2-3 осіб, значно складніше навчати, ніж одну людину [3]. Дослідник додає, що цьому не можуть сприяти певні суб'єктивні та об'єктивні причини. По-перше, група не завжди може сприйняти та вислухати кожного (причина суб'єктивного характеру); в умовах групового навчання не кожен студент може виступити в ролі "вчителя", а якщо це стає можливим, виявляється, що члени групи не готові до цього.

Особливої уваги заслуговують такі положення, визначені Х.Лійметсом, як переосмислення ролі викладача, основні функції якого в умовах групової роботи такі: планувати, спостерігати, керувати, допомагати. Групова робота не може бути ефективною, якщо "учні не володіють достатніми вміннями індивідуальної роботи"; групова робота видозмінює індивідуальну та фронтальну форми навчання та підвищує їх ефективність. Так, після групової роботи над певним матеріалом характер фронтальної набуває інших характеристик, а саме під час обговорення результатів групової роботи надає фронтальній роботі характер взаємодії [6].

Численними дослідженнями в галузі педагогіки та психології вищої школи доведено, що використання групових форм навчання позитивно впливає на ефективність навчально-виховного процесу, вони покликані об'єднувати хід комунікативного та професійного розвитку студента.

Отже, групове навчання можна визначити як організований процес групової навчальної діяльності студентів, об'єднаних спільною навчальною метою. Групове навчання може здійснюватися в індивідуально-груповій, парно-груповій, фронтально-груповій та власне груповій формах.

Сучасні інтерактивні технології полегшують процес сприйняття студентами навчального матеріалу під час групових форм навчання. Інтерактивні технології навчання можна класифікувати в основні чотири групи:

• кооперативне навчання;

• колективно-групове навчання;

• ситуативне моделювання;

• опрацювання дискусійних питань.

Найпоширенішими методами кооперативного навчання є робота в парах під час проведення письмових опитувань, тестувань, виконання завдань; синтез думок для вирішення складних проблем під час практичних занять; пошук скарбів при проведенні семінарських занять; коло ідей при вирішенні суперечливих питань. Такі методи співпраці не дають можливості студентам ухилятися від виконання завдань, сприяють розвитку