навичок спілкування в групі, критично мислити, доводити свої переконання.
При колективно-груповому навчанні використовуються такі методи: мікрофон, «мозкова атака», організаційно-діяльнісна гра, «дерево рішень» тощо. Ці методи допомагають студентам сформулювати та висловити свою думку. До групи ситуативного моделювання можна віднести імітаційні ігри-тренінги та рольові ігри. Четверта група - це опрацювання дискусійних питань. Тут можна застосовувати методи: «займи позицію», дискусія тощо. Ці методи сприяють можливості відстоювати власну думку, вести дискусію, стимулюють студента до розвитку критичного мислення, поглиблюють знання з обговорюваної теми [6].
Інтерактивні методи навчання допомагають урізноманітнити навчальний процес, зробити його більш цікавим для студентів. Але від викладача використання таких методів потребує серйозної підготовки.
Успішному формуванню в студентів досвіду творчої діяльності сприяють методи навчання, які характеризуються:
• практичною спрямованістю на основі розроблених підходів до визначення складності творчих завдань, їх систематизації;
• здатністю оптимально поєднуватися;
• забезпеченням необхідних педагогічних умов для їх реалізації.
Підґрунтям такого навчання є активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою активного спілкування: учня з учнем, учня з групою учнів, учня з учителем, учителя з представником групи, учителя з групою учнів, учителя з класом. Таке навчання в методиці одержало назву комунікативно-діалогового або інтерактивного. Тому й методи, що використовуються під час такого навчання, також називаються інтерактивними.
Термін «інтерактивні методи» відносно новий. Його запровадив у 1975 р. німецький дослідник Ганс Фріц. «Inter» (англ.) - взаємо-, «act» (англ.) - діяти. Інтерактивність у навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, перебування в режимі бесіди, діалогу, дії. Відповідно інтерактивним може бути метод, під час використання якого учень є учасником, що здійснює щось: говорить, керує, моделює, пише, малює тощо, тобто виступає не тільки слухачем, а й бере активну участь у тому, що відбувається, власне є активним учасником навчального процесу [5].
Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес організовується на засадах постійно активної взаємодії всіх учнів класу. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель рівноправні. Учитель в інтерактивному навчанні виступає як організатор процесу навчання, консультант, який не «замикає» навчальний процес на собі. Необхідними умовами в процесі інтерактивного навчання є чіткий план дій і конкретні завдання для учня і вчителя, співпраця між учнями класу, між учнем і вчителем. Результати навчання досягаються через взаємні зусилля життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації тощо [6].
Інтерактивні методи навчання сприяють інтенсифікації й оптимізації навчально-виховного процесу й дають змогу студентам полегшити процес засвоєння програмного матеріалу; активізують навчальну діяльність учнів; формують навички аналізу навчальної інформації, творчого підходу до засвоєння навчального матеріалу; формують вміння правильно висловлювати власну думку, доводити свої погляди, аргументувати та дискутувати; моделювати різні ситуації й збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації; учать слухати іншу людину, поважати альтернативну думку, прагнути до діалогу; налагоджувати конструктивні відносини в групі, визначити своє місце в ній, уникати конфліктів, шукати компромісів; знаходити раціональні шляхи розв'язання проблем, формувати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.
Крім того, використання інтерактивних методів дозволяє реалізувати ідею співпраці, учить їх конструктивно взаємодіяти, сприяє оздоровленню психологічного клімату під час навчальних занять, створює доброзичливу атмосферу, значно підвищує мотивацію студентів до навчання [2].
На сьогодні в Україні описано щонайменше 5 груп методів, у кожній з яких нараховується до 10 різних підходів. Тому їх практичне застосування потребує від викладача насамперед належної обізнаності. До того ж кожен із методів вимагає чіткої покрокової реалізації з обов'язковим прогнозуванням результатів, тобто технологічного підходу, що не можливе без спеціальної фахової підготовки викладача до організації інтерактивного навчання [1].
Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти колективно-групового навчання. Розглянемо деякі із видів колективно-групового навчання, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всієї академічної групи [6].
1. „Коло". Це загальновідома технологія, що застосовується, як правило, у комбінації з іншими. Її метою є з'ясування певних положень, привертання уваги студентів до складання проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань. Викладач має заохочувати всіх студентів до рівної участі та дискусії.
2. „Мікрофон". Різновид колективно-групової технології, що надає можливість кожному студенту сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.
3. „Незакінчені речення". Така технологія поєднується з „Мікрофоном" і дає можливість грунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити лаконічно, але по суті й переконливо.
Визначивши тему, з якої студенти будуть висловлюватися в колі ідей або використовуючи мікрофон, викладач формулює незакінчене речення і пропонує студентам закінчити його. Кожний наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Учасники працюють з відкритими реченнями, наприклад:
• „Ця інформація дозволяє нам зробити висновок, що...";
• „Це рішення було прийнято тому, що...";
• „На сьогоднішньому занятті для мене найбільш важливим відкриттям було..."
тощо.
4. „Мозковий штурм". Це відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для ухвалення рішень щодо розв'язання конкретної проблеми чи ситуації. «Мозковий штурм» (атака) спонукає студентів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки, проявляти творчу фантазію.
5. „Броунівський рух".