Це інтерактивна технологія, що використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Вона дає можливість студентам узяти участь у передачі своїх знань одногрупникам. Використання цієї технології дає загальну картину понять і фактів, що необхідно засвоїти на занятті, викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання.
6. „Вирішення проблем". Метою застосування такої технології є навчити студентів самостійно вирішувати ситуаційні проблеми та ухвалювати колективні (командні) рішення.
7. „Дерево рішень". Це варіант технології вирішення проблем, що допомагає студентам проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень та ін.
Перед тим, як розпочинати роботу, викладач і студенти повинні провести певну доаудиторну підготовку: написання конспекту заняття, з'ясування методів і форм роботи, поділ на блоки-завдання, підготовку контрольних запитань, розробку методичних рекомендацій для самостійної роботи студентів, складання списку рекомендованої літератури, розподіл групи на підгрупи.
Наведені характеристики групового навчання дозволяють стверджувати, що його використання в організації навчального процесу у ВНЗ є вагомим чинником підвищення якості професійної та комунікативної підготовки студентів як майбутніх фахівців [2].
Таким чином, виникає нагальна потреба більш активного використання групового навчання в практиці вищої школи. Використання інтерактивних методів на занятті дозволяє активізувати різноманітні чинники: теоретичні знання, практичний досвід учнів, їх спроможність висловлювати свої думки, пропозиції, уміння вислухати ательтернативні погляди. Застосування цих методів створює умови для максимального залучення до роботи всієї групи. Кожному учасникові пропонується диференційоване завдання, що здійснює індивідуальний підхід під час роботи з обдарованою молоддю. Можна бути чудовим спеціалістом-теоретиком, але ще важливіше - уміти віднаходити раціональні рішення. Вмінню співвідносити вивчений матеріал з практикою можна навчитися за допомогою інтерактивних методів навчання, що сприяють глибшому усвідомленню і засвоєнню навчального матеріалу під час групового навчання.
Список використаних джерел:
1. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: Метод. пособие. - М.: Высш. шк., 1991.
2. Взаємонавчання учнів. Метод Рівна. - К.: Видавничий дім "Шкільний світ": Вид. Л.Галіцина, 2006. - 128 с.
3. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1991. - 191 с.
4. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника (системний підхід). - К.: Стилос, 2002. - 336 с.
5. Корнещук В.В. Взаимное обучение как нетрадиционная форма организации обучения в высшей школе // Науковий вісник КДПУ ім. К.Д.Ушинського: Зб. наук. пр. - Одеса, ПДПУ ім. К.Д.Ушинського, 1998. - №8-9. - С. 62-65.
6. Лийметс Х.Й. Групповая работа на уроке. - Г.: Знание, 1975. - 64 с.
7. Любимова Н.П. Куратор и студенческий колектив: Учебно-воспитательный колектив и его среда: Сб. статей / Урал. гос. ун-т им. А.М.Горького. - Свердловск: УрГУ, 1980. - 142 с.
8. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник / О.І.Пометун, Л.В. пироженко; за ред. О.і. пометун. - К.: А.С.К., 2003.