УДК 378:153.3

Л.І.Голдун

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ОСВІТИ УКРАЇНИ

У статті аналізуються актуальні проблеми формування особистості в сучасній системі освіти України, наголошується на важливості громадянського виховання молоді.

Природно, людина має бути щасливою. То чому ж ми такі сумні? Нашу не щасливість визначають три чинники: спадкові якості, довкілля, особиста вихованість. Другий і третій чинники залежать від самої людини. Для щастя треба здорове тіло, яке може бути тільки за умови здорового духу. Дух - природна здатність людини до вибору певних дій, учинків. Від того, як людина займається самовихованням, значною мірою залежить її доля, її щастя.

Увесь світ працює над проблемою створення суспільства стійкого розвитку, тобто суспільства, при якому людина здатна була б довго відтворювати своє життя на Землі і контролюватися моральною складовою (совістю). У наш час людство досягло найвищого розвитку суспільства і одночасно цей розвиток поставив проблему виживання людства. За найпоширенішими науковими прогнозами без зміни головних напрямків розвитку (ідеологічних, економічних, екологічних, демографічних та інших) людство прийде до свого повного знищення вже через 35-40 років. У більшості країн світу розроблені відповідно програми дій на XXI століття і вишукуються науково обґрунтовані шляхи вирішення цієї найскладнішої проблеми. Повинна бути змінена вся стратегія діяльності людини.

На жаль, після розпаду СРСР Україна отримала найгірші екологічні умови в світі, і за індексом людського розвитку (довголіття, освіченість, життєвий рівень) знаходиться серед слаборозвинених країн. Ми стали найбільш сумні і грубі, кількість хворих людей катастрофічно збільшується, а чисельність населення зменшується. Але ми маємо вижити і зробити себе щасливими.

Сьогодні нам треба зрозуміти, у чому головні причини наших негативних тенденцій? Що треба зробити, щоб змінити ситуацію на краще? Шлях до побудови суспільства стійкого розвитку - це напрямок, у якому треба рухатися.

Від народження і до останніх днів своїх так чи інакше людина розв'язує безліч завдань, які ставить перед нею життя, намагаючись здійснити мрію: навчитися керувати своїм життям, своєю долею, бути щасливою. Це і є головним завданням виховання. Для цього слід озброїтись системою сучасних знань про розвиток особистості в природі, знати форми і механізми самовдосконалення у трьох сферах: у фізичному вихованні, в інтелектуальному розвитку та моральному оновленні. Звичайно, самовдосконалення - надзвичайно складна річ, і кардинально вирішити проблему виховання особистості в закінченому стані неможливо. Але посіяти добрі зерна в свідомість кожного, дати найпростіший інструментарій самовдосконалення - шлях до успіху, до щастя. Це головний напрямок діяльності влади, освіти педагогів та суспільства.

У зв'язку з цим питання цілеспрямованої поведінки людини, сучасного наукового підходу до виховання стає пріоритетнішим.

Виховний ідеал в Україні має прекрасне історичне підґрунтя, тому є всі підстави думати й стверджувати, що повинен він мати сьогодення і майбутнє. Виховання людини є мистецтвом, яке вимагає високої професійної підготовки, духовності, уміння покласти свою долю на вівтар Вітчизни. Для перетворення дійсності на краще кожен індивідуум повинен здійснювати внутрішній самоконтроль, самостійно формувати для себе обов'язки, вимагати від себе їх виконання і здійснювати самооцінку думок і вчинків. Ми занурені в ауру, створену нашими думками. Ця аура - наслідок усього нами сказаного, подуманого або зробленого. Вона визначає, що повинно здійснитись у нашому житті. Тому перед суспільством постає найактуальніше і найскладніше питання: виховання сучасної особистості, яка переймалася б проблемою екології свідомості людей, як чинники виживання Земної цивілізації.

Ідея створення системи виховання всебічно розвинутої особистості виникла 5 тис. років тому, в античні часи.

Під вихованням у вузькому сенсі слова розуміють той чи інший цілеспрямований і систематичний вплив одних людей на інших. Але виховують не тільки окремі особи, виховує сімейне, опальне оточення, виховують громадські організації, усе навколишнє середовище, весь суспільний лад, виховують події. Виховують не тільки дітей, але й дорослих.

У далекому минулому протягом століть питома вага виховання змінювалася і продовжує змінюватися в наш час. Візьмемо родовий побут. Суспільний устрій тоді був простим і елементарним. Виховував, власне кажучи, тільки суспільний уклад. Найбільший вплив мало навколишнє фізичне середовище, природа, форми боротьби роду за своє існування. Виховання на той час зводилось до фізичного загартовування, навчання орієнтації в фізичному середовищі, прийомів впливу на це фізичне середовище.

Перший міжнародний конгрес з морального виховання відбувся у Лондоні у 1908 р., другий - у Гаазі 1912 р., третій - у Женеві 1923 р., четвертий - у Римі 1926 р. На конгресах збиралися видатні педагоги всіх країн. Так, на Римському конгресі на порядку денному стояли два питання:

1) можливість розроблення світового кодексу моралі як основи виховання;

2) особистість, засоби її розвитку в сім'ї, школі та суспільстві.

Погляди на виховання українських і російських педагогів різних епох являли собою лише варіації вищеназваних поглядів. Радянське суспільство стало виховувати маси по-іншому. Воно організовувало мільйонні маси народу навколо Рад у цілях реорганізації всього життя на нових засадах. За словами В.І. Леніна, «Ми говоримо: моральність - це те, що слугує руйнуванню старого експлуататорського суспільства і об'єднанню всіх трудящих навколо пролетаріату, утворюючи нове суспільство комуністів». У підростаючого покоління виховувалися звички ставити суспільно корисні цілі своєї праці, бути інтернаціоналістами, прославляти політичних діячів, славити правлячу партію тощо. Найтиповішими гаслами були: «Партія - розум, честь і совість