У наш час політичні, соціальні правові зміни в Україні певною мірою відбиваються на людині, але щоб людина знайшла себе в суспільних нішах, щоб включитися в життєтворчість, у державотворення слід продумати, сформувати суспільну концепцію ідеологічного виховання в Україні.

Потреби в критичному переосмисленні змістовної частини ідеологічного виховання зумовлені:

1. невідповідністю колишніх методів роботи з людьми, її заідеологізованим однобоким характером - «відданість справі марксизму-ленінізму», не залишаючи людині власних оцінювань;

2. змінами політичного і соціально-економічного характеру в країні;

3. новими, плюралістичними підходами, так званим політичним та ідеологічним плюралізмом, але принциповим щодо Української держави та шани її народу.

Життя, історичний досвід нашої країни та країн світу підказує, що необхідною є суспільна концепція ідеологічного виховання молоді, яка охопила б усі ланки - сім'ю, школу, ВНЗ, державні інститути, трудові колективи державних і недержавних інституцій. Є загальна проблема переорієнтації засобів масової інформації на підготовку таких програм, які б виховували в людей високу духовність, патріотизм, любов до України.

Дуже важливо домогтися, щоб у створенні морально-етичних орієнтирів виховання не переважали матеріальні інтереси, а йшлося про професіоналізм, патріотизм і матеріальні інтереси (проте, в рамках міри).

Ідеологія державотворення, державозахисту і державозбереження є важливим компонентом виховних систем усіх держав, саме вона і ставить питання формування нової свідомості громадян України.

Визнання плюралізму думок і політичних поглядів веде до прищеплення особистості, здатності толерантно ставитися до поглядів інших людей, поважаючи чужі ідеї, але все це має утверджуватися через призму інтегративної ідеології, загальнолюдських та морально-етичних цінностей: ідеалів добра, правди, краси, духовності, справедливості, сумління, людськості, гідності тощо. Це означає, що ідеологічні доктрини, які передбачають класову (групову) ненависть, заздрість, брехню спираються на низькі людські помисли (фашизм, шовінізм, нацизм тощо) не повинні мати права на існування. Виховний ідеал в Україні має природне історичне підґрунтя, тому є всі підстави думати й стверджувати, що повинен він мати сьогодення і майбутнє.

Нині є всі підстави стверджувати, що інформаційно-психологічний вплив у постіндустріальному суспільству визначає свідомість. Маніпуляція суспільною свідомістю і формування громадської думки задля вирішення певних політичних завдань відбувається завдяки високому рівню розвитку інформаційних технологій. Провідною є роль ЗМІ. Аудиторії нав'язується певна модель реальності, насамперед реальності суспільно-політичної. Використання сучасних ЗМІ як «інформаційної зброї» в боротьбі за політичну і економічну владу - реалії сьогодення.

Глобальний процес інформатизації перетворив інформацію на найважливіший інструмент влади та управління. Сучасний світ став «світом мас-медіа» з потужними механізмами самовідтворення та саморегуляції. Сучасні інформаційні та телекомунікаційні технології є і продуктом, і руйнівною силою розвитку суспільства. Засоби масової інформації формують певні шаблони поведінки.

Слушними є визначення масової свідомості як сфери свідомості суспільства, де функціонують узагальнені визначальні і значущі уявлення, стереотипи, міфи і традиції - знання, які перетворені на переконання. Тобто масова свідомість уміщує несвідоме й підсумок індивідуальних свідомостей, хоча саме вони є її джерелом і формують її основу.

Соціальна структура суспільства потребує певних ідеологічних засад свого існування. Орієнтацію на соціальні чи класові інтереси підтримує сама спільнота: установлює для своїх членів норми, правила і закони, які регулюють прийняття рішень, уводить санкції за їх порушення. Мас-медіа допомагають формувати і захищати правила й ідеологічні настанови, адже унікальні можливості та привабливий зміст роблять їх найефективнішими засобами поширення інформації. Вони перетинають не тільки географічні кордони, а й межі класів, культур, політичних угруповань.

Ми живемо в епоху, коли управління масовою свідомістю здійснюється різноманітними маніпулятивними технологіями і насамперед навіюванням. Гюстав Лебон (1841- 1931) слушно вважав навіювання центром психології мас.

Закон навіювання сформував видатний психіатр і психотерапевт В. Бехтерев (1857-1927): якщо навіювання людині умовно дорівнює 1, то в натовпі зі 100 людей навіювання підвищується в 100 разів.

Називаючи натовп «натовпом натхненним», єдиним єством, Гюстав Лебон виводить закон єдності натовпу. « Найдивовижніший факт, який спостерігається в натхненному натовпі, такий: які б не були індивіди, їхній склад, який би не був їхній спосіб життя, заняття, їхній характер чи розум, одного їхнього перетворення на натовп достатньо для того, щоб у них утворилася колективна душа, яка змушує їх відчувати, мислити і діяти по-іншому, ніж коли мислив би, діяв і відчував кожен із них окремо».

Суттєвою відмінністю сучасного суспільства є його масифікація. Розчинившись у масі, індивіди забувають власні інтереси, щоб підкоритися загальним бажанням, вони не хочуть навіть розмірковувати над тим, що їм пропонує влада. У натовпі люди перестають критично оцінювати ситуацію, ідею, мотив, вчинок. Їх совість поступається силі ілюзій, вони не мають можливості відрізнити реальне від удаваного, втрачають будь-яке уявлення про здоровий глузд. Розум кожного поступається прагненню всіх. Маса імпульсивна, легко збуджується. Вона довірлива, їй не властиві критицизм, аналітична тверезість. Поведінка маси визначається майже виключно несвідомим. Вона мислить образами, які спричинені асоціаціями. Маса не знає сумнівів, коливань, істинне і несправедливе не створюють для неї проблеми.

ЗМІ тримають людей у постійному збудженні з приводу інформації, невпинно змінюють джерело цього збудження, переміщуючи увагу з однієї події на іншу. Публіцисти, журналісти, коментатори, аналітики і продуценти інформаційних новин володарюють громадською думкою. Вони можуть не вказувати, що думати, проте підкажуть про що думати і як це робити. Необхідно наголосити, що їхня роль