та інші проблеми, які можуть виникнути перед ним як фахівцем у майбутньому, але виявленню причин виникнення цих проблем ми не вчимо, уважаючи, що вони носять об'єктивний, тобто незалежний від людини характер. Насправді, ситуації, у які потрапляє людина, не є випадковими, а закономірними. Сама людина, як така, взагалі випадає з навчальних курсів. Учимо студентів, як бути справжніми громадянами своєї держави, добрими господарями, як розвивати демократію і економіку на сучасному етапі, а як себе розвивати - зась. Це тому, що ще немає суспільного розуміння в потребі духовного самопізнання людини.
Причина цього нерозуміння в тому, що громадянського суспільства ми ще не бачили, оскільки жили, творили і викладали за умов держави, що поглинула суспільство. Держава запровадила навчальні курси, які відображають її інтереси. Це природно і правильно. Нині настав момент і суспільству долучитися до процесу навчання у вищій школі. Можливо, новою навчальною гуманітарною дисципліною від суспільства стане „Самопізнання людини". Непросте це завдання. Адже для того, щоб її викладати, треба мати повну ясність про її предмет.
Отже, об'єктом нового гуманітарного курсу „Самопізнання людини" є свідомість людини, її предметом є ті програми і підпрограми, за якими людина живе і діє в житті, але які не усвідомлює і тим паче часто-густо усвідомлено не змінює. Наприклад, хлопець вважає, що відлупцювати вагітну дружину це нормально, тому що в дитинстві він був свідком бійки батьків і це відклалося у його підсвідомості.
У процесі викладання курсу студента вчать самостійній процедурі свідомо виявляти подібні програми і відмовлятися, чи, точніше, змінювати їх на більш досконалі, тобто вносити поправки в ставлення до інших людей, погоди, природи, світу тощо. Кожна людина знаходиться на своєму етапі еволюційного розвитку, але самостійний розбір своїх програм діяльності, своєї поведінки і реагування на інших людей в тій чи іншій ситуації доступний кожному бажаючому. З необхідністю постає питання підготовки фахівців з подібного курсу. На нашу думку, таким місцем підготовки високоякісних фахівців є філософські факультети і факультети психології.
Для системи освіти існуючу парадигма можна сформулювати таким чином: „Раціональні знання з усіх сфер людського життя кожному учню, студенту". Цю парадигму варто замінити такою: „Навчити жити в світі, який швидко змінюється". Людина має встигати змінюватися, має навчитися змінюватися. Це її призначення. Гуманітарні ж курси покликані відіграти в цьому свою важливу роль.
Людина має найвищий ступінь розвитку. Людина є втіленням високих і моральних властивостей. Людина володіє своїм тілом і душею. Душа - життя. Душа - це центр безсмертної нематеріальної основи в людині. Душа - дитина, яку потрібно вирощувати та плекати.
Неможливо зрозуміти існування всього живого без духовних, моральних та матеріальних цінностей. Життя - великий простір, ця велика таємниця, будується на певних цінностях. Ще здавна наші пращури склали символічну систему духовних цінностей. Ми не можемо уявити життя без людської доброти, порядності, почуття гідності, працелюбності, протистояння злу.
Увесь світ складається з протиставлень: зі зла і добра, правди та неправди, байдужості та прагнень, світла та темряви, любові та ненависті. Неможливо визначити роль особистості в світі без позитивних та негативних явищ. Завдяки негативних явищ людина усвідомлює те, що для неї є цінностями. На протиставленні цих важливих та значущих явищ людина усвідомлює, чим вона справді дорожить.
Людина визначає особисті цінності самостійно. Це питання є індивідуальним. Кожна людина володіє своїм власним моральним світом. Вона має право вибору. Допомогти зробити студенту правильний вибір мають гуманітарні курси, що викладаються у вищих навчальних закладах.
Гуманітарні дисципліни в системі вищої технічної освіти повинні внести свій вагомий внесок у подолання невизначеності, що спричинила духовну маргіналізацію значної частини населення країни, відсутність у неї духовно-релігійної, культурної та громадянської самоідентифікації, що також дає вільний простір для нав'язування масовій свідомості невластивих нашому народові цінностей, а саме - примітивних утилітарних смислів споживання і репродуктивного існування як наслідків глобалізаційного процесу.
Перспективою подальших досліджень ми можемо окреслити основні групи загроз і небезпек, що виникають у духовній сфері і несуть загрозу і їй самій, і всьому суспільству. Якщо визначати сутність поняття "джерела загроз духовної безпеки", то це - форми впливу на духовну сферу суспільства, що спрямовані на руйнування культури, опанування масовою та індивідуальною свідомістю і її ціннісним змістом з метою дестабілізації суспільства й керування поведінкою в політичних, комерційних і кримінальних цілях.