На основі положень Конституції України, Законів України «Про освіту» та «Про зовнішньоекономічну діяльність», теоретичного аналізу вітчизняного досвіду управлінської діяльності, моральних традицій української народної педагогіки, морально-етичних аспектів чинного законодавства було розроблено Кодекс честі керівника-менеджера [2,6,7,10].

Кодекс честі керівника - це уявна система ціннісних орієнтацій, мотивів, принципів і норм, що детермінують його відносини, діяльність і спілкування, способи їх практичної реалізації та особистісних якостей, які характеризують моральність і слугують критеріями самооцінювання та оцінювання моральної значущості поведінки підлеглих.

Вищими цінностями, до яких прагнуть керівники, є: людина; свобода, справедливість, любов (християнська), обов'язок, чесність, довіра, милосердя (що означає здатність поставити себе на місце іншої людини).

Мета діяльності керівника має бути спрямована на утвердження в колективі партнерських стосунків, за яких колектив діє як „команда", а не група гравців-одинаків.

Вищими мотивами - цілями керівника є благо людини, служіння державі й народу України, суспільна відповідальність, творення авторитету педагогічної освіти України, утвердження власного авторитету [8,9].

Серед основних моральних якостей і норм поведінки Кодексу честі можна виділити такі:

1. Гуманність (людяність): повага до людини, ставлення до неї як до самоцінної особистості, а не як до засобу досягнення мети; визнання її значущості в колективній діяльності; толерантність, тактовність.

2. Служіння народу: сприяння в межах службових повноважень утвердженню національного та державного патріотизму, національних і державних інтересів, прав та свобод людини і громадянина України як норм суспільного життя.

3. Професіоналізм: відповідність справі, компетентність, забезпечення порядку та прогресу на дорученій ділянці роботи, самореалізація і самовдосконалення.

4. Справедливість: неупередженість, утвердження в колективі прав і можливостей, дотримання прав підлеглих, винагорода відповідно до праці, заохочення гідних на професійне підвищення.

5. Честь, совість: об'єктивне оцінювання можливих наслідків власних дій і дій підлеглих щодо інших осіб, громадян і суспільства в цілому; здатність визначити власну помилку, нести відповідальність за скоєний неетичний чи протиправний вчинок.

6. Відповідальність: уміння в конкретній ситуації правильно оцінити моральну значущість мети, засобу, вчинку, дії, рішення тощо на основі принципу достатності підстав; зіставляти витрати й результат; готовність публічно визнати свою провину й нести покарання за негативні наслідки власних вчинків і дій чи дій очолюваного колективу.

7. Лідерство: настанова на успіх; демонстрація і заохочення високих стандартів поведінки; довіра; відокремлення власних стосунків і емоцій від суті справи; розраховане відповідно до ситуації визначення мети управлінського рішення і його засобів; адаптація стилю керівництва до ситуації та підлеглих як до особистостей і партнерів; мотивування підлеглих до вищих соціальних потреб, опора на позитивні боки й здібності; поширення інших привілеїв, визначених для себе; заохочення колективу навіть тоді, коли успіх досягнутий завдяки власним зусиллям.

8. Сумлінне виконання обов'язку керувати колективом: демонстрація взірця законослухняності; урахування інтересів усіх членів колективу; реалістична оцінка особистих якостей, становища і міри впливу в колективі; забезпечення зворотного зв'язку; відкритість до критики, самокритика.

9. Наявність навичок міжособистісних стосунків: твердість щодо виконання доручених справ, м'якість до людей; розуміння інтересів, потреб, почуттів і переживань підлеглих та відповідне реагування на них; утвердження в колективі ділового настрою і дружніх взаємовідносин; об'єктивне оцінювання поведінки людей.

10. Культура спілкування: відкритість, уміння слухати і чути, дивитися і бачити, говорити і переконувати, вчасні й чіткі повідомлення підлеглим, правильна форма і тон звертання, розпорядження (наказ, прохання, натяк тощо), зауваження; забезпечення ефективного зворотного зв'язку.

11. Конструктивна манера поведінки: керівник попереджає, вирішує суперечки, розбіжності чи деструктивний конфлікт у колективі; виваженість у рішеннях і оцінках; заохочення ініціативи; стимулювання творчої співпраці; виховання гордості за свій колектив.

12. Формування „команди": розвиток загального бачення в колективі, розподіл обов'язків за здібностями; забезпечення співпраці, ефективної комунікації, взаєморозуміння і консенсусу.

13. Управління ресурсами: обізнаність щодо зовнішніх обставин; стратегічне бачення; ефективний та справедливий добір кадрів, їх навчання та виховання, чітке розмежування обов'язків і відповідних прав, доцільне делегування повноважень; стимулювання, систематичний контроль і оцінювання результатів діяльності колективу та праці кожного, у тому числі й власної; економне використання ресурсів і державного майна, ефективне управління власним часом.

14. Діловий етикет: бездоганні манери етичної поведінки згідно з нормами етикету (мовленнєвий і писемний етикет, культура зовнішнього вигляду і манер, поведінка, телефонний етикет, столовий етикет тощо) та протоколу [4,11,13,14].

Проаналізувавши різні підходи до класифікації вимог щодо професійної культури менеджера зовнішньоекономічної діяльності, ми вважаємо за доцільне визначити такі складові культури ЗЕД:

1.Орієнтація особистості на морально-ділові відносини в зовнішньоекономічній діяльності, а саме: інтерес, потреба, зацікавленість, переконаність, надання переваги, відчуття необхідності, ідеали, імідж ділової людини, смакові вподобання, характерні якості особистості, готовність до засвоєння знань, самовдосконалення, мета та мотиви діяльності (творчі, економічні, амбіційні), нові пріоритети, стиль життя (відданість справі), прагнення, наміри, культ, культурні норми, сформованість загальних уявлень, нові потреби та пріоритети міжгрупової та внутрішньогрупової взаємодії, розумові здібності, моральна принциповість особистих позицій, ініціативність у практичній реалізації рішень та планів.

2.Усвідомлення вимог і правил морально-ділових відносин, а саме: знання, (оволодіння спеціальними знаннями в своїй предметній діяльності; володіння інформацією, вміння її збирати, структурувати та правильно використовувати; знання своїх колег, організація своєї комунікативної мережі, тобто завоювання собі відповідної репутації, підтримка відносин з колегами, потенційними роботодавцями, клієнтами та замовниками; володіння основами менеджменту та самоменеджменту, тобто вміння організувати як роботу інших, так і