Валео-екологічний аспект змісту виховання: у пошуках джерел здоров'я

План

1. У пошуках джерел здоров'я

2. "Нова модель здоров'я і хвороби"

3. До нових засад спілкування з Природою

4. Природа — виховник людини

Природа пропонує людині великий ресурс здоров'я, але він функціонуватиме лише за умови його нормального застосування і раціонального тренування. У багатьох країнах світу школи пропонують спеціальні предмети, що стосуються догляду за власним здоров'ям (США, Австралія, Канада, Японія та ін.). Існує така рекомендація нашим школам викладати валеологію ("валео" — бути здоровим) і з боку Міністерства освіти України. Проте інерція мислення, невпорядкованість змісту освіти, відсутність справжніх фахівців у тій справі, а найбільше — відсутність духовного ґрунту в суспільстві для таких заходів дуже заважають.

Вельми помітним і вартим уваги арсеналом засобів оздоровлення тіла і душі володіє християнство. Серед пропонованих ним чинників звернемо увагу на піст, що має, зрештою, під собою дохристиянську філософію. Бо ще Гіпократ, який спирався на досвід минулих віків, з-поміж цілющих заходів називав: голод, рослинні харчі, ніж хірурга і "як останній" — вогонь. Метою посту було очистити тіло до такої міри, щоб у ньому могла запанувати душа. Навіть Христос відповідно до традиції постив перед своїм Великим подвигом — 40 днів.

За рекомендаціями більшості релігій під час посту пропонується уникати харчів тваринного походження, а часом відмовлятися і від іншої їжі, крім води і фруктових та овочевих соків. Українські монахи в XVII ст. споживали біб, сушені на сонці оливки, цибулю та іншу городину, двічі на день з'їдали по шматку хліба, а в понеділок, середу і п'ятницю їли лише один раз на день. Особливо стримано щодо харчів монахи поводилися під час Великого посту (40 днів перед Великоднем), коли вони харчувалися один раз на два дні.

Дотримання постів є важливим елементом юдейського віросповідання. Постійно практикований піст передбачає не вживання м'яса, птиці, риби, яєць, але від посту звільнялися хлопці до 13-го і дівчата до 12-го року життя, а також вагітні жінки і матері, що годують грудним молоком немовлят. Людина, яка постить, зміцнює свою духовність, наближається до Бога. У такому стані легше просити ласки Божої, прощення тощо.

Варто зазначити, що юдейський календар передбачає пости, які пов'язані зі значними, здебільшого трагічними, датами в історії єврейства. Цим релігійна практика посту веде не лише до єднання з Богом, але й до утвердження національного самоусвідомлення людини.

Велике значення мають пости і в ісламі. Найважливішим із них є Рамадан. Тут теж виявляється його фізичне, духовне і релігійно-національне значення: саме він — цей піст — вирізняє мусульман з-поміж інших спільнот світу. Рамадан триває один місяць і має відповідні приписи (не їсти від сходу до заходу сонця тощо).

Як засвідчують дослідники, у деяких народів Південної і Середньої Америки ще до початку XIX ст. застосовувалося голодування (навіть влаштовували змагання на випробування голодом) як чинник виховання молоді. Вважалося, а згодом це підтверджено і серйозними дослідами, що піст е корисним як для здоров'я, так і як засіб виховання волі. Зокрема, поширеними є рекомендації постити (нічого не їсти) протягом одного дня. При цьому рекомендується споживати лише воду— до одного літра, або соки — моркви, буряка, яблук тощо (Зощук С, 1984).

Про голодування як засіб очищення і оздоровлення тіла існує, як відомо, велика кількість медичної літератури, а також джерел, що відбивають народний досвід і народну філософію у цій сфері.

"Нова модель здоров'я і хвороби"

Слова, винесені у підзаголовок, є назвою книжки американського лікаря, прихильника альтернативної медицини (Вітулкас Дж., 1997). Пропонований у ній погляд на організм людини і на природу хвороби видається не тільки цікавим, але й безпосередньо стосується виховання і самовиховання, а відтак дає підстави висунути суттєву педагогічну гіпотезу, яку запропонуємо в кінці підрозділу. Отож, для початку — міркування доктора Дж. Вітулкаса.

Будова людського організму. Людський організм містить у собі три рівні структури: ментально-духовну, психічну і матеріально-фізичну. Вони становлять цілісну систему, що прагне до чистоти, гармонії й рівноваги, що і є здоров'ям (рис. 11).

Порушення гармонії й рівноваги є хворобою. Припускається також, що певний розлад гармонії може виникати і на якомусь окремому рівні, а відтак й "мандрувати" з одного рівня на інший. Оскільки названа праця стосується філософії медицини, то звідси і суто медичний висновок: будь-яку хворобу треба лікувати, виходячи з цілості організму, тобто зважаючи на всі стани людини — ментальний, емоційно-психічний і фізичний.

Рис. 11. Три рівні структури людини: духовний (Д), емоційно-психічний (Е) і фізичний (Ф)

Зв'язок між рівнями системи має форму ієрархії, вершину якої становить ментально духовний рівень. Пошкодження, пригнічення чи руйнування його веде до знищення всього людського в людині й зводить її до рівня тварини. Другу за важливістю позицію посідає емоційно-психічний рівень і третю — наше фізичне тіло.

Ієрархізм пронизує і самі рівні структури людини, хоча він найбільш доступний для вивчення в нашому тілі. За даними Дж. Вітулкаса, найближче до "центру" розташовані нервова та серцево-судинна системи, а найбільш віддалені від нього — слизові оболонки і шкіра.

Компоненти структури організму. Тіло є лише частиною людини. Воно найбільш доступне нашим відчуттям, а тому привертає найбільшу увагу. Правдоподібно, що саме цей рівень людини — її фізичний компонент — є дійсно найбільш вивчений, зокрема, анатомією та медициною. Проте, саме таке вивчення, поза системним баченням людини, зв'язків між рівнями у її структурі, певною мірою знецінює вартість цих досліджень (Вітулкас Дж., 1997, с. 81—82).

Емоційно-психічний план породжує і реєструє емоції в межах двох полюсів: любов — ненависть, радість — сум, спокій— тривога, довір'я — недовір'я, сміливість — страх, захищеність — беззахисність тощо (Вітулкас Дж., 1997, с. 76). Наші постійні відчуття дуже часто репрезентуються проміжними характеристиками між цими полюсами. Ознакою емоційного здоров'я є домінування рівноваги почуттів з перевагою позитивних емоцій, які, власне, й дають відчуття щастя. Навпаки, домінування негативних емоцій засвідчує відсутність здоров'я на емоційному рівні. Вони породжують відчуття нещастя.

Стійкі позитивні емоційні стани зумовлюють у людині також відчуття єдності й цілості власної натури, її спільності зі Всесвітом, з іншими людьми. Один з головних таких станів — любов — зближує і об'єднує людину з соціальним і природним довкіллям. Відповідно ненависть руйнує єдність і союзи, породжує почуття самотності та ізольованості людини.

До емоційно-психічного плану автор відносить і підсвідомість та інтуїцію. Ця сфера психічного життя людини є вмістилищем і зосередженням негативних вражень, що часто керують нею. Здорова людина реагує на світ і не дозволяє відчуттям "вживатися" в її свідомість. Вони утримують її "чистою" і "легкою", що не сковує їхньої свободи.

Найвищою частиною ментально-духовного рівня (його серцевиною) є, власне, духовність, зародки якої, бодай у "дрімотливому" стані, знаходяться в кожній людині, хоча не в усіх набувають розвитку. Вона (духовність) — резерв і джерело еволюції людини. Це місце в її структурі відає найпотаємнішими і незбагненними питаннями життя, зокрема, відповідями на такі з них: "Хто я?"; "Куди я йду?"; "Яка мета мого життя?"; "Що таке Бог?"; "Що таке істина?" (Вітулкас Дж., 1997, с. 71—72). Навіть сама медицина (розвиток її зумовлений страхом смерті) є породженням цього компонента натури людини.

Позитивний розвиток духовного плану особистості веде до становлення в ній духовної свідомості, почуття гармонії. Негативні зрушення в тій сфері зумовлюють руйнування свідомості і хаос в морально-етичній сфері. "Коли ця духовність, — пише автор, — розвивається природним і здоровим шляхом, то людина переживає глибоке почуття примирення і наснаги на самовіддане служіння. Крім того, духовно розвинута людина переживає глибоке почуття душевного спокою. Проте, якщо духовність розвинута нездоровим чином, з'являються негативні якості, такі як зверхність, зарозумілість, самолюбство, неспокій і гнітюче почуття провини" (Там само).

Духовно-ментальний рівень може зазнавати руйнування як безпосередньо під впливом зовнішнього життя, так і шляхом невдалого медичного втручання, коли розлади на фізичному рівні придушують і тим самим "заганяють" хворобу глибше в структуру людини.

Нижчим рівнем ментального плану є процеси мислення— здатність порівнювати, розраховувати, синтезувати, аналізувати, розуміти, повідомляти, створювати і передавати ідеї, мислити абстрактно тощо.

Енергетика організму. Людина становить єдність з природою не лише їжею, повітрям, дією сонячного світла, температурно, але й постійним обміном енергіями зі своїм універсальним середовищем. Вона не лише виділяє різні види енергії, але й одержує їх ззовні, а з ними — велику кількість необхідної для життєдіяльності інформації. Ця інформація сприймається людиною в формі снів. Саме тому сон, правдоподібно, важливіший від їжі. Під час сну людина неначе "купається" в морі тонкої енергії (Дж. Вітулкас), яку іноді ще називають астральним світлом, біоплазмою, універсальною енергією тощо. Людина відчуває величезну потребу в такій енергії й поповнює її запаси