А.С. Макаренко вважав, що це найдоступніший спосіб зв'язку школи і сім'ї. Його цінність не лише в тому, що він оперативний, а й у тому, що учень, який засвоїв певні вимоги вчителя, доводить ці вимоги до відома батьків, переконує в необхідності дотримуватися їх.

Спеціальну виховну роботу необхідно проводити з сім'ями, які допускають відхилення у вихованні дітей. Роботу з педагогічно неспроможними сім'ями спрямовують передусім на підвищення їх психолого-педагогічного рівня. З цією метою їх залучають до загальної системи педагогічного всеобучу, влаштовують консультації з окремих питань виховання дітей у сім'ї.

Із сім'ями педагогічно пасивними працюють переважно індивідуально, домагаючись розуміння батьками хибності своєї поведінки. У роботі з неблагополучними сім'ями спираються на те, що вони хочуть бачити власних дітей чесними, культурними, здоровими, щасливими. З батьками цієї групи працювати важко і не варто сподіватися на швидкі наслідки, але важливо не посіяти в них сумніви у правильності науково організованої системи виховання, змусити їх замислитися над її результатами.

Батькам, яких поглинула бізнесова діяльність і які не приділяють належної уваги вихованню власних дітей, необхідно довести, що такий стиль виховання дитини в сім'ї робить її самотньою, емоційно нестійкою. Тому батькам варто подумати про адаптацію їх до реального життя, про недоцільність перекладання відповідальності за виховання власних дітей на вчителів, репетиторів. Дитині потрібен емоційний зв'язок саме з батьками.

У цьому зв'язку особливо цінними є поради А.С.Макаренка, який, зокрема, відзначав: батька часто виправдовують недоліки у вихованні своїх дітей нестатком часу, однак таке пояснення є цілком безпідставним. У таких батьків не часу мало, а бракує відповідаль-ності як перед дитиною, так і перед суспільством. Для правильного виховання дитини зовсім не потрібно якогось особливого часу, а головне й багато його не треба. Виховання вимагає більше душі, неослабної уваги, всезростаючого почуття відповідальності, а не часу.

І ще надзвичайно важливим для практики сімейного виховання є вчення А.С.Макаренка про батьківський авторитет. У статті "Про батьківський авторитет" учений-педагог аналізує сутність батьківського авторитету, його джерела і способи організації, а також тили хибного, сумнівного авторитету. Багато батьків, і особливо ті, у яких діти "не слухаються", вважають, що авторитет дається від природи. Між тим, це невірне уявлення. Авторитет може бути організований у кожній сім'ї. До того ж авторитет не вимагає ніяких доведень; він виявляється як поза-сумнівне достоїнство старшого, як його сила і цінність, видима простим дитячим оком. Якщо діти не слухаються, то це означає, що батьки втратили авторитет.

З метою профілактики поширення серед учнів наркогенних речовин, батькам доцільно дати такі поради:

1. Встановлювати і дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (розподіл часу для праці, навчання, дозвілля, відпочинку); практикувати визначення кожному членові сім'ї його обов'язків і контролювати їх виконання.

2. Постійно тримати в колі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами у школі, проблемами, труднощами.

3. Знати товаришів своєї дитини, коло ЇЇ неформального спілкування, пріоритетні життєві орієнтири.

4. Виховувати в дітей відповідальне, ціннісне становлення до свого здоров'я.

5. Компетентно й педагогічно грамотно обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркоманів, алкоголіків).

6. Обмежувати доступ дітей до літературних та інших джерел, що популяризують наркоманію.

7. Розвивати й заохочувати у дітей самостійність, уміння обстоювати власну позицію, переконання.

8. Підтримувати постійний зв'язок зі школою.

9. Бути готовими до консультацій з педагогами, психологами, медиками, до відвертої спокійної розмови з дитиною.

Залучення громадськості до виховання дітей

Для успішного виховання підростаючого покоління важливо, щоб його оточувала атмосфера поваги до моральних норм поведінки. Цього досягають за умови, що у виховному процесі в школі, крім педагогів, беруть участь батьки, громадські організації, правоохоронні органи та інші державні установи.

Школа має можливість залучати до виховної роботи з учнями їх батьків, окремі з яких можуть керувати роботою гуртків за інтересами, адже серед них є люди різних спеціальностей, або взяти шефство над учнями, які виявляють особливий інтерес до певних галузевих знань, чи бути наставниками педагогічно занедбаних учнів. Батьки можуть брати участь у проведенні з учнями екскурсій на підприємства відповідно до профілю навчального предмету.

Для з'ясування можливості залучення батьківської громадськості до виховної роботи з учнями на батьківських зборах класу пропонують невеличку анкету: "Чим би Ви могли допомогти школі? Яку позакласну виховну роботу Ви хотіли б вести в школі?". На основі отриманих відповідей організовують роботу відповідних секцій, якими керують батьки.

Значну допомогу у вихованні школярів і в роботі з батьками надають батьківські комітети.

Починаючи працювати з батьками учнів, класний керівник виявляє найактивніших, серед яких помічає кандидатів до класного батьківського комітету – авторитетних людей, які користуються загальною повагою. Батьківський комітет класу обирають на батьківських зборах. На першому його засіданні класний керівник знайомить з типовим положенням про батьківський комітет загальноосвітньої школи, в якому викладено завдання і зміст роботи членів комітету, їхні права та обов'язки. Обирають голову батьківського комітету і відповідальних за окремі види роботи: організацію батьків, культурно-масову, спортивно-оздоровчу роботу, враховуючи здібності членів комітету.

Аналогічні функції (але вже в масштабах школи) виконує загально шкільний комітет. Сфера його діяльності охоплює піклування про групи продовженого дня, санітарний стан школи, допомогу школі в проведенні ремонту, заготівлі палива тощо.

Школи повинні підтримувати тісні зв'язки з підприємствами, які надають їм допомогу в зміцненні матеріальної бази, оснащенні навчальних кабінетів обладнанням, комп'ютерною технікою. їх працівники керують гуртками в школі, організовують екскурсії учнів. Виховна роль взаємозв'язків школи і трудового колективу підприємства полягає ще й у тому, що учні прилучаються до стосунків, які існують в дорослому колективі.

Значну виховну роботу з учнівською молоддю проводить служба у справах неповнолітніх, до складу якої входять народні депутати, педагоги, представники громадських організацій, органів міліції, юстиції. Вона спрямовує свою діяльність на профілактику правопорушень неповнолітніх, забезпечення нормальних умов для їх виховання.

Педагогічні колективи повинні підтримувати тісний взаємозв'язок з кримінальною міліцією в справах неповнолітніх. Така спільна діяльність передбачає попередження правопорушень неповнолітніх; з'ясування причин та умов скоєння правопорушень; виявлення осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність.

Виховний вплив релігії і церкви у справі формування підростаючого покоління

Згідно зі ст. 35 Конституції України "церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа від церкви", що визначає світський характер держави. Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" (ст. 6) передбачає, що "релігійні організації мають право ... створювати для релігійної освіти дітей і дорослих навчальні заклади і групи, використовуючи для цього приміщення, що їм належать...".

Щоб осягнути масштаби виховного впливу релігії на особистість, на розвиток людських цивілізацій, досить звернутися до тверджень видатних людей про роль релігії в розвитку людства: "Наймудріші і найсильніші народи є водночас найбільш релігійними" (Сократ).

Церква є педагогічною установою — колективною юстицією, що ставить за мету виховання, вдосконалення людського життя.

Значний вплив релігії на виховання дітей у сім'ї пояснюється тим, що вона опікується кожною людиною від її народження до смерті. В період тоталітарно-атеїстичного режиму в колишньому СРСР була нагода переконатися в тому, яких збитків у вихованні дітей і молоді, особливо в духовно-моральній сфері, було завдано. Релігія використовує такі засоби виховного впливу: богослужіння і обряди, причастя, сповідь, проповідь, відпущення гріхів, благословення. Застосовуються й покарання: позбавлення благословення, прокляття, піддання анафемі.

У релігії є чому навчитися, є що перейняти педагогам, а саме:

ѕ програму морального самоочищення, самовдосконалення людини;

ѕ професійно-педагогічну майстерність релігійних діячів, їх уміння щоразу знаходити шляхи до людської душі, переконувати, ненав'язливо та делікатно "лікувати" духовність;

ѕ релігійну культуру як глибоке розуміння і знання людини, повагу до неї, бажання допомогти, не лише словом, а й конкретною справою: Біблія не лише цінна історична пам'ятка, але й підручник життя;

ѕ релігійні знання, релігійні науки як елемент світової культури.

Релігійні ідеали - могутня сила, яка духовно оживить маси.

ЛІТЕРАТУРА

І Державні документи, проекти і концепції національної освіти і національного виховання в Україні

1. Декларація про державний суверенітет України. - К., 1991.

2. Акт проголошення незалежності України // Радянська Україна. -1991.-31 серпня.

3. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К.: "Україна", 1996. - 56 с.

4. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті // Педагогічна газета. — 2001. - № 7 (85), липень.

5. Закон України "Про освіту" //В кн.: Виховна робота в закладах освіти України. Випуск II. Збірник нормативних документів та ме-тодичних рекомендацій. - К.: ІЗМН, 1998. - С. 43-75.

6. Державна національна програма "Освіта". Україна XXI століття. -К, 1994.-62 с

7. Концепція національного виховання // Освіта. - 1994. — 26 жовтня.

8. Закон України "Про загальну середню освіту" // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 28 від 16 липня 1999 р. - С.