Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент







Вивчення та розповсюдження передового педагогічного досвіду

Вивчення та розповсюдження передового педагогічного досвіду

План

1. Вивчення та розповсюдження передового педагогічного досвіду

2. Професійні вимоги до особистості педагога

У системі підвищення кваліфікації вчителів важлива роль належить новаторам. їх майстерність, їх "секрети" покажуть вчителям, образно кажучи, втілення ідеалу, педагогіку як мистецтво в дії. Кого можна назвати новатором? Того, хто добре працює? Чи того, хто пропонує щось нове? Новаторство і передовий досвід - це не одне і теж.

Передовий досвід - більш широке поняття, новаторство – складова частина передового досвіду, його основа. Не кожна форма роботи, навіть успішна, є передовим досвідом і не кожне новаторство — передовий досвід.

Передовий досвід – це те, що можна передати, використати в роботі інших учителів. Новаторство не завжди можна передати, є Й індивідуальна творчість, яка дає високоефективні результати у даного вчителя, але інші вчителі так працювати не можуть.

Це все одно, що спитати у великого художника, як йому вдається написати такий чудовий пейзаж? Він розповість, як він писав натуру, про що думав, що переживав, як створював ескізи, як змішував фарби... Всім усе зрозуміло. Але інший художник так не напише, хоч буде повторювати все, що робив майстер. Так і в учительській праці: механічно перейняти нічого не можна. Але вироблені видатними вчителями прийоми допоможуть знайти свої підходи до вирішення тієї ж проблеми і досягти успіху.

Передовий досвід – це відтворювані методи, прийоми і способи навчання та виховання, практично здійснені в діяльності окремих вчителів і так, щоб забезпечити високі результати без додаткових витрат часу (тобто тільки час роботи). Передовий досвід може бути новаторським, коли вчитель пропонує щось оригінальне, нове, чого не було раніше. Це може бути ціла система роботи, як, наприклад, у А. Макаренка, В. Сухомлинського, С. Шацького, Л. Занкова, коли питання навчання і виховання вирішувалися комплексно, здійснювалися різноманітними методами, прийомами. Але новаторство може мати й обмежений характер, коли пропонуються окремі форми занять або особливі методи навчання. Якщо, наприклад, мова йде про роботу В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової, перш за все, мається на увазі урок. Вони майстри-новатори у використанні особливих методів пояснення, зворотного зв'язку, самостійної роботи учнів.

Чи буває передовий досвід, що не має новаторського характеру? Такого бути не може. Вчитель не пропонує нового методу, прийому, способу роботи, але він зумів "старому", давно відомому методу надати такого спрямування, щоб він "заграв новими фарбами", став більш ефективним, результативним. Де дійсний успіх, там завжди новаторство в тій чи іншій формі. Педагогічний успіх неможливий без пошуку, мистецтва, мук творчості. Але одна справа, коли вчитель виробляє потрібні навички в себе, з урахуванням свого характеру, підготовки, досвіду; інша, якщо він запропонував прийоми роботи чи удосконалив старі так, що вони дають високі результати і їх можна поширювати та використовувати. Новаторство набуває характеру передового досвіду, який треба поширювати і впроваджувати. Не все, однак, підлягає поширенню. Вивчаючи прийоми роботи новатора, директору важливо з'ясувати головне, провідне, загальне, те, що можна порадити всім, і те, що притаманне тільки особистості, талановитій людині, чим можна захоплюватися без кінця як витвором мистецтва, але що не можна не тільки копіювати, але й наближено переймати, бо в іншому виконанні це буде неефективно, часом карикатурно і смішно, а нерідко й шкідливо.

В.О.Сухомлинський проводив уроки мислення. Учні сиділи і думали. їх обличчя зосереджені, вони заглиблені в пошук. Але хіба хтось, крім В. Сухомлинського, зможе це зробити? Хто зможе повторити А. Макаренка? Хіба є інший С.Шацький чи інший М. Гузик? Це люди неповторні! Але в їх методах, прийомах є елементи доступні всім, більше того, є щось спільне, що збагатило педагогіку як науку і стало здобутком усіх.

Позитивний досвід може бути комплексним, копи результат діяльності вчителя (високий рівень знань, трудової підготовки і вихованості учнів) виявляється в кінці навчального року або після закінчення школи: випускники успішно вступають до вузів, добре трудяться на виробництві, зразково поводять себе в суспільстві.

Позитивний досвід може бути проміжним, частинним. Учитель виявляє особливі здібності в організації навчального процесу: чітко проводить уроки, ретельно їх готує, активізує зусилля дітей. Вивчається саме ця, найбільш помітна й ефективна частина роботи вчителя.

Позитивний досвід може бути конкретним, вузько спрямованим, коли спрацьовує який-небудь один метод, прийом, окремий елемент навчального чи виховного процесу.

Таким чином, педагогічний досвід – явище широке, неоднозначне, яке потребує всебічної і цілеспрямованої діяльності не тільки керівників школи, але й усього педагогічного колективу.

Проаналізуємо це детальніше, конкретизуючи цю діяльність, і накреслимо шляхи вивчення, узагальнення і впровадження передового педагогічного досвіду в практику роботи вчителів.

Виявлення, вивчення та узагальнення передового досвіду. Керівники шкіл у пошуках передового досвіду не повинні покладатися тільки на випадок, коли раптово виявлять у роботі того чи іншого вчителя щось видатне, оригінальне, корисне. Вивчення передового досвіду піддається організації і спланованому пошуку. Перш за все, і директор, і завуч складають орієнтовні питання, які варто вивчити, доводять їх до відома вчителів, стимулюючи їх творчий пошук у певних напрямках. Відтінків та конкретних підходів може бути багато, інколи зовсім несподіваних та незвичайних, але основні, провідні елементи навчально-виховного процесу традиційні й добре відомі, зокрема:

1. Підготовка учителя до уроку.

2. Зворотний зв'язок, майстерність опитування учнів.

3. Уміння пояснювати матеріал: активізація, проблемність,
структурність, різноманітність прийомів, ТЗН тощо.

4. Розвиток здібностей учнів, індивідуальний підхід, робота з обдарованими та слабо встигаючими учнями.

5. Розвиток самостійності учнів, їх уміння добувати знання, моделювати, розв'язувати оригінальні вправи, використовувати знання на практиці тощо. Розвиток працелюбності, любові до розумової праці.

6. Виховання в процесі навчання. Прийоми вироблення переконань, система вимог, особистий приклад учителя, етика тощо.

У галузі виховної роботи ці питання дещо інші:

1. Вміння вивчити особистість дитини, її здібності, темперамент, характер, схильності, рівень культури.

2. Робота з колективом учнів.

3. Організація виховного заходу.

4. Методика проведення класної години.

5. Моральне, естетичне і фізичне виховання школярів.

6. Виховання працелюбності, почуття відповідальності, активності у суспільно корисній праці.

7. Робота з активом учнів і "важковиховуваними дітьми".

8. Робота з батьками учнів.

Вивчаючи роботу вчителів за цими напрямками, керівники шкіл виявляють позитивні та "тіньові" сторони в роботі, дають поради, вказівки, наводять приклади. Кожен керівник має більш-менш визначене еталонне уявлення про ті чи інші прийоми роботи і намагається їх передати своїм колегам. Це, безперечно, один із засобів розповсюдження передового досвіду, бо і директор, і завуч у своїх рекомендаціях спираються на узагальнений передовий досвід і багаторічні спостереження. Але такі дії недостатні. Мова йде про спеціальне вивчення діяльності вчителів, що досягли серйозних успіхів у праці, виявленні специфічних особливостей їх прийомів з метою розповсюдження. З чого все розпочинається?

Шляхом особистих спостережень і аналізу результатів керівники школи встановлюють, що у того чи іншого вчителя є певні видатні досягнення. Як вони їх досягли? Починається процес вивчення. Ступінь кваліфікації керівників проявляється, перш за все, в умінні знайти "родзинку" в методах роботи вчителя, якраз те, що оживляє, здавалося б, відомий прийом, робить його дієвим та результативним. Наступний крок – виявлення елементів цього прийому, ніби розчленування його на складові частини і визначення вагомості цих елементів, знаходження основної, "вирішальної" ланки. Потім керівник школи встановлює, чи можливо відтворити цей досвід, тобто передати іншим, чи він цілком залежить від особистості вчителя: його артистичності, темпераменту, складу. Період вивчення досвіду вкрай важкий і відповідальний.

Якщо керівник школи робитиме висновки лише за результатами, без ретельного аналізу педагогічного процесу, то заздалегідь можна передбачити неефективність такого вивчення, а інколи й небезпеку, оскільки досвід буде передаватися "взагалі", поверхово, без розкриття його суті. Ще К.Д.Ушинський відзначав, що досвід не передається буквально, а передається ідея, закладена в досвіди Ось що "ідею" й необхідно знайти керівникові школи в процесі вивчення успішної роботи конкретного вчителя.

При вивченні системи роботи передового вчителя необхідно скласти план, що може передбачати наступні питання:

а) ознайомлення з загальною підготовкою вчителя: науковою,
методичною, зі спеціальності;

б) вивчення системи підготовки учителя до уроків і позакласних заходів (планування, стан кабінету, дидактичного матеріалу тощо);

в) відвідування кількох уроків з однієї теми;

г) аналіз результатів роботи вчителя (рівень знань і розвиток учнів).

Для більш повного розкриття системи роботи вчителя необхідно вивчити стан позакласної роботи з учнями, індивідуальний підхід до них, особливості зв'язків з батьками тощо.

Прийоми впровадження в практику передового досвіду. Сутність і мета вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду полягає в тому, щоб досягнення майстрів педагогічної праці зробити здобутком усіх учителів. Тому керівники шкіл, методичних об'єднань повинні не тільки добре знати педагогічну сутність і цінність того чи іншого досвіду, але й широко пропагувати і впроваджувати його в практику роботи вчителів.

Впровадження — найбільш важливий і найменш вивчений етап у системі поширення передового досвіду. Можна добре вивчити і узагальнити, навіть


Сторінки: 1 2 3 4