успішно пропагувати і в наказовому порядку примушувати його застосовувати, і все ж успіху не досягти. Впровадження нелегко дається вчителю, воно потребує творчих зусиль, здібності до трансформації і подолання труднощів, великого бажання і сили волі, наполегливості й уміння аналізувати свої помилки та невдачі. Невдачі на початку, навіть при найретельнішій підготовці, неминучі. Потрібні навички, пристосування, відпрацювання прийому з урахуванням своїх індивідуальних даних. Навіть простий, здавалося б, прийом: навчити працювати з книгою на уроці - не всім дається. Що може бути простішим: сформулював питання, розповів як і що робити — приступайте. Але не виходить, і заважають різні дрібнички: у одного немає зошита, інший забув ручку, у третього потрібна сторінка в підручнику відсутня. Виявляється, вчитель-майстер повинен все передбачити, навчити самій техніці роботи і правильній підготовці до неї.
Які ж методи поширення передового педагогічного досвіду?
Це, перш за все, усна пропаганда: виступи вчителя або особи, яка вивчала досвід, на методичних об'єднаннях, педагогічних радах, семінарах, конференціях, педагогічних читаннях.
Ефективною формою поширення передового досвіду є його показ, демонстрація: відвідування уроків і позакласних заходів, ознайомлення з планами, конспектами, дидактичним матеріалом, зошитами й іншими видами робіт вчителів та учнів.
Впровадження передового досвіду неможливе без практикумів і тренувань, коли мова йде про прийоми і способи роботи. Наприклад, як оволодіти технікою проведення лабораторної роботи, кіно-уроку тощо. Лише пояснення і показу замало, потрібно виробити навички в учителів та учнів.
Важливе місце займає наочна пропаганда: постійно діючі і пересувні виставки, методичні куточки тощо.
Впровадження передового досвіду – процес керований. Керівники шкіл – не пасивні спостерігачі, вони енергійні й активні діячі, організатори, що домагаються залучення всього колективу до творчого пошуку і впровадження всього цінного й передового у практику. Діяльність керівників шкіл у цьому відношенні досить різноманітна.
Помітивши оригінальне, нове в досвіді окремих вчителів при відвідуванні уроку, позакласних занять, керівник школи сам розповідає про це на педраді чи виробничій нараді, пояснює, в чому полягає педагогічна цінність цих прийомів, рекомендує іншим вчителям спробувати використати їх, а якщо знадобиться, то попередньо відвідати урок колеги, подивитися на ці прийоми в дії. Не потрібно нехтувати дрібницями педагогічної техніки, не варто обов'язково намагатися передавати відразу весь досвід. Спочатку таке завдання може виявитися дуже складним, непосильним. Окремий же вдалий прийом може використати кожний, навіть молодий вчитель. Наприклад, використання звукозапису на уроках іноземної мови, оригінальні прийоми перевірки домашнього завдання тощо.
Керівник школи, помітивши новаторські прийоми в практиці того чи іншого вчителя, може запропонувати йому самому розповісти про них на методичних об'єднаннях чи на будь-якій нараді. При цьому корисно ілюструвати повідомлення демонстрацією дидактичного матеріалу, дитячих робіт, в яких виражаються нові елементи досвіду, досягнуті результати. Ця передача передового досвіду відрізняється від попередніх значною активністю вчителя, але, як і в першому випадку, не потребує письмового викладення своїх думок, а тому доступна широкому колу вчителів.
У багатьох учительських колективах отримала розповсюдження така форма передачі передового досвіду як наставництво, шефство досвідченого вчителя над початківцем. Цінність її полягає в тому, що досвідчений вчитель практично знайомить молодого колегу зі своєю системою, вводить його в лабораторію своєї педагогічної праці. Він розповідає і показує, як проводиться підготовка до уроку з конкретної теми, як будується викладення нового матеріалу, як відбувається зворотній зв'язок, як організується самостійна робота учнів тощо. При цьому особлива увага звертається на головне в роботі, на те, що забезпечує успіх. Він запрошує молодого вчителя на свої уроки і пояснює, чому вони проводяться саме так, а не інакше. Не обмежуючись розповідями і показом свого досвіду, вчитель-новатор відвідує уроки свого підшефного, відзначає окремі успіхи, аналізує недоліки допомагає їх усунути. Разом з тим, він проводить вправи, тренування. Досвідчений учитель дає завдання: скласти тематичний план, план уроку; визначити завдання, мету уроку, підготувати запитання для учнів, виділити опорні пункти свого пояснення, підібрати приклади, задачі, вправи, способи закріплення, домашнє завдання, продумати виховні моменти, індивідуальні завдання. Урок спроектований. Під керівництвом наставника досвід матеріалізований. Ніякі загальні розмови не замінять особистої роботи і тренувань при впровадженні досвіду в практику.
Передовий досвід знаходить своє відображення у планах, конспектах уроків, які вчитель часто пише для себе. Виявивши змістовні плани, картки, інші записи, керівник школи звертається до вчителя з проханням відредагувати ці документи для педагогічного кабінету чи куточка передового досвіду, щоб ними, як зразком, могли користуватися інші вчителі. Можуть бути і збірки таких записів з поясненнями і уточненнями, зробленими завучем чи методистом.
Впровадження передового досвіду в шкільну практику залежить від дотримування певних правил, коли мова йде про поетапну організацію цього процесу. В одній із шкіл вчительський колектив визначив тему для впровадження: "Організація зворотного зв'язку як засіб удосконалення навчального процесу". Що робить адміністрація і педагогічний колектив?
Перший етап. Вчителі вивчають теорію питання, для них читаються лекції, складається список літератури, в колективі проходять диспути і обговорення. Колектив науково готується до роботи по-новому, усвідомлює необхідність впровадження результатів наукових досліджень і передового досвіду з даного питання. В учительській з'явилися різноманітні схеми, таблиці, рекомендації. Тут і дидактичні вимоги до системи зворотного зв'язку, розкриття значення і функції контролю, його особливості при вивченні матеріалу, поточній перевірці знань, узагальнюючому опитуванні, види і способи опитування, організація допомоги відстаючим тощо.
Другий етап. Визначаються вчителі-майстри з окремих предметів (математики, літератури, географії, історії тощо), які починають конкретне практичне впровадження. Передові вчителі експериментують, складають перфокарти, дидактичний матеріал, працюють з учнями, шукають кращі варіанти впровадження. В школі готуються кабінети, ТЗН, наочні посібники, зміцнюється матеріальна база, встановлюються контролюючі пристрої, в майстернях школи готуються планшети, грифельні дошки тощо. Таким чином, розробляється методика роботи, створюються необхідні умови для конкретного впровадження передового педагогічного досвіду.
Третій етап. Масове вивчення отриманих результатів і поступове впровадження окремих елементів досвіду. Вчителі відвідують уроки майстрів, що впровадили в практику роботи систему зворотного зв'язку, знайомляться з різноманітними видами опитування, технічними засобами, вивчають прийоми роботи, навчаються складати картки, кодовані завдання, здійснювати комбіноване опитування. Досвідчені вчителі розповідають про свій досвід, діляться матеріалами, обговорюють окремі технічні прийоми, вказують на можливі помилки, шляхи їх подолання. Адміністрація організовує відкриті уроки, проводить їх обговорювання, особливу увагу звертаючи на технологію процесу, вироблення навичок, умінь. Багато вчителів починають поступово використовувати окремі прийоми, готуючись до широкого впровадження всього досвіду.
Четвертий етап. Широке впровадження досвіду в практику всіх учителів. З допомогою керівників школи і передових учителів весь колектив використовує в своїй роботі зворотний зв'язок у процесі вивчення матеріалу та під час поточної перевірки знань і після вивчення всієї теми. Вчителі використовують як машинну, так і безмашинну систему зворотного зв'язку. Особлива увага приділяється тематичному контролю, організації допомоги відстаючим учням. Керівники школи, керівники методичних об'єднань і вчителі-ентузіасти відвідують уроки окремих учителів, коректують їх роботу, своєчасно надають потрібну допомогу.
Широкою популярністю користувався вчитель математики, фізики і астрономії Донецької школи В.Ф. Шаталов. Багато суперечок викликав його метод викладання, одні стверджували, що це мало не панацея, педагогічне чудо, інші — що це узаконене репетиторство, мало не "зазубрювання". Хто правий? У системі В.Шаталова є важливі позитивні фактори, вони давно відомі педагогіці, просто донецький вчитель надав їм домінуючого значення і настільки удосконалив, що вони в значній мірі визначили його особистий успіх. А успіх незаперечний: учні В.Шаталова добре засвоювали матеріал, більшість добре навчалася і трудилася після закінчення школи. В чому особливості його позитивного досвіду? Можна виділити три особливості, які варто взяти на озброєння:
Перша особливість. Чітке, структурне пояснення матеріалу, виділення опорних сигналів, уміння найскладніший матеріал довести до свідомості кожного учня. В.Шаталов вивішує на дошці свій знаменитий сигнал-конспект - чіткий перелік основних положень теми і починає пояснювати матеріал, спочатку докладно, другий раз — визначає головні моменти, третій - саму суть теми, як висновок. Слухаючи, учні тут же засвоюють, стежачи за вчителем, привчаються розмірковувати, доводити, шукати істину. Результати досить вагомі, якщо тут же пропонуються задачі, вправи, досліди.
Друга особливість. Добре організований зворотний зв'язок. У В. Шаталова на кожному уроці фактично в тій чи іншій формі відповідають всі учні. Перш за все, вони на початку уроку пишуть короткий конспект за матеріалами минулого уроку, розв'язують задачі, виконують вправи. Учням створені такі умови, що вони змушені готуватися до кожного уроку.
Третя особливість. Здійснення індивідуального підходу. В.Шаталов з'ясовує, у кого з учнів яка подальша мета і, крім звичайного навчального матеріалу, дає додаткові завдання вузько спрямованого характеру. Діти, що готуються на математичний факультет, одержують дуже складні конкурсні завдання, вони цілеспрямовано готуються у вищі навчальні заклади і, як правило, успішно туди вступають. Що в цьому поганого?
Але і в роботі самого В.Шаталова і особливо його прихильників мають місце тенденції, які повинні насторожувати вчителя. По-перше, помітний певний схематизм пояснень, інколи надмірний
