Загальні методи і засоби виховання

План

1. Поняття про сутність методів, прийомів і засобів виховання. Умови, що визначають вибір методів виховання

2. Класифікація методів виховання

3. Методи формування свідомості особистості, або методи переконань

Поняття про сутність методів, прийомів і засобів виховання. Умови, що визначають вибір методів виховання

Метод (від грецького "методос" – шлях) – шлях досягнення ви-значеної мети.

Стосовно шкільної практики методи виховання – це конкретні шляхи впливу на свідомість, почуття, волю, поведінку школярів з метою вирішення педагогічних завдань у процесі спільної діяльності вихованців і вихователів.

Проблема вибору методів виховання є надзвичайно складною. Не існує універсального чи універсальних методів виховання. Але завдання удосконалення методів є необхідною умовою будь-якого процесу виховання і кожен вихователь в міру своїх сил і можливостей, вирішує їх, вносить в розробку загальних методів свої частинні зміни, доповнення, що відповідають конкретним умовам виховного процесу. Такі частинні удосконалення методів називають прийомами вихован-ня. Прийом виховання — частина загального методу, окрема дія (вплив), конкретне поліпшення.

Виділяється також поняття засобу виховання (засобами вихо-вання, як правило, є предмети матеріальної і духовної культури, що використовуються для вирішення педагогічних завдань). Під прийо-мом розуміють одиничну дію, під засобом — сукупність прийомів виховання. Засіб – це вже не прийом, але ще й не метод. Наприклад, праця - це засіб виховання, але зразок, оцінка праці, вказівки на до-пущені помилки в роботі – це прийоми. Слово (в широкому розумін-ні) – засіб виховання, але репліка, іронічне зауваження, порівняння -прийоми. У цьому зв'язку інколи метод виховання визначають як систему прийомів і засобів, що використовуються для досягнення визначеної мети.

Знання методів, прийомів і засобів виховання, уміння вірно й ефективно їх використовувати – це одна з найважливіших характерис-тик рівня педагогічної майстерності.

Розглянемо загальні причини (умови і фактори), що визначають вибір методів навчання. В першу чергу повинні бути враховані насту-пні.

1. Мета і завдання виховання. Мета не лише обумовлює методи, але й визначає їх. Яка мета, такі повинні бути й методи для її досяг-нення.

2. Зміст виховання. Необхідно пам'ятати, що одні й ті ж завдан-ня можуть бути наповнені різним змістом. Тому дуже важливо пов'язати методи не зі змістом взагалі, а з конкретним змістом.

3. Вікові особливості вихованців. Одні й ті ж завдання вирішу-ються різноманітними методами в залежності від віку вихованців. Виховувати, наприклад, почуття відповідальності необхідно і в моло-дшому, і в середньому, і в старшому шкільному віці, але методи вихо-вання повинні змінюватись, бо ті, що ефективно діють на першоклас-ника, критично сприймаються третьокласниками і не сприймаються п'ятикласниками.

4. Рівень сформованості колективу. В міру розвитку колектив-них форм самоврядування методи педагогічного впливу змінюються: гнучкість керівництва - необхідна умова успішного співробітництва вихователя з вихованцями.

5. Індивідуальні особливості вихованців. Методи виховання по-винні бути такими, щоб вони сприяли розвитку усіх сил, здібностей і можливостей кожної дитини, реалізації її власного "Я".

6. Умови виховання. До них крім названих вище - матеріальних, психофізіологічних, санітарно-гігієнічних, - належать і відносини, що складаються в класі, клімат у колективі, стиль педагогічного керівни-цтва та ін. Обставини, в яких здійснюється процес виховання назива-ють педагогічними ситуаціями.

7. Засоби виховання. Методи виховання стають засобами, якщо вони є компонентами виховного процесу. Крім методів існують і інші засоби виховання, з якими методи тісно взаємопов'язані і використо-вуються в єдності. Наприклад, наочні посібники, твори образотворчо-го і музичного мистецтва, засоби масової інформації та ін. - необхідне підґрунтя для ефективного використання методів. До засобів вихован-ня належать також різноманітні види діяльності (ігрова, навчальна, трудова), педагогічна техніка (мова, міміка, рухи тощо), засоби, що забезпечують нормальну життєдіяльність учителів і учнів.

8. Рівень педагогічної кваліфікації. Чим вищий арсенал методів, прийомів і засобів, якими володіє вихователь, тим більш ефективний виховний процес і його результати.

9. Час виховання. Коли часу мало, а завдання серйозні, то вико-ристовують досить "ефективно діючі" методи виховання, а в сприят-ливих умовах застосовують "помірковані" методи виховання. Поділ цей умовний: перші пов'язані з покараннями і примусом; другі — з роз'ясненням і поступовим привчанням. Ефективно діючі методи використовуються переважно в процесі перевиховання, коли за мак-симально короткий термін потрібно викоренити негативні стереотипи поведінки. Єдиної точки зору щодо того, чи достатньо шкільного часу для формування стійких якостей особистості, немає. Деякі педагоги вважають, що часу обмаль, а тому надають перевагу ефективно дію-чим методам. Як би там не було, але фактор часу залишається дуже важливим при плануванні і виборі методів виховання.

10. Очікувані результати. Вибираючи метод (методи), вихова-тель повинен бути впевнений в успіху. Для цього необхідно передба-чати, яких результатів варто очікувати, використовуючи даний метод. [29.-Кн.2,99-101]

Загальний принцип вибору методів виховання - це гуманізм відносин педагога і вихованців.

У виховному процесі вихователь має справу з цілою системою методів, а не з одним методом, прийомом чи засобом.

Будь-який метод вимагає логічного завершення. Метод не допу-скає шаблону. Використання методу передбачає врахування психоло-гічних особливостей учнів та ін.

Класифікація методів виховання

Класифікація методів – це побудована (складена) за певною ознакою система методів.

Класифікація дозволяє вказати в методах загальне й специфічне, суттєве й випадкове, теоретичне й практичне, сприяючи їх усвідомле-ному вибору, найефективнішому використанню. Використовуючи класифікацію, педагог не лише чітко уявляє собі систему методів, але й краще розуміє призначення, характерні ознаки різноманітних мето-дів і їх модифікацій.

Будь-яка класифікація розпочинається з визначення загальних основ і виділення ознакдля групування об'єктів, що є предметом класифікації. В сучасній педагогіці існують десятки класифікацій, одні з яких більш придатні для вирішення теоретичних завдань, інші ж, викликають практичний інтерес. У більшості систем методів логічні основи класифікації виражені нечітко, тому в практично значимих класифікаціях основою слугують не один, а кілька важливих і загаль-них аспектів методу.

За характером методи виховання поділяють на переконання, вправи, заохочення іпокарання (M.І. Болдирєв, М.К. Гончаров, Ф.Ф. Корольов та ін.). В даному випадку загальна ознака "характер методу" містить у собі спрямованість, використання, особливість та деякі інші ознаки методів.

Т.А.Ільїна, І.Т. Огородников та ін. характер методів трактують більш узагальнено, їх система містить у собі методи переконання, організації діяльності, стимулювання поведінкишколярів.

У класифікації І.С. Мар'єнка названі такі групи методів вихо-вання, як пояснювально-репродуктивні, проблемно-ситуаційні, мето-ди привчання і вправ, стимулювання, гальмування, керівництва, само-виховання.

За результатами методи впливу на вихованця поділяють на два класи:

1. Впливи, що створюють моральні настанови, мотиви, відно-шення, сприяють формуванню уявлень, понять, ідей.

2. Впливи, що утворюють звички, які визначають той або інший тип поведінки.

Нині найбільш об'єктивною і зручною є класифікація методів виховання на основіспрямованості — інтегративної характеристики, що містить у собі єдність цільового, змістового і процесуального аспектів методів виховання (Г.І. Щукіна). У відповідності з цією характеристикою виділяються три групи методів виховання:

1. Методи формування свідомості особистості.

2. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки.

3. Методи стимулювання поведінки і діяльності.

Методи виховання

Методи формування свідомості особисто-сті | Методи організації діяль-ності і формування досві-ду поведінки | Методи стимулю-вання

Переконання | Розповідь, бесіда,

етична бесіда, пояснення, діалог, лекція, доповідь, диспут, навію-вання, інструктаж, приклад | Вправи | Вправи, привчання, педагогічна вимога, громадська думка, доручення, виховні ситуації | Мотивації | Змагання,

заохочення,

покарання

На думку Л.Ф. Спірина і Н.Є. Щуркова, для практичної роботи вчителя найзручнішою є така класифікації методів виховання:

ѕ методи, за допомогою яких, перш за все, формуються погляди (уявлення, поняття) вихованців і здійснюється оперативний обмін інформацією в педагогічній системі між її членами;

ѕ методи, за допомогою яких організується діяльність вихован-ців і стимулюються її позитивні мотиви;

ѕ методи, за допомогою яких здійснюється стимулювання само-оцінки і надається допомога вихованцям у саморегуляції їхньої пове-дінки, в саморефлексії (самоаналізі), самовихованні, а також офіційно оцінюються вчинки учнів.

До першої групи належать різноманітні види викладу і повідом-лення інформації (роз'яснювальної і інструктивної) в формі розповіді, пояснення, бесіди, лекції, навіювання, інструктажу, доведення, реплі-ки, звернення-заклику та ін. Всі ці види інформаційного впливу мають функцію переконання і з їх допомогою педагоги вирішують відповід-но головне завдання: сформувати погляди на те, "що таке добре, а що таке погано" погляди на Добро і Зло, на те, що допустиме і недопус-тиме. Звичайно, разом з цим світоглядним розвитком і на його основі формуються (і стимулюються) позитивні мотиви діяльності і спілку-вання. Цю групу інформаційних впливів називаютьметодами переко-нань.

До другої групи належать: різноманітні завдання пов'язані з дія-льністю, (індивідуальною і груповою) у вигляді доручень, вимог, змагань, вправ, показу зразків і прикладів, створення ситуації успіху тощо. Це методи вправ (привчань).

До третьої групи належать: різноманітні види заохочень, заува-жень, покарань, ситуацій контролю і самоконтролю, ситуації довір'я, критики й самокритики. Це —методи оцінки й самооцінки.

Не важко помітити, що ця класифікація методів виховання май-же повністю співпадає з класифікацією, запропонованою Г.І. Щукіною.

Але охарактеризуємо детальніше кожну з трьох (за класифікаці-єю Г.І. Щукіної і Л.Ф. Спірина та Н.Є. Щуркова) груп методів вихо-вання.

Методи формування свідомості особистості, або методи переконань

Перший етап правильно організованого виховання – знання (ро-зуміння) вихованцем тих норм і правил поведінки, які повинні бути сформовані в процесі виховання. Важко виховати, виробити певну якість, не добившись чіткого розуміння значення цієї якості. Методи цієї групи важливі для