ділами немає розбіжності, всі вчителі висувають до поведінки учнів однакові вимоги. Вчитель пови-нен свідомо організувати свою поведінку і не подавати своїми вчин-ками і діями негативного прикладу учням. Сила впливу авторитету вчителя у деяких людей залишає немеркнучий слід на все життя.
Таким чином, методи формування свідомості особистості є осо-бливо значимі серед загальних методів виховання. Вони вирішують одне з найскладніших завдань виховання:збагачують розум дитини потрібними знаннями, розвивають її індивідуальну свідомість.
П.І. Підкасистий подає такі конкретні рекомендації з викорис-тання методу переконання у практичній діяльності вчителя:
1. Метод переконання необхідно систематично використовувати в практичній роботі. З його допомогою розв'язуються завдання роз-ширення, поглиблення у школярів світоглядних знань.
2. У виховній роботі варто використовувати різноманітні форми переконання. Необхідно намагатися розмовляти з школярами так, щоб слова вихователя глибоко западали в їх свідомості, а для цього необ-хідно систематично удосконалювати мистецтво бесіди і переконання. В слові вчителя вихованець повинен відчувати його щиру впевненість, пристрасть, ерудицію і культуру.
3. Інформація, що подається учневі, повинна бути:
а) науковою, тобто об'єктивно висвітлювати факти;
б) пов'язаною з практикою;
в) переконливою, доступною, яскравою за формою викладу.
4. Виховний вплив необхідно спрямовувати не лише до розуму школярів, але й до їх почуттів, які відіграють велику роль у засвоєнні знань, формуванні демократичних переконань.
5. Школярів потрібно навчати відстоювати, захищати, доводити істину, справедливість, людинолюбство, миролюбство.
6. Не можна зловживати довготривалими виступами, бесідами, доповідями; будувати їх необхідно з урахуванням вікових та індивіду-альних особливостей своїх вихованців.
7. Не варто вважати метод переконання єдиним. У виховній ро-боті Його необхідно поєднувати з іншими методами.
Володіючи методом переконання, можна розв'язувати різнома-нітні педагогічні завдання і досягати конкретних завдань виховання. [25,394 - 395].
ЛІТЕРАТУРА
І Державні документи, проекти і концепції національної освіти і національного виховання в Україні
1. Декларація про державний суверенітет України. - К., 1991.
2. Акт проголошення незалежності України // Радянська Україна. -1991.-31 серпня.
3. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К.: "Україна", 1996. - 56 с.
4. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті // Педагогічна газета. — 2001. - № 7 (85), липень.
5. Закон України "Про освіту" //В кн.: Виховна робота в закладах освіти України. Випуск II. Збірник нормативних документів та ме-тодичних рекомендацій. - К.: ІЗМН, 1998. - С. 43-75.
6. Державна національна програма "Освіта". Україна XXI століття. -К, 1994.-62 с
7. Концепція національного виховання // Освіта. - 1994. — 26 жовтня.
8. Закон України "Про загальну середню освіту" // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 28 від 16 липня 1999 р. - С. 547-562.
9. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки Про мови в Українській РСР // Літературна Україна. - 1989. - № 45 від 12 листопада.
10. Закон України "Про вищу освіту". Прийнятий Верховною Радою України 17.01.2002 р.//Освіта.-2002.-№ 12-13
11. Концепція середньої загальноосвітньої школи України // Початко-ва школа. - 1990. - №11. - С. 35-38.
12. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Педаго-гічна газета. - 2002. - № 1 (91), січень.
13. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні: Педагогічні концепції. - К.: "Школяр", 1997. - 148 с.
14. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загаль-ної середньої освіти // Освіта України. - № 40. - 5 жовтня 2000 р.