По-третє, трактуючи оцінку як чинник заохочення та схвалення і відкриваючи дитині простір для самоаналізу і само-оцінювання(без чого не може сформуватися самодостатня особистість), нова система виключає оцінку негативну, що досі відігравала каральну роль. Бо якщо людину покарати, то її сумління відразу звільняється від докорів. Тим часом мета сучасної педагогіки — розвивати в дитині саме таку здатність — самій судити себе. І хоча на цьому шляху будуть певні "втрати", іншої дороги не існує.

По-четверте, знецінення оцінки, про що йшлося вище, зовсім не означає зниження вимогливості до дитини. Йдеться лише про те, щоб повсякденне "поганяння" замінити періодичним звітом дитини про виконану нею роботу. Власне так можемо трактувати так зване тематичне оцінювання. Дитина, маючи право приходити на урок непідготовленою, не має права переступити через блок предмета, якщо він нею не опрацьований — бодай на тому рівні, на який вона здатна від природи. Такий звіт дитина може робити навіть повторно (двічі), якщо результат першої "спроби" її не задовольняє.

По-п'яте, нова шкала оцінювання, якщо Ті застосувати правильно, стимулюватиме намагання дитини діяти з максимальною опорою на свої психічні можливості, мобілізуючи розум, здібності, волю, ціннісні орієнтації, тобто вестиме до розвитку. Вона спрямована на нарощування творчого потенціалу дитини, здатності до нестандартних рішень, еврестичності, здогадливості, наполегливості, відповідальності тощо.

Застосування нової шкали оцінювання

Як уже зазначалося, 12-бальна шкала оцінювання є елементом системи освіти, яка зорієнтована на розвиток дитини, а тому потребує уважного трактування. У педагогічній періодиці останнього часу в зв'язку з цим пропонувались спеціальні ("деталізовані") критерії її застосування. Проте практика засвідчує, що вони не діють, і вчитель часто вдається до традиційного розуміння оцінювання, міняє лише арифметику балів.

Зазначимо, найперше, що нова шкала оцінювання є 12-баль-ною, фактично, лише умовно. Насправді її можна трактувати як трибальну, повторену чотири рази стосовно чотирьох різних видів діяльності: а) пізнання (запам'ятовування);

б) репродукції; в) конструктивно-варіативно-пошукової діяльності та г) творчості (рис. 6).

Рис. 6. Оцінювання задач різних рівнів компетенції

Якщо поглянути на ці види крізь призму методів, про що йшлося в розділі 11, то вони відповідають різним рівням активності (самостійності, ініціативності) учнів — від простого сприймання і запам'ятовування ("пасивні методи") до творчості ("активні методи"). Зупинимось на кожному рівні, починаючи від найнижчого ("початкового").

Рівень пізнання. Він передбачає засвоєння учнем якоїсь порції інформації, а відтак здатність довести це, впізнавши її. Для цього рівня зручними видаються тести (бажано пропонувати вибір із семи—дев'яти варіантів), в яких дитина повинна щось підкреслити, відзначити тощо.

Наприклад:

Підкресліть дату хрещення України-Руси: 1241, 945, 988, 930, 995, 1112, 1010; Обведіть колом цифру, якою позначено трапецію:

Такі тести (часто декілька одночасно) пропонуються учням у формі індивідуальних карток. їх виконання, залежно від якості, оцінюється балом 1, 2 або 3.

Це — найнижчий рівень володіння компетенцією. Він доступний кожній дитині, а тому й найнижчий бал уважається позитивним.

Рівень репродукції. Від найнижчого ("початкового") рівня він відрізняється тим, що передбачає не лише засвоєння (запам'ятовування) інформації, але й певну операцію з нею: учень повинен сприйняти її в усному або письмовому вираженні, а відтак "переодягти" в свою власну мову та передати іншому — теж в усній чи письмовій формі. Такі вправи можна виконувати як роботу в парах при синхронній участі всього класу.

Для тематичного опитування на цьому рівні можна пропонувати лише письмове виконання, бо вислуховування вчителем усіх учнів за чергою виявиться практично неможливим.

Характерними формулами завдань цього рівня є:

"прослухайте... і перекажіть основний зміст товаришеві"; "прослухайте.., і передайте основний зміст у писемній формі" тощо.

За виконання таких завдань (задач) учитель знову виставляє 1, 2 або 3 бали, залежно від якості виконання, але вони на цьому рівні трактуються як 4, 5 або 6 (див. рис. 6). До такого рівня завдань правомірно віднести і вивчення текстів, наприклад, віршів напам'ять тощо.

Конструктивно-варіативно-пошуковий рівень. У самій назві цього рівня вказано на операції щонайменше трьох видів.

1. Побудувати (сконструювати) щось із заданих елементів, наприклад:

"Побудуйте речення з таких слів:..."; "Побудуйте оповідання з таких речень:..."; "Побудуйте максимальну кількість слів з таких літер:..." тощо.

2. Перебудувати, змінити (скоротити, розширити, доповнити тощо) текст, наприклад:

"Передайте основний зміст тексту, скоротивши його втричі";

"Доповніть характеристику образу ще двома, трьома ознаками, які не застосовуються в тексті" тощо.

3. Прочитати або прослухати текст і віднайти в ньому певну інформацію, наприклад:

"Прочитайте текст і знайдіть у ньому та випишіть у зошит речення, які найповніше характеризують образ...";

"Прочитайте вірш і випишіть епітети, якими поет характеризує пори року";

"Прочитайте текст і випишіть з нього складнопідрядні речення";

"Прочитайте розділ з підручника історії й з'ясуйте, чому порівняно мало чисельна армія стародавніх греків могла протистояти численним полчищам персів" тощо.

Коли вчитель показує, як розв'язувати той чи інший тип математичної задачі, а відтак пропонує аналогічну задачу учням, то таку діяльність можна теж віднести до цього рівня. Загалом математичну задачу можна "пристосувати" до будь-якого рівня, підказавши з допомогою індивідуальної картки якісь етапи її розв'язання.

За виконання — переважно письмове — таких завдань (задач) учень може теж отримати 1, 2 або 3 бали, але на цьому рівні діяльності вони трактуються як 7, 8 або 9.

Творча діяльність— коли праця учня виконується оригінально, не за взірцем, і коли "рецепту" для діяльності не існує. Сюди віднесемо випадки, коли хтось із учнів самостійно розв'яже новий тип математичної задачі, напише вірша чи мелодію до пісні, щось намалює, прочитає літературний твір і підготує рецензію на нього, знайде цікаві докази достовірності чи помилковості якоїсь історичної події тощо.

Творча робота, теж здебільшого в письмовій формі, — може бути оцінена в 1, 2 або 3 бали, які тут трактуються як 10, 11 і 12.

Таких дійсно творчих вчинків буде не надто багато, але постійне прагнення дитини взяти "більшу висоту" спонукатиме до них бодай здібних учнів.

Розуміння природи різних видів діяльності (і різних рівнів компетенції) стає глибшим, якщо у наведеній вище схемі провести діагональ і умовно "відокремити" засвоєння інформації (пізнання) від інтелектуальної активності учня (рис. 7).

Рис. 7. Зміст компетенції при вирішенні різних типів задач

Згідно з рис. 7 рівень пізнання ґрунтується, переважно, на засвоєнні поданої ззовні інформації за обмеженої активності інтелекту ("пасивні методи").

Рівень репродукції передбачає деяке зменшення питомої ваги одержаної ззовні інформації й збільшення участі власного розуму, здібностей, волі тощо ("переважно пасивні методи").

Конструктивно-варіативно-пошуковий рівень підвищує участь інтелекту, що працює все ж у заданому інформативному полі ("переважно активні методи"). Інформація одержує функцію засобу діяльності.

Творчий рівень, як засвідчує рис. 7, передбачає опору на власний досвід (пошук інформації в ньому) і обов'язковий елемент відкриття, вчинку, який людина робить уперше. Одержана ззовні інформація відіграє тут роль мінімальну ("активні методи").

Контроль досягнень учнів у контексті вимог освітніх реформ

Переоцінка і перебудова змісту едукації, орієнтація нашої освіти на принцип дитино центризму тощо зумовлюють потребу певного переосмислення як усього процесу контролю, так й оцінювання досягнень учнів. Як зазначалося вище, суттєво зросте питома вага самоконтролю і взаємоконтролю, що сприятиме

розвитку само відповідальності учнів. Поступово вони навчаться ходити до школи не за оцінками, а шукати тут свого життєвого призначення. Гонитва за оцінкою лише заважає такому самовизначенню.

Поточне оцінювання поступово втрачатиме своє колишнє значення і свою функцію головного зовнішнього впливу на мотивацію навчання. Традиційно казенну "бухгалтерію оцінок" поступово замінить оцінне судження вчителя, підбадьорювання, похвала за добре ставлення до праці, надання учневі можливості продемонструвати класові свою роботу тощо.

Тематичне оцінювання, що проводиться після опрацювання певного розділу предмета, стане домінуючим у системі контролю. Але за всіх випадків, підкреслимо ще раз, воно повинно трактуватися як звіт учня про виконану роботу. Бо він — суб'єкт діяльності.

Технологічно цей звіт повинен забезпечити можливість того, щоби учень: сам обирав рівень, на якому будуватиме свій звіт; сам зміг оцінити свою роботу.

Для тематичного оцінювання вчитель виготовляє чотири пакети задач з орієнтацією на: а) контроль володіння інформацією; б) здатність до репродукції; в) здатність конструювати, змінювати текст і робити в ньому пошук та г) здатність до творчого вчинку. Запропонувавши на уроці контролю всі чотири пакети, вчитель, таким чином, дає учневі шанс самому обрати свій рівень, що постійно супроводжуватиметься прагненням дитини подолати рівень вищий.

Можлива в таких ситуаціях помилка у виборі виправляється шляхом участі дитини у повторному "звіті" (повторному опитуванні), що може відбуватися після певного доопрацювання розділу.

На основі тематичного оцінювання виводяться підсумкові оцінки — наприкінці семестру і в кінці року.

В організації тематичного тестування викликає часом суперечки проблема вибору завдання самим учнем. Існують побоювання, що і слабкий учень може впоратися з задачею вищого рівня. А тому деякі вчителі вважають за доцільне, аби кожен учень виконував завдання всіх рівнів, починаючи з найнижчого.

Проте небезпека тут не стільки в учнях, скільки в здатності вчителя добре