Завдання і вправи для повністю самостійного виконання - це складання задач, написання творів і диктантів на конкретні теми, практичні, лабораторні заняття, різні творчі завдання. На цьому етапі з'ясовується, чи достатньо підготовлений учень на попередніх етапах і чи здатен він до творчої роботи.

Важлива роль у формуванні і розвитку вміння розв'язувати задачі відводиться правильній організації пошуку розв'язання будь-якої конкретної задачі. Значну частину цієї роботи потрібно алгоритмізувати, при цьому не можна формально використовувати алгоритм. Розв'язуючи задачі, доцільно використовувати певні приписи: уважно прочитайте та зрозумійте умову задачі, перекажіть її зміст, запишіть коротку умову задачі за визначеною формою; виконайте креслення, яке ілюструє умову задачі; розкладіть задачу на ряд очевидних частин та напишіть рівняння, що виражають їх суть; розв'яжіть рівняння чи систему рівнянь; осмисліть хід розв'язання та перевірте відповідь; пошукайте інше розв'язання задачі; зробіть висновок.

Досвід показав ефективність розв'язування задач з недостатніми та зайвими даними в умові. Недостатні дані беруться з довідника. Такий прийом разом з закріпленням навичок, використанням довідника, сприяє глибокому аналізу задачі. Задачі з зайвими даними корисні лише на певному етапі, коли учень володіє міцними знаннями, інакше подібні задачі можуть виявитися неефективними. Часто при розв'язуванні задач до дошки викликають одного учня, інші слухають і беруть участь в обговоренні розв'язання, або просто списують з дошки. Чи правильно це? Взагалі така організація уроку можлива, але краще, якщо на першому етапі вивчення нового матеріалу кожен учень самостійно виконує перші три пункти припису. Потім всі разом намічають план розв'язання задачі. Далі кожен самостійно намагається реалізувати цей план. Результати самостійного розв'язан-ня обговорюються всім класом. Це дозволяє розвивати вміння дітей самостійного пошуку розв'язання задачі. Згодом зміст вправ можна ускладнити, написавши на спеціальних картках з поміткою ступеня складності. Ускладнити зміст вправ можна шляхом введення графічних, експериментальних задач. Для цього важливо визначити рівень самостійності, який необхідний для розв'язання даної задачі.

Відзначимо деякі типові помилки в організації та проведенні вправ:

ѕ вправи бувають випадковими, не становлять собою частини продуманої системи;

ѕ вправи частіше проводяться фронтально, не індивідуалізуються;

ѕ учень не отримує своєчасних вказівок про допущені помилки та правильний спосіб дій.

Самостійна робота з книгою

У наш час книга – основне джерело знань, важливий засіб людського спілкування. З першого класу школярі читають її, вивчають.

Аналіз анкет, зошитів старшокласників, студентських конспектів першоджерел показує, що в багатьох учнів уміння і навички роботи з книгою дуже слабі, випадкові. Опитування вчителів показують, що вони рідко працюють на уроці з підручником, недостатньо активізують розумову діяльність учнів. Школярі, власне, працюють з книгою тільки вдома без керівництва з боку вчителя.

Дійсно, книга - це найкращий співбесідник, вчитель того, хто бажає і вміє її читати. Уміння працювати з книгою, культура читання, прагнення до неї тісно пов'язані з розвитком людини, її навчання. Розглянемо коротко деякі дидактичні умови організації роботи з підручником на уроці.

1. Роботу з підручником необхідно ретельно планувати, вважаючи її одним з видів самостійної діяльності школярів.

2. Діями учнів потрібно чітко керувати: що читати, з якою метою, на які питання відповідати, які вправи виконувати після прочитання параграфа і т.п.

3. Робота з підручником не повинна займати весь час уроку. Вона розумно поєднується з іншими видами навчальної роботи.

4. Недоцільно заучувати напам'ять прочитане. Важливо виділити головну ідею кожного абзацу або скласти план прочитаного.

5. Широко використовувати графічний матеріал підручника для самостійної роботи: аналіз малюнка, розповідь за картинкам; читання та аналіз графіків.

6. Необхідно цілеспрямовано працювати з тими запитаннями, які є в підручниках в кінці параграфа.

7. Роботу з підручником потрібно використовувати на всіх етапах уроку. При комплексному використанні вона створює певну систему.

8. Вчитель може скласти систему запитань, на які в тексті підручника потрібно знайти відповідь. Можна запропонувати учням переказати своїми словами основну думку прочитаного абзацу, доведення, розділити текст на частини, виділити в них опорні пункти, які є стрижнем абзацу чи тексту.

9. Складання різних планів тексту: простих, розгорнутих, усних, письмових, які складаються у вигляді запитань, цитат, тез.

10. Узагальнення та систематизація знань.

11. Робота з першоджерелами; позакласне читання.

В процесі самостійної роботи з книгою можна індивідуалізувати процес читання: учням з різними навчальними можливостями можна дати завдання різного рівня самостійності.

Гарні результати дає рецензування книги, журнальної чи газетної статті, радіо- або телепередачі. Народжується реальний зв'язок уроку з життям.

Особливе значення на уроці має робота з різноманітною довідковою літературою. Наприклад, задачі з фізики, хімії, географії, біології бажано складати так, щоб необхідні довідкові дані учень знаходив самостійно.

Організація лабораторних та практичних занять

Організація будь-якої лабораторної роботи починається з визначення її місця в системі уроків з даної теми. Вчителю потрібно уточнити терміни проведення роботи: чи відразу після вивчення нового матеріалу, на наступному уроці або через два-три уроки.

Певна підготовча робота здійснюється до уроку: повторюється теоретична частина, учні знайомляться з необхідним обладнанням, заносять в зошит для лабораторних робіт назву теми, склад обладнання, заготовляють сітки таблиць і т.д. Все це дозволяє учням зрозуміти мету роботи та засоби її досягнення, плідно використати час уроку.

Перед уроком перевіряється наявність та придатність необхідного обладнання. Столи та обладнання для лабораторних робіт нумеруються, такий порядок сприяє зберіганню приладів саме на відповідних столах.

Перед уроком учитель визначає основну мету уроку і виділяє ті головні уміння та навички, якими повинен оволодіти учень, щоб виконати лабораторну роботу.

При підготовці до лабораторної роботи потрібно визначити, що учень може зробити самостійно, а що необхідно дати в готовому вигляді. Опис робіт можна зробити різним за рівнем складності, відповідно до індивідуальних можливостей учнів.

Додаткові завдання повинні бути творчого типу, щоб відповіді на запитання не містилися в підручниках у явному вигляді. Подібні запитання дозволяють уникнути механічного виконання роботи учнями.

Лабораторна робота повинна мати дослідницький характер, але в якій мірі дослідження здійснювати самостійно - залежить від підготовки класу, про що вирішує вчитель. Перед тим, як безпосередньо розпочати виконання лабораторної роботи, рекомендується продемонструвати всі етапи діяльності учнів у процесі її виконання з коротким аналізом дій. Звичайно при проведенні лабораторної роботи увагу звертають на досягнення основної дидактичної мети, розвиток вимірювальних навичок, навичок роботи з обладнанням, приладами.

Розглянемо коротко питання про оформлення лабораторної роботи. В зошитах для лабораторних записують:

ѕ число, номер роботи згідно з програмою, назву роботи;

ѕ обладнання;

ѕ теоретичне обґрунтування роботи;

ѕ таблицю, в яку заносять результати вимірювань та обчислень;

ѕ оцінку похибок обчислень та вимірювань;

ѕ висновки за результатами роботи;

ѕ відповіді на додаткові питання.

Оцінка роботи. Перш за все, бажано добитися, щоб учні самі критично оцінювали результати тих робіт, в яких є кількісні вимірювання. Як правило, отримані результати порівнюють з табличними значеннями тих же величин, це корисно, особливо, якщо учні "не підганяли" числа під потрібні величини.

Не за кожну програмну лабораторну роботу ставиться оцінка в журнал. Деякі роботи оцінюються вибірково. Спеціальною оцінкою можна оцінити навички вимірювання та обчислення, а також оформлення роботи.

Розглянемо деякі питання, пов'язані з організацією лабораторного практикуму.

Підготовка до практикуму починається відразу після закінчення навчального року. Визначається тематика робіт, перевіряється наявність обладнання, складається план робіт практикуму. Правильність і продуманість алгоритмічних приписів перевіряються особливо ретельно, оскільки гарний опис і налагоджене обладнання визначають успіх роботи. Опис містить питання для контролю і поглибленого розуміння учнями проблеми, яку вони вивчають у даній роботі, пов'язують її з теоретичним обґрунтуванням роботи і її результатами. Тут же дається перелік необхідної літератури. Ретельно складається список груп, визначається їх керівник. Практикум починається з уроку, на якому пояснюється мета та завдання практикуму, розповідається про порядок і методику виконання робіт, складання звіту за їх результатами. Проводиться інструктаж з техніки безпеки при виконанні роботи.

Робота на практикумі повинна мати дослідницький характер, ні в якому разі не можна зводити роль учня до механічного виконання раніше відомої програми.

Одним із слабких місць в організації практикумів є перевірка робіт та контроль за роботою учнів в лабораторії. Як правило, роботи перевіряються відразу після закінчення практикуму, тобто тоді, коли виставляються або вже виставлені річні оцінки. Це не сприяє підвищенню якості виконання роботи. Доцільно залік з кожної роботи розділити на три частини: на уроці вчитель оцінює рівень умінь і навичок при виконанні роботи і загальне знання матеріалу, що легко здійснюється при спостереженні за виконанням роботи і в трихвилинній бесіді в процесі роботи. Якщо тепер регулярно збирати зошити учнів для перевірки, то з урахуванням заміток в журналі і рівня відповідей на додаткові запитання можна вивести цілком об'єктивну загальну оцінку, яка свідчить про наявні знання та вміння учня.

Додаткова література

1. Есипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроке. — М., 1961.

2. Коротяев Б.И. Учение – процесс творческий. — М.,1980.

3. Пидкасистый П.И. Самостоятельная деятельность учащихся. —