ѕ виховання свідомого ставлення до праці як вищої цінності людини і суспільства, розвиток потреби в творчій праці, діловитості, підприємництва, виховання дисциплінованості, організованості;

ѕ формування екологічної культури, виховання дбайливого ставлення до природних багатств України;

ѕ формування основ естетичної культури, здатності розуміти і цінувати твори мистецтва, пам'ятки історії, красу і багатство природи; здібність до творчої діяльності в різних видах мистецтва;

ѕ фізичне вдосконалення, розвиток потреби у здоровому способі життя;

ѕ статеве виховання учнів, підготовка їх до сімейного життя, формування культури сімейних відносин.

Основні виховні завдання професійно-технічної освіти:

ѕ підготовка майбутнього кваліфікованого робітника до активної участі у трудовій діяльності, виховання потреби працювати;

ѕ виховання учнів на трудових традиціях рідного народу, стимулювання потреби у набутті знань і професійної майстерності;

ѕ створення умов для підвищення авторитету чесної, високопродуктивної праці, розвитку здібностей, самовизначення та громадського становлення;

ѕ формування високої духовності, потреби постійного морального вдосконалення, оволодіння відповідними етичними знаннями, нормами поведінки, виховання поваги до людської гідності та честі дівчат і юнаків, уміння встановлювати морально чисті, доброзичливі та гуманні відносини між статями, психологічна підготовка до сімейного життя;

ѕ формування правосвідомості і громадської відповідальності, непримириме ставлення і готовність до боротьби з антигромадськими проявами та злочинністю, порушеннями правопорядку в суспільстві;

ѕ фізичне вдосконалення юнаків і дівчат як невід'ємна складова гармонійного розвитку молоді, зміцнення свого здоров'я, прагнення до постійного фізичного та духовного самовдосконалення;

ѕ виховання основ естетичної культури і розвиток художніх здібностей, залучення молоді до художньої самодіяльності, народних промислів, виховання потреби культурного самовдосконалення;

ѕ статеве виховання юнаків і дівчат, підготовка їх до сімейного життя, формування культури сімейних відносин;

ѕ виховання дбайливого ставлення до особистої та суспільної власності, природних багатств України.

Основні виховні завдання позашкільних закладів:

ѕ забезпечення потреб особистості в самореалізації, підвищення інтелектуального, духовного, фізичного, емоційного рівня вихованців шляхом їх участі у різних видах творчої діяльності; формування соціально значущих інтересів молоді, сприяння професійному самовизначенню;

ѕ створення умов для одержання вихованцями додаткової освіти, набуття умінь і навичок шляхом участі у творчих об'єднаннях за інтересами;

ѕ розвиток комунікативних здібностей та становлення соціальної зрілості особистості, формування її національної самосвідомості і громадської активності;

ѕ пошук, розвиток та підтримка юних талантів і обдаровань, виховання творчої еліти у різних галузях суспільного життя, стимулювання творчого самовдосконалення дітей та молоді;

ѕ створення найсприятливіших умов для емоційно* психологічної захищеності та душевного комфорту;

ѕ виховання естетичних смаків у дітей та молоді,

ѕ організація змістовного дозвілля дітей та молоді з урахуванням особистих та колективних інтересів.

Основні виховні завдання вищих навчальних закладів:

ѕ підготовка національно свідомої інтелігенції, оновлення і збагачення інтелектуального генофонду нації, виховання її духовної еліти, примноження культурного потенціалу, який забезпечить високу ефективність діяльності майбутніх спеціалістів;

ѕ виховання майбутніх спеціалістів авторитетними, високоосвіченими людьми,' носіями високої загальної, світоглядної, політичної, професійної, інтелектуальної, емоційної, естетичної, фізичної та екологічної культури;

ѕ гармонійний розвиток особистості шляхом поглиблення духовних контактів з оточуючим світом, культурою, мистецтвом, природою;

ѕ створення об'єктивних і суб'єктивних умов для вільного розвитку особистості студента, його мислення і загальної культури шляхом залучення до різних видів творчої діяльності (науково-дослідницької, технічної, соціально-наукової, правоохоронної та інших);

ѕ збагачення естетичного досвіду студентів шляхом участі їх у відродженні забутих та створенні нових національно-культурних традицій регіону, міста, вузу;

ѕ становлення чіткої громадянської позиції, принципів соціальної орієнтації та поведінки, прагнення до самоосвіти, саморозвитку, самовиховання, самовдосконалення, моральної досконалості;

ѕ пропаганда здорового способу життя, запобігання вживання студентами алкоголю, наркотиків, викорінення шкідливих звичок.

Основними складовими вихованості, загальної і професійної культури випускника вузу мають стати:

ѕ професійна спрямованість і виробнича майстерність;

ѕ широкий кругозір і культурно-інтелектуальна ерудиція;

ѕ національна самосвідомість, демократизм, гуманізм, інтелігентність і моральна бездоганність;

ѕ гармонія раціонального і емоційного, етичного і естетичного;

ѕ дисциплінованість і організованість, заповзятливість та ініціативність у повсякденній роботі;

ѕ творче натхнення і оптимізм, здібність працювати цілеспрямовано на перспективу і з повною віддачею сил, підхоплювати цінні думки і оперативно втілювати їх у дію, відвертість і готовність до копіткої праці;

ѕ підвищення вимогливості до себе, конкурентоздатність, розвинута потреба в само-удосконаленні, вміння систематично поглиблювати своє духовне багатство, зміцнювати фізичні сили і здоров'я [7].

Основні шляхи реалізації національного виховання

Сім'я, дитячий садок, школа, позашкільний заклад, ПТУ, вуз можуть успішно виконати виховні функції лише за умови цілеспрямованого й всебічного вивчення кожної дитини, учня, студента на всіх етапах їх життя.

Національне виховання нерозривно пов'язане з мовою, історією, культурою, традиціями, обрядами і звичаями народу. Важливо наповнити навчальний процес українознавчими предметами, подбати про створення відповідного мікроклімату у навчальних закладах. Необхідно домогтися, щоб кожен учень, студент володів українською мовою, знав історію і культуру українського народу.

Основними шляхами реалізації концепції національного виховання є:

ѕ якісне оновлення змісту, форм і методів виховання;

ѕ розробка теоретико-методологічних основ безперервної системи національного виховання;

ѕ розробка та застосування оригінальних педагогічних технологій, нових підходів, виховних систем, які б відповідали потребам розвитку особистості, сприяли б розкриттю її талантів, духовно-емоційних, розумових і фізичних здібностей;

ѕ створення експериментальних центрів для опрацювання виховних інновацій, пропаганда передового досвіду новаторів виховної роботи;

ѕ гуманізація і гуманітаризація виховання дітей і молоді, перебудова і вдосконалення роботи існуючих навчально-виховних закладів, створення виховних закладів нового типу (різних форм власності);

ѕ вивільнення педагогіки виховання від зайвої уніфікації, політизації, тоталітаризму, ідеологізації, авторитаризму;

ѕ об'єднання зусиль державних і громадських інституцій у вихованні молоді, сприяння діяльності дитячих та юнацьких організацій;

ѕ залучення до виховної роботи висококваліфікованих і талановитих народних умільців, батьків, представників громадськості, національної еліти з науки, культури та мистецтва;

ѕ організація та забезпечення педагогічного всеобучу батьків з метою підвищення ефективності сімейного та родинного виховання;

ѕ створення гнучкої, оперативної і злагодженої системи науково-теоретичної і методичної підготовки і перепідготовки педагогів; постійне оновлення та удосконалення її змісту, форм і методів;

ѕ розвиток різноманітних дитячих і молодіжних об'єднань за інтересами, позашкільних освітньо-виховних закладів;

ѕ розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації, пошук, розвиток та підтримка юних талантів і обдаровань, формування національної інтелектуальної еліти суспільства;

ѕ створення системи управління безперервним вихованням у районі, області, державі, визначення повноважень цих керівних органів;

ѕ організація вивчення культурної спадщини регіонів України, історії, літератури, фольклору, музики, театру, живопису, культурних зв'язків з народами інших країн.

ЛІТЕРАТУРА

І Державні документи, проекти і концепції національної освіти і національного виховання в Україні

1. Декларація про державний суверенітет України. - К., 1991.

2. Акт проголошення незалежності України // Радянська Україна. -1991.-31 серпня.

3. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К.: "Україна", 1996. - 56 с.

4. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті // Педагогічна газета. — 2001. - № 7 (85), липень.

5. Закон України "Про освіту" //В кн.: Виховна робота в закладах освіти України. Випуск II. Збірник нормативних документів та ме-тодичних рекомендацій. - К.: ІЗМН, 1998. - С. 43-75.

6. Державна національна програма "Освіта". Україна XXI століття. -К, 1994.-62 с

7. Концепція національного виховання // Освіта. - 1994. — 26 жовтня.

8. Закон України "Про загальну середню освіту" // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 28 від 16 липня 1999 р. - С. 547-562.

9. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки Про мови в Українській РСР // Літературна Україна. - 1989. - № 45 від 12 листопада.

10. Закон України "Про вищу освіту". Прийнятий Верховною Радою України 17.01.2002 р.//Освіта.-2002.-№ 12-13

11. Концепція середньої загальноосвітньої школи України // Початко-ва школа. - 1990. - №11. - С. 35-38.

12. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Педаго-гічна газета. - 2002. - № 1 (91), січень.

13. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні: Педагогічні концепції. - К.: "Школяр", 1997. - 148 с.

14. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загаль-ної середньої освіти // Освіта України. - № 40. - 5 жовтня 2000 р.