Значна увага була зосереджена на виконанні цільової комплексної програми "Вчитель" (І.А.Зязюн, М.Б.Євтух, В.П.Андрущенко).

Наукові установи Відділення психології, вікової фізіології та дефектології брали участь у розробці таких програм: "Діти України" (1996-2000), "Вчитель" (з 1999), Програми профілактики СНІДу та наркоманії на 1999-2000 pp., "Українська родина" (з 2001 р.) та ін.

На виконання національної програми "Діти України" побудовано теоретичну й прикладну модель дослідження психологічного впливу відеопродукції зарубіжного виробництва і торгової реклами на психіку дітей і розвиток сім'ї; розроблено концепцію моніторингу фізичного, психічного та духовного розвитку дітей в умовах пост-чорнобильської України.

Здійснена підготовча робота, спрямована на підготовку і видання підручників для вузів: "Корекційна педагогіка" (В.Л.Бондар та ін.), "Сурдопедагогіка" (В.В.Засенко та ін.), "Логопедія" (В.В.Тарасун та ін.).

Пріоритетними напрямами наукових досліджень Відділення були: українська і світова психологія у XX столітті: здобутки і перспективи розвитку (1996-1999); психологічне становлення гуманістично орієнтованої освіти (1996-1998); психологічні закономірності виховання громадянської свідомості та самосвідомості особистості (1996-2000); психологічні чинники розвиваючого навчання в різних освітніх системах (1996-1999); психологічні проблеми творчої діяльності дітей та молоді (1996-1999).

Результатами діяльності Відділення стали видання: монографії "Психологія життєвої кризи", за ред. Т.М.Титаренко, "Соціальна психологія особистості" (В.Г.Циба), "Національна психологія" (П.І.Гнатенко), "Генетична психологія (методологічна рефлексія проблем розвитку в психології)" та "Розвиток психіки в онтогенезі" у 2-х т. (С.Д.Максименко), "Психологія розвитку інтелекту" (М.Л.Смульсон); підручники і навчальні посібники: "Основи практичної психології" (В.Г.Ланко, Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелєва та ін.), "Основи психології" (Л.Ф.Бурлачук), "Основи психології" (за ред. О.В.Киричука і В.А.Романця), "Психологія" (за ред. Ю.Л.Трофімова), "Український дефектологічний словник" та інші.

Нині АПН України досліджує такі, наприклад, теми: "Гуманістичні цінності сучасної української освіти", "Освіта і громадянське суспільство: тенденції взаємовпливів", "Дитинство як суб'єкт і об'єкт психолого-педагогічних досліджень", "Релігійна культура у виховних моделях і методиках", "Екологія дитинства як соціокультурна проблема", "Економічне виховання особистості", "Формування життєвої компетенції"" та ін.

Особливий інтерес дослідників привертають такі напрями як інформатизація освіти, навчальне середовище, якість освіти, управління розвитком освіти, економіка освіти

Наукового дослідження вимагають теорія конструювання навчальних планів, теоретичні засади підручнико-творення, співвідношення науки й навчального предмета, теоретичне й емпіричне у змісті загальної середньої освіти, способи інтеграції та диференціації змісту освіти і т.д.

Актуальними є блоки "Професійна освіта", "Вища освіта", "Дошкільне виховання", "Інформатизація освіти", "Формування мовної культури".

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про комплексний план заходів щодо розвитку загальної середньої освіти в 1999-2012 роках" (березень, 1999), закону України "Про пріоритетні напрями розвитку науки й техніки" (липень, 2001) АПН України виділила такі основні напрями досліджень і завдання.

1. Дослідження методологічних засад теорії й практики
навчального процесу.

2. Розробка змісту освіти 12-річної школи й дослідження шляхів
його реалізації.

3. Розробка теорії й практики підручника.

4. Створення навчально-методичних комплектів.

5. Упровадження нових особистісно орієнтованих технологій.

6. Створення науково обґрунтованих нормативів діагностики та
оцінювання.

7. Визначення педагогічних можливостей ефективного
використання нових інформаційних технологій навчання.

Як і раніше, пріоритетними напрямками і проблемами педагогічної науки на сучасному етапі є:

ѕ розробка суспільних і конкретно-педагогічних завдань, концепцій і технологій навчання і виховання для усіх вікових етапів формування людини;

ѕ науковий аналіз стану практики і надійне прогнозування соціально-економічних і педагогічних аспектів освіти; визначення перспектив розвитку особистості в цілісному педагогічному процесі (мета, завдання, зміст, методи, засоби і організаційні форми, види творчої діяльності); пошук шляхів і засобів диференціації та індивідуалізації навчальної діяльності на основі єдності навчання, виховання і розвитку;

ѕ розвиток методології і методів педагогічного дослідження;

ѕ педагогічні аспекти демократизації і гуманізації системи освіти; пошук ефективних шляхів ідейно-морального виховання, розвитку духовної культури, громадянського становлення особистості;

ѕ розвиток базового компоненту загальної середньої освіти, її діяльнісного змісту, підготовка і експериментальна перевірка різноманітних варіантів нових навчальних планів, програм, підручників, методичних посібників, дидактичних матеріалів і засобів навчання;

ѕ розробка концепції національної школи як інструменту формування національної самосвідомості, національної культури, всілякого удосконалення міжнаціональних відносин, справжнього інтернаціоналізму;

ѕ дослідження ефективних способів активізації і оптимізації педагогічного процесу, усунення перевантаження, зміцнення здоров'я учнів;

ѕ розробка умов підвищення ефективності самоосвіти і самовиховання; дослідження соціальних і психолого-педагогічних проблем молоді;

ѕ обґрунтування системи трудової, політехнічної і професійної підготовки учнів на різних ступенях освіти, участі молоді в суспільно корисній продуктивній праці;

ѕ дослідження перспективних напрямів підготовки і підвищення кваліфікації педагогічних кадрів для різних ланок неперервної освіти; узагальнення і поширення передового і новаторського педагогічного досвіду та інноваційних процесів, вивчення і задоволення реальних потреб педагогічної практики в наукових розробках.

Досить помітне відставання має місце у галузі теоретико-методологічних проблем. Методологія педагогіки є осмислення початкових принципів, методів пізнання, дослідницьких засад і підходів до всіх загальних і частинних теоретичних і практичних проблем, встановлює характер взаємозв'язку педагогіки з іншими суспільними і природничими науками. Кожне теоретичне узагальнення, наукова концепція має в собі в узагальненому вигляді філософсько-методичне обґрунтування.

В умовах оновлення суспільства особливо актуальні наступні методологічні проблеми:

ѕ сутність виховання, навчання, педагогічної діяльності як суспільних явищ і педагогічного процесу;

ѕ предмет педагогіки як суспільної науки в умовах неперервної освіти і загальні закони виховання, навчання, педагогічної діяльності;

ѕ діалектика взаємозв'язку неперервності освіти і виховання з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин;

ѕ діалектика взаємозв'язку виховання, навчання, педагогічної діяльності і форм суспільної свідомості;

ѕ діалектика становлення дитячої особистості як суб'єкта і об'єкта виховання;

ѕ соціально-педагогічні суперечності як джерело розвитку дитини і педагогічного процесу;

ѕ діалектика взаємозв'язку національного, класового і загальнолюдського в громадянському вихованні;

ѕ соціальні, філософські і психолого-педагогічні основи формування змісту освіти;

ѕ діалектика соціального і біологічного, цілеспрямованого і спонтанного у формуванні дитячої особистості;

ѕ діалектика загального, особливого і Індивідуального у формуванні особистості;

ѕ діалектика і логіка педагогічного мислення.

Потребують методологічного осмислення і такі злободенні проблеми як співвідношення і взаємозв'язок індивідуального і суспільного інтересів; відмова від ідеї всебічного розвитку особистості як віддаленого ідеалу на користь різностороннього розвитку; повернення до педології, її теоретичних оцінок дітей; внесення моральних догм релігії в духовні пріоритети педагогіки. По-справжньому, практично не розроблялися проблеми радянської школи і педагогіки ЗО - 80-х років XX століття. Відсутність історичних, науково обґрунтованих досліджень цього періоду породжує шаблонні стереотипи історичних оцінок, суб'єктивістські кон'юнктурні тлумачення. А це не дозволяє об'єктивно оцінити стан сучасної педагогічної науки, н досягнення й недоліки, відродити до життя несправедливо забуті і замовчувані імена учених-педагогів і Їхню творчість, виявити справжні причини і форми існування застою в педагогіці, запобігти як самозаспокоєності, так і огульної хули.

Додаткова література

1. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических
исследований: Дидактический аспект. - М., 1982.

2. Журавлев В.И. Взаимосвязь педагогической науки и практики. - М., 1984.

3. Лихачев Б.Т. Сущность, критерии и функции научной педагогики //
Педагогика. - 1997. -№ 6.

4. Наукові здобутки відділень АПН України за 1998-2002 pp. // Педагогічна газета. - № 12 (101), грудень, 2002

5. Юсуфбекова Н.Р. Общие основы педагогических инноваций: Опыт разработки теории инновационного процесса в образовании. - М, 1991.