1. Першою помилкою вважають те, що ці реформи не були достатньо комплексними і в багатьох випадках орієнтувалися на вирішення проблем в окремих ділянках. Давались взнаки зусилля деяких науковців та наукових шкіл, що прагнули реалізувати у реформах лише себе. Характерним прикладом цього є сучасне запровадження 12-бальної шкали оцінювання.

2. У більшості випадків ці реформи проводились без достатнього знання і врахування реального стану шкільної освіти, змісту підготовки і рівня професійної придатності вчителів та готовності до них усієї громадськості.

3. Прогнозовані зміни не були забезпечені достатньою інформованістю суспільства, а відтак і ґрунтовною професійною перепідготовкою вчителів. Ні вчителі, ні батьки, будучи суб'єктами навчання і виховання, не знали, що від них хочуть, не розуміли змісту реформ.

4. Ініціатори реформ не забезпечили подолання інерції мислення не тільки безпосередніх учасників реформ, але й авторів та виробників нових підручників. У США великою завадою став у цьому сенсі застарілий попит на ринку.

5. Більшість проектів готувались у кабінетах учених і не враховували реальних можливостей учнів та студентів. Такого типу похибка була допущена, наприклад, в ідеї, викладання низки предметів іноземною мовою у спецшколах, що фігурувала у радянських освітніх реформах 70-х років минулого століття і згодом виявилась нездійсненною.

Чи не на ті самі граблі наступає і наша сучасна освіта? Залишаючи це питання риторичним, обмежимось лише таким висновком: реформа освіти — всенародна справа, і залучення до цього процесу широкої громадськості, глибинного інформування як учителя, так і пересічного громадянина є категоричною передумовою успіху в тій ділянці.

Підсумовуючи сказане вище, наведемо міркування відомого російського педагога В. Вахтерова, висловлене ним у 1912 р. Він вважав, що "з рабів, вихованих у дусі рабства, неможливо побудувати досконале суспільство", і що виходом із цього кола є одночасне розкріпачення і суспільства, і людини. Реформи в освіті повинні відбуватися одночасно з реформами в суспільстві. "Одна лише суспільна реформа не мала б успіху, тому що з рабських почуттів і звичок народу слідом за реформою знову, наче з попелу, відродиться деспотизм, який відрізнятиметься від попереднього формою, але тотожний з ним у своїй сутності, що і підтверджує історія" (Вахтеров В., 1987, с. 344—345).

Література

Антонович В. Про козацькі часи на Україні. — К.: Дніпро, 1991.

Белинский В. Сочинения: В 2 т. — СПб., 1900. — Т. 2.

Бергер П. Капіталістична революція. — К.: Вищ. шк., 1997.

Бердяєв Н. Смысл истории. — М.: Мысль, 1990.

Бердяєв Н. Царство духа и царство кесаря. — М.: Республика, 1995.

Бех І. Цінності як ядро особистості // Цінності освіти і виховання. — К.: Вищ. шк., 1997.

Бех І. Особистісно-зорієнтоване виховання: шлях реалізації // Рідна школа. — 1999. — № 12. — С. 13—16; 2000. — МІ. — С. 10—12.

Біблія. — К., 1992.

Біланюк П. Не лишень навчаємо, але й виховуємо // Рідна школа. —1936. — Ч. 20. — С. 293—296.

Біланюк П. До чого змагає сучасна школа взагалі й Рідна Школа з окрема. — Л., 1938.

Біланюк П. Де шукати джерел внутрішньої карности // Шлях виховання й навчання. — 1939. — Кн. II. — С. 116—119.

Білошицький А. Суспільство без емоцій, без моралі, або пропаща душа — гомо хамус // Рідна школа. — 1993. — № 8. — С. 2—7.

Будз П. Виховання характеру // Шлях виховання й навчання. — 1928. — Ч. 11. — С. 1—8; Ч. 12. — С. 4—9.

Вахтеров В. Основы новой педагогики //Избр. пед. соч. — М.: Педагогика, 1987.

Ващенко Г. Виховання волі і характеру. — Лондон: Вид-во Спілки української молоді, 1952.

Ващенко Г. Виховання любови до Батьківщини (націоналізм і інтернаціоналізм). — Лондон: Вид-во К.К. СУМ у В. Британії, 1954.

Ващенко Г. Виховний ідеал. — Полтава: Полтавський вісник, 1994.

Ващенко Г.— 1. Вибрані педагогічні твори.— Дрогобич: Відродження, 1997.

Ващенко Г.— 2. Загальні методи навчання. — К.: Українська видавнича спілка, 1997.

Ващенко Г. Праці з педагогіки і психології. — К.: Школяр — Фада ЛТД, 2000.

Ващенко Г. Хвороби в галузі національної пам'яті. — К.: Школяр — Фада ЛТД, 2003.

Вернадский В. И. Начало и вечность жизни. — М.: Советская Россия, 1989.

Витулкас Дж. Новая модель здоровья и болезни. — М.: Педагогика, 1997.

Вишневський О. Сучасне українське виховання. — Л., 1996.

Вишневський О. Нехай не буде в тебе інших богів, окрім мене // Рідна школа. — 2001. — № 10. — С. 24—28.

Войтыла К. Основания этики // Вопр. философии. — 1991. — Ml. — С. 29—60.

Волкова Н. Педагогіка. — К.: ВЦ "Академія", 2001.

Гончаренко І. Уваги до українського національного характеру. — Новий Ульм, 1961.

Горохович А. Плекаймо в дитині і розум, і душу. — Дрогобич: Бескид, 1992.

Джонс Дж. та ін. Укрепление здоровья при содействии школ // Здоровье мира. — 1995. — март — апрель. — С. 10—11.

Дзерович Ю. Педагогіка. — Львів: Накладом греко-католицької Богословської академії, 1937.

Дорошенко В. Короткий бібліографічний огляд // Українська душа. — К., 1992.

Жуйко П. Психологія гомо совєтікуса // Сучасність. —1993. — № 9. — С. 148—152.