У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


польської влади та більшовицького режиму, організація зберегла себе (у діаспорі), а з 1991 р. офіційно відновила свою діяльність в Україні. Особливістю діяльності "Пласту" (у 2004 р. налічував понад 12 тис. членів) є збереження традиційних засад українських пластунів (плекати вірність Богові й Україні, допомагати іншим, працювати над власним удосконаленням) та орієнтація на державотворчі завдання.

До елітарних організацій загально патріотичного спрямування також належать Спілка української молоді, заснована в м. Києві 1926 року, та українське дитячо-юнацьке товариство "Сокіл", засноване у м. Львові 1894 року. Так само як і "Пласт", ці дві організації піддавались репресіям і заборонам, але були відроджені на початку 90-х років минулого століття.

У минулому десятилітті помітні спроби утворення й інших елітарних організацій, зорієнтованих на дещо вужчі й конкретніші завдання політичного, релігійного, соціального, екологічного характеру тощо. Вельми помітною на політичному небосхилі є сьогодні молодіжна організація "Пора", що ставить перед собою мету очищення нашої влади від корупції, та "Студентське братство". Крім того, кожна з політичних партій прагне сьогодні мати своє молодіжне крило ("Молодий рух", комсомол та ін.).

Проте часто дитячими організаціями називають себе деякі характерні форми виховної роботи. Такі організації виникають у школі здебільшого під керівництвом учителів; до них залучають усіх дітей. Вони ставлять собі за завдання виховання в своїх членів громадянських якостей. Сьогодні такі організації здійснюють свої завдання в межах школи чи регіону. Характерними серед них є "Молода Січ", ідеологія якої — виховання лицарського духу і патріотизму нашої молоді. Ця організація започаткована 1993 року , зокрема, у м. Кіровограді (СШ № 27), під керівництвом покійного Івана Каюкова, набула поширення в багатьох школах, передусім завдяки науковим зусиллям проф. Ю. Руденка, С. Стефанюк та ін. ("Освіта", 1999, 25 серп. — 1 вереси.). Іншою такого ж типу організацією є "Сокіл". Хоча вона і заснована 1894 року (у м. Львові) як елітарна, сьогодні вона відроджується найперше як форма виховної роботи зі школярами (див.: Роман Расевич. Молодіжне товариство "Сокіл". — Тернопіль, 2000).

У багатьох школах робляться спроби відродити піонерську організацію. У 1990 р. утворена Спілка піонерських організацій України (СПОУ). Будучи правонаступницею колишньої піонерії, вона і сьогодні своїм гаслом обирає "За Батьківщину, добро і справедливість!", яке, звичайно, у минулому могло би бути потрактоване як буржуазно-демократичне.

Нарешті, сьогодні в Україні існує чимало і неформальних (не визнаних юридично) організацій, рухів і груп, які виникають стихійно під впливом різних життєвих обставин, різних культурних та субкультурних течій тощо. Серед них можна назвати: "хіппі" (в Україні з 1972 р.), "репери", "рейвери", "байкери", "панки", "скінхеди", "хакери", "кришнаїти" та ін.

Важко перебільшити виховне та розвивальне значення участі дітей та підлітків у діяльності громадських організацій. Успіх більшовицької системи виховання, зокрема, Г. Ващенко пояснював двома обставинами: по-перше, догматичністю (однозначністю) ідеології; ніщо тут не ставилось під сумнів, виховання здійснювалось у формі індоктринації, а тому швидко входило у нездатну ще до опору свідомість дитини; по-друге, великою увагою більшовиків до виховання, власне, молоді. Старе покоління, на думку Леніна, повинно було зруйнувати "старий світ", а молоде — побудувати "новий".

Сьогодні інші часи й інші завдання. Вони потребують іншого підходу, але не меншої уваги. Зважимо лише на деякі педагогічні рекомендації в цій ділянці.

1. Вплив громадських організацій на життя, на світогляд та розум дитини і підлітка дуже залежить від того, чи вони самі, власною волею готові долучатися до таких організацій, чи їх "заганяють" туди масово, під тиском ззовні, зокрема з боку школи. Усе тут залежить від нашого розуміння змісту і процесу виховання. Очевидно, що орієнтація на власні зусилля і прагнення дитини у цих ситуаціях обіцяє більший ефект і кращі наслідки. Бо "...всяка справа, затіяна самим учнем на свій власний страх, виконана власними засобами і силами, виявляє найблаготворніший вплив на характер, заохочує людину, збільшує довір'я до власних сил, мужність, спонукає і на майбутній час до самостійних справ", — писав відомий російський педагог П. Каптєрєв (Каптерев П., 1982, с. 89). У такому долученні молоді до громадської організації на основі власного волевиявлення — шлях до громадянського суспільства, справжня школа демократії.

2. Молодь від природи має схильність об'єднуватись у спільноти, групи і ватаги, в тому числі й з метою протистояти старшому поколінню, домагатись власного впливу на своє життя. Вона хоче самоствердитись, зміцнити свою соціальну значущість. Такі об'єднання не завжди мають позитивний зміст. Потребу самовизначення іноді мають у своїй основі навіть банди і асоціальні групи. За всіх випадків вияву такої молодіжної активності працювати слід з ними, а не проти них. Такою повинна бути і державна політика. У молоді варто зміцнювати почуття господаря власного життя, але водночас намагатись повернути її активність у річище соціально прийнятної поведінки. Помітною опорою тут може бути спорт та інші форми фізичного розвитку юнаків.

3. У громадському житті нашої молоді виявляють себе як позитивні, так і негативні риси нашого українського характеру. Участь підлітка у діяльності громадської організації, потреба підпорядкування себе вимогам її статуту і громадської думки — надійний засіб подолання нашої схильності до індивідуалізму, а відтак через розвиток соціальної активності до нарощування екстравертності в характері.

4. На особливу увагу заслуговують молодіжні організації, що своїм завданням обирають служіння високим цілям, зокрема ті, чия діяльність має національно-патріотичну спрямованість. Такою свого часу, наприклад, була організація "Юнаки", яка підпільно діяла в період Другої світової війни. "Захоплення якоюсь високою ідеєю, — писав Г. Ващенко, — виключає... егоцентризм і дає можливість критично поставитись до власних учинків і думок" (Ващенко Г., 2003, с. 29).

5. Трактуючи завдання української молоді й українських молодіжних організацій в сучасному житті, Г. Ващенко наголошує найперше на потребі подбати про розвиток національної свідомості. Це завдання диктується минулим і сучасним нашого народу. На його думку, людину не можна визнати за повноцінно виховану, якщо вона, будучи фізично здоровою і розумово розвинутою, використовує свої здібності й знання лише в своїх особистих інтересах і забуває про свій народ (Там само, с. 171). Вихована людина велику мету визволення свого народу робить своєю власною метою і в досягненні її відчуває радість і власне щастя. Егоцентрику чужі такі почуття і така спрямованість мислення.

6. Григорій Ващенко завжди стояв близько до молоді й прихильно та з великою надією ставився до неї. На його думку, недовірливе ставлення може дуже нашкодити українцям у їх боротьбі за незалежність. Він виступає проти того, щоб українській молоді приписувати вузький егоцентризм, відсутність ініціативи і широких поглядів на життя (Там само, с. 148). Сьогодні, після подій Помаранчевої революції й участі в ній нашої молоді, ці погляди Г. Ващенка знайшли повне підтвердження. Наша молодь продемонструвала, що вона має загострене почуття справедливості, незламаний хребет і готова відстоювати інтереси власного народу. Йдеться, отже, про довірливе став лення і оптимістичний погляд на її роль у перспективі нашого державного розвитку.

"Молодь має великі запаси енергії і завзяття, — писав Г. Ващенко. — їй властиві ініціатива і палкі поривання" (Там само, с. 165).

Варто зазначити, що розвиток молодіжного руху в останні роки набуває в нас все виразнішого патріотичного забарвлення.

Виклики часу і виховання. Навряд чи варто доводити, що сучасна педагогіка стикається і з такими проблемами, яких не знала ніколи раніше — найперше в ділянці соціального виховання молоді. Так звана сексуальна революція, пияцтво і наркоманія в цілому світі, а надто в "цивілізованих" державах набули такого поширення, що педагогічна наука і школа почувають себе розгублено.

Не маємо тут можливості вдаватися до детального аналізу ситуації, а тому проілюструємо її деякими даними з праці М. Красовицького, де висвітлюються проблеми морального виховання молоді в США (Красовицький М., 1998). Ці дані мають сенс не тому, що вважаємо цю державу взірцем суспільного устрою для України. Радше йдеться лише про певне застереження.

Так, сучасний стан сексуальності серед підлітків трактується в США як "сексуальна історія". Планка вступу в статеве життя знизилася до 12 років і, як наслідок, 70 % дівчат до закінчення школи вже мають досвід сексуальних стосунків. Вагітність 12-річних Президент Клінтон оголосив національною катастрофою. За даними згадуваного автора, в одній із шкіл Чикаго кожна третя дівчина була вагітною; 2 млн. підлітків мають венеричні захворювання; 1 млн. школярок вагітніють щорічно.

Очевидно, що все це позначається і на стійкості родини, про що вже йшлося вище. Додамо лише, що сьогодні в неповних сім'ях живуть 35—40 % американських школярів, а серед афроамериканців — 80—90 %.

В атмосфері сексуальної розбещеності американські педагоги та школа навіть і не ставлять питання про потребу сексуального саморегулювання людини, про будь-яке її самообмеження і виховання стриманості (це суперечило б ідеї "прав людини"!). Натомість дітей навчають


Сторінки: 1 2 3 4 5 6