У заключному VII розділі визначається відповідальність службових осіб і громадян за порушення законодавства про освіту.

Реалізація Закону України "Про освіту" обумовлена цілим рядом труднощів і суперечностей, які значною мірою пов'язані з істотними змінами концепції розвитку нашого суспільства, зі спробами ввійти в ринкові відносини, зі змінами ціннісних орієнтацій, освітніх і життєвих потреб людини. Особливу тривогу викликає стан здоров'я дітей і підлітків, зокрема, у зв'язку з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

За експертними оцінками вчених-педагогів у нашій державі лише 35 - 40% учнів старших класів здатних засвоїти програму загальноосвітньої школи з усіх предметів. Дані соціологічних дослід-жень свідчать про низьку навчально-методичну забезпеченість навча-льних закладів середньої освіти. Існує ряд інших важливих проблем.

Стандарт освіти в Україні

Сучасна школа розвивається в умовах ринку, нових економічних відносин. Закон України "Про освіту", рішення і накази Міністерства освіти і науки України, специфічні умови матеріального забезпечення вимагають від керівництва шкіл принципово нових підходів до управління школою. Необхідно розібратися в чому сутність сучасної школи, сучасного рівня керівництва.

Перш за все, Закон України "Про освіту" (ст. 15) вимагає встановлення стандарту освіти в Україні. Це необхідно в умовах багатопрофільної і різнорівневої середньої освіти, щоб забезпечити еквівалентну середню освіту випускників усіх тилів середніх навчальних закладів. Стандарт освіти є змістовним ядром освіти, який містить у собі матеріал, необхідний і достатній для забезпечення завдань середньої освіти.

На основі цього документу створюються варіативні програми і підручники для різних навчальних закладів (загальноосвітніх шкіл, шкіл з поглибленим вивченням різних предметів, гімназій, коледжів, різних авторських шкіл, технікумів, училищ та ін.).

У цих програмах у відповідності з конкретною метою даного навчального закладу, зміст освіти, у порівнянні з стандартом, може бути розширено, поглиблено, але не може бути скорочено. Стандарт освіти відображає мінімум змісту освіти. Стандарт є еталоном дня співставлений результатів освіти в галузі української мови і літератури, інших навчальних предметів у різних типах шкіл, на його основі визначаються рівні оволодіння навчальним матеріалом на всіх ступенях шкільної освіти.

Міністерство освіти і науки України надало право на місцях підготовки програми-мінімуму, базовий інваріантний рівень змісту освіти з кожного предмета з урахуванням специфіки школи і ЇЇ мети та завдань.

Призначення положень Держстандарту полягає у виявленні того кола знань і умінь з кожного предмета, який свідчить про компетенцію випускника школи (або класу), необхідного для самоосвіти, подальшої освіти і потреб професійної підготовки.

Робота ця важка й багатогранна, але без неї не можна організувати цілеспрямовану, керовану систему навчально-виховного процесу.

Стаття 15 Закону України "Про освіту", зокрема, передбачає:

1. Державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти.

Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не менше як один раз на 10 років.

2. Відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається засновником закладу освіти, Міністерством освіти і науки України та іншими міністерствами-і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації та акредитації закладів освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. За результатами ліцензування Міністерство освіти і науки України, Міністерство освіти автономної республіки Крим, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень надають закладам освіти, незалежно від форм власності, ліцензії на право здійснення освітньої діяльності відповідно до державних вимог із встановленням за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями обсягів підготовки, які відповідають кадровому, науково-методичному та матеріально-технічному забезпеченню, вносять їх до державного реєстру закладів освіти.

Невиконання або грубе порушення закладом освіти умов і правил ліцензійної діяльності, подання та розповсюдження недостовірної інформації щодо її здійснення є підставою для призупинення дії або анулювання ліцензії.

4. За результатами акредитації вищих закладів освіти, закладів післядипломної освіти Міністерство освіти і науки України разом з міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти: а) визначає відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямами (спеціальностями), надає право видачі документа про освіту державного зразка; б) встановлює рівень акредитації закладу освіти; в) надає певну автономію закладу освіти відповідно до отриманого статусу; г) інформує громадськість про якість освітньої та наукової діяльності вищих закладів освіти; д) вирішує в установленому порядку питання про реорганізацію вищого закладу освіти з наданням відповідного статусу або його ліквідацію.

5. За результатами атестації дошкільних, середніх, позашкільних та професійно-технічних закладів освіти Міністерство освіти і науки України, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень:

ѕ визначають відповідність освітніх послуг, які надаються закладами освіти, державним стандартам певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня;

ѕ приймають рішення про створення спеціалізованих закладів освіти: шкіл, колегіумів, ліцеїв, гімназій тощо;

ѕ вносять пропозиції Міністерству освіти і науки України про надання відповідного статусу професійно-технічним закладам освіти;

ѕ приймають рішення про створення, реорганізацію або ліквідацію закладів освіти. [5, 50 - 51].

Демократизація управління школою

В усіх державних документах про школу, наказах і рішеннях Міністерства освіти і науки України особливе місце приділяється питанням демократизації управління школою. Відзначається недопущення командно-адміністративного стилю керівництва, який би пригнічував ініціативу, активність членів колективу, свободу особистості. Разом з тим, підкреслюється важливість дисципліни, необхідність поєднання єдиноначальності і колегіальності в керівництві школою, роль педагогічної ради, профспілки, батьківського комітету, дитячого самоврядування.

Завдання педагогічної науки — знайти оптимальний варіант в управлінні школою, визначити місце директора в системі керівництва, чітко розмежувати його права і обов'язки підлеглих.

Звичайно, якщо директор школи буде спиратися лише на свої права, одноосібно приймати рішення, діяти шляхом окрику і погроз — успіху не буде. Головне — це уміла організація, глибока повага до колег, вміння підтримувати будь-яку корисну Ініціативу, слухати і-враховувати думку колективу і його представників. У цьому зв'язку необхідно розрізняти в керівництві дві лінії: стратегічно-перспективну, довготривалу і оперативно-тактичну, конкретно-виконавчу.

Стратегічна лінія передбачає прийняття ретельно підготовлених рішень: підбір і розстановка кадрів, планування, вибір профілю освіти і навчального плану, система додаткових платних послуг, удосконалення навчально-виховного процесу та ін. Прийняття подібних управлінських рішень необхідно здійснювати поетапно: вивчити закони, стан справ у школі, порадитися з радою школи, батьківським комітетом, спеціалістами, дитячими організаціями. Тільки повна гласність, опора на колектив і розумна вимогливість з наданням своєчасної необхідної допомоги забезпечують активність колективу, високу якість навчально-виховного процесу.

Чи не відображається подібний підхід негативно на авторитет керівника, реалізацію принципу єдиноначальності? Ні в якому разі. Навпаки, відображається позитивно, бо створює необхідну єдність, забезпечує підтримку основної маси вихованців.

Інша справа - при здійснені оперативного, щоденного керівництва, коли рішення необхідно приймати негайно. Правда, і тут бувають випадки, коли є час порадитися, подумати. Але зустрічається багато справ, які вимагають негайного їх вирішення. Зрозуміло, що директор не зобов'язаний з кожного питання бігати за порадою до тих чи інших осіб. Будь-яке питання він вирішує самостійно, з належною твердістю і відповідальністю.

Демократичний стиль керівництва передбачає звітність керівників перед радою школи, колективом, свободу критики, гласність і право на будь-яку постановку питань, пов'язаних з керівництвом школою і станом справ у ній.

Виникає питання: вибирати чи призначати директора школи? Допускається призначення, вибори і складання контракту.

Практика показує, що вибори директора рідко дають позитивні результати, навіть якщо проходять на конкурсній основі. Багато колективів віддають перевагу вибору "зручної людини, яка б поменше їх турбувала". Крім того, залежність директора від "виборців" знижує його вимогливість і принциповість. Але й цієї форми відкидати не можна.

У складанні контракту теж є свої складнощі. Якщо контракт складається одноосібно керівником на його розсуд, то залежність учителя або директора від вищестоящого керівника збільшується. Тому складання контракту вимагає серйозної юридичної підготовки, щоб обидві сторони відчували впевненість і захищеність.

Права і обов'язки керівника, ради школи, учителів і учнів корисно обговорити на педагогічній раді і зборах колективу.

Дуже важливим є питання про Статут школи.

Статут — це перелік правил, що визначають структуру і діяльність якоїсь організації. Статут залежить від типу цієї організації (армія, партія, навчальний заклад) і вимог суспільства та керівних структур.

В усьому світі з найдавніших часів навчальні заклади складали свої Статути, що регламентували роботу даних закладів.

В Статуті відзначається місце знаходження навчального закладу, його тип, мова навчання, права і обов'язки керівників, учителів, учнів і батьків, а також структура фінансової і господарської діяльності, чітко регламентується режим дня і порядок управління.

Планування роботи школи

В науці про управління існує два поняття - "дія" і "результат".

Дія – це певні операції, конкретні заходи, вечори, походи, збори тощо, які можуть проводитися регулярно, зовні ефективно і демонструвати непогану організацію діяльності виконавців. Але дія — це лише засіб для досягнення якоїсь мети, а не сама мета.

Результат – це кінцевий підсумок, заради якого і здійснюва-лись операції,