Тифон — чудовисько у вигляді змії;

Єхидна — напівжіика, напівзмія;

Нерей — уособлення спокійного моря;

Тавмант — покровитель дивовижних морських явищ;

Фокій — сторож моря і морських страхіть;

Еврібія — втілення морської сили;

Кето — володарка морських страхіть;

гіганти:

Агрій, Алкіоней, Гратіон, Іполит, Клітій, Мімант, Паллант, Полібут, Порфіріон, Тоон, Евріт, Енкелад, Ефіальт — змійоногі бородаті велетні;

Гекатонхейри:

Пес, Котт, Егеон — сторукі і п'ятдесятиголові велетні;

кіклопи:

Apr, Бронт, Стероп — одноокі велетні; титани:

Океан, Кой, Крій, Цанет, Гіперіон, Крон (Кронос);

титаніди:

Тефіда (Тефія) — уособлення морської стихії; Феба — джерело світла; Тея — джерело тепла; Мнемозіна — богиня пам'яті; Феміда — богиня правосуддя;

Рея — мати головних богів Стародавньої Греції.

Від богів другого покоління походять боги третього покоління.

Це, по-перше, діти Тифона і Єхидни:

Кербер (Цербер) — триголовий пес, охоронець підземного царства;

Орф — двоголовий пес;

Немейський лев;

Лернейська гідра;

Химера — чудовисько з головою левиці, тулубом кози і хвостом дракона;

Сфінкс — чудовисько з жіночою головою, тілом левиці і пташиними крилами.

По-друге, діти Фокія і Кето:

граї:

Пемфредо, Діно, Епіо — сиві старі жінки з одним оком і одним зубом на трьох. У момент передачі ока і зуба вони бувають зовсім безпомічними;

горгони:

Сфено, Евріала, Медуза — чудовиська з лускатими крилами, звірячими вухами і зміями замість волосся. З усіх трьох лише Медуза була смертною.

По-третє, діти Фокія і Гекати:

Скілла (Сцілла) — морське чудовисько з шістьма собачими головами і дванадцятьма лапами. Вона поїдала всі кораблі, що пропливали повз неї.

По-четверте, діти Тавманта і Електри:

Ірида— богиня райдуги;

гарпії:

Подагра (швидконога), Аелла (бурхлива), Окіпета (стрімка), Келайно (похмура), Аелопна(вихряста).

По-п'яте, діти Океана і Тефіди:

річки:

Алфей, Асоп, Ахелой, Інах, Ладон, Ніл, Пеней, Скамандр, Ерідан та ін. (всього близько 3000);

океаніди:

Азія, Діона, Доріда (дружина Нерея), Каліпсо, Клімена (дружина Іапета), Клітія, Метіда, Пейто, Плуто, Стікс (богиня річки в підземному царстві мертвих), Тіхе, Філіра, Електра (дружина Тавманта) та ін. (всього близько 3000).

По-шосте, діти Перся і Доріди:

нереїди:

Амфітріта (дружина морського бога Посейдона), Фетіда (мати Ахілла — героя Троянської війни), Галатея та ін.

По-сьоме, діти Кроноса і Реї:

Гестія — богиня домашнього вогнища;

Деметра — богиня землеробства і родючості;

Гера — дружина Зевса, богиня неба;

Посейдон — морський бог;

Зевс — верховний бог (після повалення титанів і гігантів). Серед усіх богів було дванадцять головних членів небесної сім'ї:

Зевс — верховний бог, бог неба, дощу і блискавки;

Посейдон — брат Зевса, бог морів;

Гадес — брат Зевса, бог підземного царства;

Гестія — сестра Зевса, богиня домашнього вогнища;

Гера — сестра і дружина Зевса, богиня неба;

Apec — син Зевса і Гери, бог війни;

Афіна — дочка Зевса, богиня мудрості;

Аполлон — син Зевса і брат Артеміди, бог сонця і пророцтв;

Афродіта — дочка Зевса, богиня кохання і краси;

Гермес — син Зевса, бог торгівлі, покровитель мандрівників;

Артеміда — дочка Зевса і сестра Аполлона, богиня мисливства, Місяця і чаклунства;

Гефест — син Гери, бог вітру і ковальського ремесла.

Діти Зевса

Імена матерів | Імена дітей

Алкмена | Геракл

Антона | Амфіон, Зет

Гера | Арес (бог війни), Геба (богиня квітучої молодості), Гефест

(бог вітру і ковальського ремесла)

Даная | Персей

Деметра | Персефопа (богиня нідземного царства і мертвих)

Діана | Афродіта (богиня кохання і краси)

Європа | Мінос (цар Криту), Радамант (суддя мертвих), Сарпедон (цар Лікії)

Імена матерів | Імена дітей

Іо | Епаф

Каллісто | Аркад (цар аркадіян)

Леда | Олена (найкрасивіша з жінок, через яку розв'язалася Троянська війна)

Лето | Аполлон (бог сонця і пророцтв), Артеміда (богиня мисливства)

Майя | Гермес (бог торгівлі)

Метіда | Афіна (богиня мудрості)

Мнемозіна | Музи (богині мистецтв і наук):

Ерато (лірики і кохання),

Евтерпа (музики),

Калліопа (епічної поезії),

Кліо (історії),

Мельпомена (трагедії),

Полігімнія (пісень),

Терпсихора (танців),

Талія (комедії),

Уранія (астрономії)

Ніоба | Аргол

Плуто | Тантал (цар гори Сіпіла, що поблизу Смирни)

Семела | Діоніс (бог виноградарства і виноробства)

Тайгета | Лакедемон

Феміда Еврінома | Ори: Ауксо, Тало, Карно, Діле, Ейрена, Евномія.

Харити, богині привабливості і чарівності:

Євфросинія (радісна), Аглая (сяюча), Талія (квітуча)

Егіна | Еак (один з трьох суддів підземного царства)

Елара | Тітій

Електра | Дардан (родоначальник троянців), Іасіон

Всі боги Олімпу субординовані та підпорядковані. Будь-яка самостійність одного з них без санкції бога більш високого статусу не лише не заохочується, а й жорстоко карається. Міф розповідає про те, як могутній титан Прометей за розпорядженням Зевса був прикутий до скелі Гефестом і як орел клював кожного дня його печінку, що впродовж ночі знов виростала. Причиною такого покарання стало те, що Прометей не підкорився Зевсові. Він вкрав божественний вогонь з горна Гефеста і дав його нерозумним тоді ще людям. Тим самим Прометей залучив людей до мистецтва, дав їм знання, навчив читати і писати, відкрив для них силу ліків, навчив усьому, що полегшує страждання, робить життя щасливішим і радіснішим. За все це громовержець і покарав Прометея. Але Геракл позбавив титана мук. Він убив злодія-орла і зняв з мученика залізні ланцюги. З того часу Прометей носить на руці залізне кільце, в яке вставив камінчик від скелі, до якої був прикутий і де багато століть зазнавав страшних мук.

Про покарання у вигляді даремної, нікому не потрібної праці розповідає міф про Сізіфа. Цар Коринфу (давньогрецький поліс, нині порт у Греції) Сізіф обманув Зевса. Коли громовержець направив до Сізіфа бога смерті Таната, щоб той відправив його у царство Аїда (підземне царство), Сізіф закував Таната у кайдани. Через це порушився порядок на землі, люди перестали вмирати і не стали приносити богам жертви. Тоді Зевс послав до Сізіфа могутнього бога війни Ареса, який зняв з Таната кайдани, а душу Сізіфа спровадив у царство тіней померлих. Зевс присудив Сізіфові викочувати на високу гору величезний камінь. Напружено, з усієї сили котить Сізіф камінь угору. Але неподалік вершини камінь виривається з рук Сізіфа і стрімко скочується вниз. Засуджений знову береться до роботи. Він вічно котить камінь і ніколи не досягає з ним вершини гори. Це назвали "сізіфовою працею".

Міф про сина Зевса Тантала розповідає про муки спраги, голоду і страху. Зевс покарав свого сина за неслухняність і неповагу. У царстві Аїда Тантал стоїть по горло у воді, а над ним на гілках рясніють стиглі плоди. Як тільки він хоче втамувати спрагу і нахиляється до води, її рівень негайно знижується, а як тільки простягне руку до плоду, щоб утамувати голод, гілки піднімаються. Над головою Тантала нависає скеля, загрожуючи будь-якої миті обвалитися. Це і є "танталові муки".

Не окремі міфи про богів як об'єктів релігійного культу, а їх сукупність, тобто міфологія, становили головний зміст релігії у Стародавній Греції. Це були народні фантастичні оповідання, що в них в уособленій, наочно-образній та несвідомо-художній формах віддзеркалювались явища природи і суспільного життя. В міфах по-чудернацькому поєднались елементи реалістичних знань про дійсність і фантастичні вигадки, художні образи і моральні настанови, релігійні уявлення. Найбільш поширеними були міфи про виникнення й еволюцію світу, Сонця, Місяця й зірок, про походження тварин, появу людей, про життя і смерть, добро і зло, про мандри, відкриття і подвиги героїв, про творчість і винахідливість і т. ін.

Давньогрецька міфологія створювалася поступово, впродовж тривалого часу передавалася з покоління у покоління в усній формі мандрівними співаками-аедами. її гротескно-фантастичні образи стали основою для подальшого розвитку не тільки європейської, а й усієї світової культури. Давньогрецька міфологія — надбання всієї земної цивілізації. Для прикладу нагадаємо про ще кілька її шедеврів.

Дотепер популярними є міфи про царя давніх Афін Тесея. У них він — найвизначніший герой Афін, герой афінської військово-родової аристократії, а потім і правлячої аристократії землевласників. Йому приписують створення всього державного укладу Афін, поділ їх населення на три класи: "евпатридів" або благородних, "геоморів", або землеробів, і "деміургів", або ремісників; надання виключного права на заміщення посади лише благородним патриціям. Характерним є такий факт: чимало афінян, які брали участь у Марафонській битві (490 р. до н. е.), в якій греки здобули перемогу над персами, розповідали, що нібито бачили у своїх лавах Тесея у шоломі, зі списом і щитом.

Коли Тесей дістався до Афін, то побачив, що Аттика охоплена глибоким смутком, бо вже втрете поспіль з Криту від царя Міноса прибули збирачі данини. Тяжкою і ганебною була ця данина, згідно з якою афіняни повинні були кожні дев'ять років відправляти на Крит семеро юнаків і семеро дівчат. Там молодих людей замикали у величезному палаці-лабіринті, де їх поїдав Мінотавр (жахливе чудовисько з тулубом людини і головою бика, народжене від священного морського бика дружиною царя Міноса Пасіфією). Лабіринт, що його побудував міфічний умілець Дедал, був настільки складний і заплутаний, що ніхто з тих, хто в ньому опинявся, не міг знайти зворотного шляху і неминуче ставав жертвою Мінотавра.

Тоді Тесей, разом із приреченими афінськими юнаками і дівчатами, вирушив до Криту, щоб убити Мінотавра. Він сміливо зайшов у лабіринт, вступив у бій з чудовиськом, вбив його і вийшов з лабіринту. Перемозі та щасливому поверненню Тесея сприяло