До найдавніших відносять насамперед тотемізм і культ предків. З них починалась історія релігій.

Тотемізм - не така форма первісних релігійних уявлень, у якій головну ідею становлять уявлення про надприродний зв'язок між певною групою людей і якимсь предметом, явищем природи чи видом тварин або рослин. Назва ця йде від слова "тотем", "ототем" з мови племені алгонкінів, індіанців Північної Америки, воно означає "його рід". Такі вірування були поширені також серед племен аборигенів Австралії. Люди певного роду чи фратрії вважають себе спорідненими з якимось тотемом. Так, деякі австралійці називають себе "людьми кенгуру", "людьми водяної лілії", "дітьми ворона". Тотему не поклоняються як богові, але дуже поважають його, сподіваються і спираються на його допомогу, вчиняють магічні церемонії на його честь і за його участю. Тотемічну рослину чи тварину часто забороняють вживати в їжу, а якщо й дозволяють, то обов'язково з певними магічними церемоніями, в певний час і за певних умов.

У тотемізмі відобразилася виробнича діяльність общин родового ладу, коли головним засобом добування їжі було збиральництво та полювання і вже існували міцні родові зв'язки. Спроби пізнання людиною природи скеровувалися на той рослинний і тваринний світ, від якого залежав добробут цих людей, а існуючі зв'язки кровної спорідненості між людьми переносилися на ставлення до навколишнього світу.

В умовах дальшого розвитку родового ладу, зростання авторитету старійшин, а також подальшого розвитку уявлень про душу, її існування після того, як вона покине тіло, привело до культу предків. Усі важливі події, що відбувалися в роді, пов'язувалися з предками. Предки створили знаряддя праці, винайшли виробничі прийоми і навички, встановили звичаї, їхні духи й тепер тримають зв'язок з общиною, допомагають або шкодять нащадкам. Живі повинні були піклуватися про душі предків, що й відбилось у поховальних обрядах. Виникли й інші обряди шанування душ предків, задоволення їх потреб, що вважалися такими самими, як і потреби живих.

Зміцнення зв'язків між родами вело до утворення племен зі спільною для цих родів територією, ім'ям, мовою, релігією, з'являлися боги племені поряд з богами родів, що було, по суті, політеїзмом. Племінні релігії остаточно утверджувались тоді, коли виконання релігійних функцій в племені монополізувала окрема суспільна група - духовенство, з'являлися жерці, шамани, маги, ворожбити тощо. Поступово формувалася нова суспільна організація - храмова, церковна.

Наступний і завершальний крок у первісному суспільстві - утворення міжплемінних релігій. Це відбувається вже тоді, коли виникають союзи племен, складаються народності. І вже в епоху переходу до класового суспільства, виникнення держави на основі племінних і міжплемінних релігій утворюються національно-державні релігії стародавнього світу.

Первісні релігійні вірування відіграли певну позитивну роль у розвитку людства, внесли свій внесок у суспільний прогрес. Вони сприяли накопиченню знань і виробничих навичок, у них відбилися принципи колективізму, на яких була побудована первісна община, вони затверджували моральні норми, що єднали суспільство.

Проте релігійне усвідомлення світу не було єдиним у свідомості первісної людини. Поряд з ним уже існувало реалістичне, раціональне мислення, без якого було зовсім неможливо взаємодіяти людині з природою. Слід також зазначити, що анімістичні уявлення затемнювали пізнання реальних зв'язків у світі, первісна магія стримувала активний вплив людини па природу, міфологія і культ предків породжували консерватизм. Отже, питання виникнення релігії і характеристика первісних релігійних уявлень потребують зваженого наукового підходу, який відкидає оцінювання цього складного історичного процесу як помилки людства і знаходить йому раціональне наукове пояснення та достойне місце в історії людської цивілізації.

Література

1. Борисковский П.И. Древнейшее прошлое человечества. -М, 1957.

2. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. - К., 1992.

3. Косвен М.О. Очерки истории первобытной культуры. - М., 1954.

4. Леви-Брюль Л. Первобытное мышление. - М., 1930.

5. Матющин Г.Н. У истоков человечества. - М., 1982.

6. Семенов Ю.И. Как возникло человечество. - М., 1966.

7. Тайлор Э.Б. Первобытная культура. - М., 1989.

8. Файнберг Л.А. У истоков социогенеза. - М., 1980.

9. Фрезер Д.Д. Золотая ветвь. - М, 1983.

10. Эншлен Ш. Происхождение религии. – М., 1954.

11. Штеренберг Л.Я. Первобытная религия в свете этнографии. - Л., 1936.