Проте практичний підхід цієї організації до проблеми війни і миру контрастує з теоретичним підходом, викладеним її провідними діячами, у тому числі членами виконкому цієї організації, у журналі "Буддисти за мир" — її офіційному органі. Наприклад, свою статтю "Мир — через терпіння і співіснування" голова одного з орденів секти Амрапура починає з висловлювань Дхаммапади, а потім подає оповідь про те, як Будда примирив ворогуючі армії на березі річки Рохини. На думку буддійських діячів, мир на землі зберігається завдяки існуванню ООН, діяльності ЮНЕСКО та міжнародного Олімпійського комітету. Він вважає, що і в подальшому необхідно спиратися на ці міжнародні організації, функції яких повністю відповідають духу буддизму; проте найважливішим інструментом побудови справжнього миру є вчення буддизму, і необхідно активніше поширювати його серед народів. Потім у статті ідуть посилання на місіонерську діяльність Ашоки, завдяки якій нібито встановився тривалий мир у Шрі Ланка, Греції, Центральній Азії, Сирії, Єгипті, Корінфі, Корі нах та ін.

Підхід до проблеми війни і миру, найбільш важливих проблем новітнього часу, яскраво висвічує специфіку буддійського світогляду, оскільки подібна аргументація про спроби досягнення миру і ліквідаиі'і воєн властива не тільки буддійським ченцям, а й політичним і суспільним діячам-буддистам. Філософська та світоглядна сутність буддійського підходу до проблеми побудови міцного миру рівнозначна. Це підкреслення домінанти моральних цінностей над економічними, політичними, ідеологічними програмами. Характерно, що за такого підходу абсолютно ігноруються історичні факти, в тому числі ті, які стосуються періоду правління Ашоки.

Слід визначити прогресивний вплив багатьох буддійських організацій країн Південної та Південно-Східної Азії, які беруть активну участь у боротьбі за встановлення миру на землі, формування нової політичної свідомості. На міжнародному форумі "За без'ядерний світ, за виживання людства", який відбувся 14— 16 лютого 1987 р. у Москві, президент Шріланкійського буддійського конгресу, віце-президент Азіатської буддійської конференції за мир сказав: "Тут зібралися представники багатьох світових релігій. Я, буддист із Шрі Ланки, передаю вам братерські привітання від Азіатської буддійської конференції за мир, Всесвітньої "Ради Сангха", індійського товариства "Маха Бод-хи".

Оскільки я, беручи участь у цій зустрічі, представляю буддизм, хотів би подати цій високій асамблеї буддійський аналіз проблеми, показати, як, виходячи з буддизму, ми можемо знайти відповідь на цю серйозну загрозу людству. Дозвольте мені процитувати кілька уривків із Священного вчення Будди, які безпосередньо пов'язані з проблемою війни і миру. 1 в цьому плані я згадую преамбулу Статуту ЮНЕСКО, де зазначено, "оскільки війна виникає у розумі людей, саме у розумі повинен бути досягнутий мир". За дві тисячі років до розробки Статуту ЮНЕСКО Будда заявив, що "свідомість є предтечею всього доброго та поганого. Щастя несуть слова та дії чистого розуму, нещастя відбувається в інших випадках. Тому найкращими ліками від зла є очищення людиною своєї свідомості".

У наш час релігійні діячі всього світу включаються у боротьбу за мир, розуміючи, що коли триватиме гонка озброєнь, світ неминуче чекає ядерна катастрофа.

Література

1. Гольциер И. Культ святых в исламе. М., 1938.

2. Додихудоев Х.А. Очерки философии исмаилизма. Душ., 1976.

3. Дорошенко Е.А. Шиитское духовенство в современном Иране. 2-е изд. М., 1985.

4. Джадалла И.А. Течения в исламе: причины возникновения и роль в общественно-политической жизни. М.. 1992.

5. Ислам. Энциклопедический словарь. М., "Наука", 1991.

6. Кудрявцев В.В. Лекции по истории религии и свободомыслия. Минск, 1997.

7. Лубский В.И. Священные книги мусульман как историко-литературный памятник. Киев, 1992.

8. Лубський В.І., Борис В.Д. Мусульманське право. Київ, 1997.

9. Ю.А.Калінін, В.ЬЛубський. Релігієзнавство. Київ, 1996.

10. В.С.Поликарпов. История религий. Лекции и хрестоматия. Москва, 1997.

11. А.А.Радугин. Введение в религиоведение. Москва, 1996.

12. Токарев С.А. Религия и истории народов мира. М., 1986.

13. Релігієзнавчий словник. А.М. Колодний., Б.О. Лобовик. Київ, 1996.