не є дивним те, що радянська соціалістична держава боролася з інакодумством або принаймні намагалася поставити його під жорсткий контроль. Представники всіх інших віросповідань можуть розглядатися соціалістами тільки як союзники або супротивники в справі побудови соціалізму. Проте з огляду на те, що ця справа потребує максимальної мобілізації всіх сил суспільства і що справедливість стосується всіх, очевидно, що, з погляду соціаліста, всі люди в остаточному підсумку мають стати соціалістами.
Поразка соціалістичної революції не може так розчарувати соціаліста, як крах його надій, коли перемога здається вже зовсім близькою. Саме вдалість соціалістичного перевороту є контрольною ситуацією для соціалізму. Якщо влада захоплена, треба правильно скористатися нею, щоб установити справедливість. Якщо справедливість, установлена, її уже не треба встановлювати. Тому, якщо ви хочете залишатися соціалістом, ви мусите продовжувати боротися за справедливість, незважаючи на те, що перемога вже досягнута. Таким чином, виникає парадокс Сталіна: загострення класової боротьби в міру наближення остаточної перемоги соціалізму.
Що ближче соціалізм, то він далі. З побудовою соціалізму людина має або перестати бути соціалістом, або зламати побудоване і почати усе наново.
У колишньому Радянському Союзі вважалося, що соціалізм був побудований наприкінці 30-х рр. Прагнення безпосередньо боротися за встановлення справедливості за межами країни, що пропагувалось Львом Троцьким, було заперечене ще у 30-х, а в 50-х роках, боротьба із зовнішніми ворогами відсунулася через ядерну загрозу, і генсек Микита Хрущов оголосив формою класової боротьби мирне співіснування. У 80-ті роки самі владарі, на яких лежала найбільша відповідальність за здійснення світової справедливості, усвідомили, що побудоване суспільство насправді не є соціалістичним і необхідно будувати соціалізм заново. ;
У Радянській державі правили прибічники комунізму, як найбільш радикальної форми соціалістичного віровчення, проте і вони в ході реалізацій своїх задумів мали були дозволити собі деякі відступи, приміром, визнання можливості побудови соціалізму в одній, окремо взятій країні.
У кінцевому підсумку соціалізм зводиться до формули: людське життя визначається панівним у світі законом причинності або світових стихій, тому людина має встановити у світі владу справедливої винагороди за кожне людське зусилля.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Датаки. - М., 1989.
2. Книга мертвых. - С-Пб., 2001.
3. Катехізис. - К., 1993.
4. Кодзики. - М., 1995, т. 1,2.
5. Конфуций. Изречения. - М., 1994.
6. Конфуций. Я верю в древность. - М, 1995.
7. Коран. - М., 1989
8. Лао-цзы. Дао дэ цзын. Книга о пути к силе. - М., 1993.
9. Тора. - М., 1993.
10. Упанишады. - М., 1992.
11. Академічне релігієзнавство / За ред. A.M. Колодного. - К., 2000.
12. Бублик С.Л. Релігієзнавство. - К., 1999.
13. Васильев Л.С. История Востока. В 2 томах. - М., 1998.
14. Горбаченко Т.Г. Вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України: релігієзнавчо-філософський аспект. - К., 2001.
15. Колодний A.M. Релігія в духовному житті українського народу. - К., 1994.
16. Лубський В.І. Релігієзнавство. - К., 1997.
17. Малерб М. Религия человечества. – СПб., 1997.
18. Мень А. История религии. В 7 томах. - М., 1991-1992.
19. Основы религиоведения. - М., 1998.
20. Павлов С., Мезенцев К., Любінцева К. Географія релігій. - К., 1998.
21. Релігієзнавство / За ред. М.М. Заковича. - К.: Академвидав, 2002.
22. Релігієзнавство / За ред. В.І. Лубського. - К., 2000.
23. Релігієзнавство. Лубський В.І., Лубська М.В., Теремко В.І. - К.: Академвидав, 2003.