століттях занепад релігії уявлявся багатьма як тріумф людського розуму, як результат просвітньої і звільняючої дії сучасної науки, то Вебер вбачає у ньому симптом духовного захворювання суспільства, викликаний гіпертрофованою до страхітливих розмірів "раціональністю": технологія і бюрократія підкоряє собі світ, колосально звужуючи людський досвід так, що у свідомості людини згасають найбільші пристрасті — поетична сила уяви, любов до прекрасного, героїчні почуття, релігійний досвід, поступаючись місцем для прагматичного розрахунку, піклуванню про комфорт, банальний потяг до "корисності".
Ще одна тема, намічена Вебером разом із Трьольчем, — дихотомія "церква — секта", типологія релігійних організацій. Вебер поставив перед собою завдання проаналізувати діяльність релігійних співтовариств у загально-соціологічних категоріях. Він ввів розрізнення бюрократичних форм організації і типів панування, що успішно застосовувалося згодом у дослідженні різних аспектів релігії. Вплив і значення Вебера базувалися ще й на тому, що він розробив поняттєвий апарат соціології релігії, яким вона користується і сьогодні.
* Заперечення пророками ідолопоклоніння, заборона на культи плодючості зводять світ, природу до неживої матерії, якій протистоїть бог, який діє в історії.
Праці Дюркгейма та Вебера стали у повному розумінні слова фундаторами у царині соціології релігії. її наступний розвиток Йшов шляхом намічених її родоначальниками підходів: релігія і стабільність суспільства (тема Дюркгейма); релігія і соціальна зміна (тема Вебера). Суттєвим додатком до цих двох підходів були праці Броніслава Малиновського (1884—1942), в яких отримав розвиток функціональний аналіз релігії та маги, що допомагають людині справлятися із здавалося б безнадійними ситуаціями.
Література
1. Гольциер И. Культ святых в исламе. М., 1938.
2. Додихудоев Х.А. Очерки философии исмаилизма. Душ., 1976.
3. Дорошенко Е.А. Шиитское духовенство в современном Иране. 2-е изд. М., 1985.
4. Джадалла И.А. Течения в исламе: причины возникновения и роль в общественно-политической жизни. М.. 1992.
5. Ислам. Энциклопедический словарь. М., "Наука", 1991.
6. Кудрявцев В.В. Лекции по истории религии и свободомыслия. Минск, 1997.
7. Лубский В.И. Священные книги мусульман как историко-литературный памятник. Киев, 1992.
8. Лубський В.І., Борис В.Д. Мусульманське право. Київ, 1997.
9. Ю.А.Калінін, В.ЬЛубський. Релігієзнавство. Київ, 1996.
10. В.С.Поликарпов. История религий. Лекции и хрестоматия. Москва, 1997.
11. А.А.Радугин. Введение в религиоведение. Москва, 1996.
12. Токарев С.А. Религия и истории народов мира. М., 1986.
13. Релігієзнавчий словник. А.М. Колодний., Б.О. Лобовик. Київ, 1996.