Сучасні нетрадиційні культи і неорелігії. Нетрадиційні культи та неорелігії в Україні

Характерною особливістю релігійної ситуації в сучасній Україні є закріплення і функціонування в ній численних нетрадиційних культів та неорелігій. Серед них доцільно виокремити неохристиянські рухи на загальнохристиянських засадах. Це різні міжнародні християнські місії, центри яких розташовані за кордоном, секти і новітні церкви: "Міжнародна християнська місія", "Християнська місія "Еммануїл", "Армія спасіння", "Лівобережна церква Христа", "Церква Христа святих останніх днів", "Християнська церква "Калварі Чапел", "Євангельська церква США", "Біблійна баптистська церква", "Церква "Скелі", "Церква Філадельфія", "Вогняний кущ", месіанська релігійна громада "Дім Бога Всемогутнього", Київський християнський центр "Нове життя", християнська церква "Хвала і поклоніння" тощо. Є також релігійні рухи і секти вітчизняного і російського походження. Це, наприклад, спілка християнської міжконфесійної згоди "Логос", "Собор євангельських церков", "Церква Богородиці" та ін.

Нетрадиційні культи і релігії неоорієнтального напряму репрезентовані в Україні переважно неоіндуїзмом ("Міжнародне товариство відомості Кришни", місія "Світло душі", товариство "Шрі Ауробіндо", "Товариство ведичної культури", міжнародне товариство "Всесвітня чиста релігія", Київський центр "Шрі Чін-Моя" тощо) і течіями буддистського змісту (дзен-буддизм, тибетський буддизм, власне буддизм, ламаїзм).

Серед езотеричних релігійних об'єднань в Україні активно діють "Реріхівське товариство", асоціація "Живої Етики", послідовники Олени Влаватської, Данила Андреєва, Олеся Бердника; неоязичництво представлене РУН-вірою, "Рідновірою", "Великим вогнем"; синтетичні неорелігії — "Вірою багаї", "Великим білим братством", "Церквою об'єднання Муна"; сайєнтологічні рухи — "Діанетикою — фондом Хаббарда", "АСТІКА", "Вогненою квіткою" В. Калінаускаса, системою Порфирія Іванова, різними психотехнологіями.

Наведена класифікація нетрадиційних культів і неорелігій в Україні, звичайно, умовна, але має полегшити орієнтацію людини в океані рухів і сект. Багато з них перебувають лише в зародковому стані, однак більшість уже відома в Україні за результатами своєї діяльності. Прикладом може бути РУН-віра (Рідна українська національна віра). Цей релігійний рух є реформованою дохристиянською релігією України-Русі. Вперше її обґрунтовано у працях професора В. Шияна, вихідця з України, який емігрував до Канади, насамперед у "Вірі предків" — книзі, що є священною для рідновірців.

У складі РУН-віри сформувалася група на чолі з Л. Силенком, що створила Об'єднання синів і дочок (ОСІДУ) РУН-віри, осередки якого існують у США, Канаді, Австралії, Англії, Німеччині, Новій Зеландії, а тепер і в Україні. Нині за кордоном налічується приблизно 40 громад прихильників РУН-віри, які називаються "станицями". Центр ОСІДУ РУН-віри знаходиться поблизу Нью-Йорка, в Оріані. Там розташована головна культова споруда РУН-віри — собор Святиня Матері України.

У 1972 р. у Чикаго відбувся І Собор ОСІДУ РУН-віри (такі собори проходили також у 1980—1983 рр.). На ньому було затверджено основний закон (статут) релігії. В законі проголошувалося, що прихильники РУН-віри не визнають многобожжя, а обстоюють монотеїзм, вірують в єдиного і всюдисущого господа Дажбога (джерела буття). Святим Письмом проголошена "Мага Віра" Л. Силенка. Крім неї, є ще катехізис РУН-віри "Навчання. Пісні. Молитви". Друкованим органом РУН-віри є часопис "Самобутня Україна". Керівним органом у період між соборами є "Священна Рада Святині Матері України" на чолі з Л. Силенком. Окремі громади віруючих мають керівні органи — правління станиць.

На думку лідерів, РУН-віра є самобутньою вірою у безсмертя українського народу, сучасне духовне українське розуміння Бога, Віри, Моралі, Правди, Волі, Єдності, Любові. Л. Силенко вважає, що причиною наявності значної кількості релігій є безліч різних розумінь Бога. Але Бог, незалежно від того, як хто його називає і розуміє, лише один, і саме він надав кожному народові можливість розуміти його по-своєму. Народ, який правильно розуміє Бога (свою національну віру), правильно визначає свій життєвий шлях, свої закони моралі, святині, обряди, традиції.

Космологічні погляди РУН-віри ґрунтуються на вірі у вічне існування світу. Дажбог не створював світ, але він є усталеним завдяки таким своїм властивостям, як "Яв" (матеріальна основа), "Нав" (духовна основа) і "Прав" (основа законів, правил матеріального і духовного життя). Ці три основи світу є головним символом РУН-віри, зображеним у вигляді обрамленого сонцем тризуба.

У "Мага Вірі" сформульовані так звані святі заповіді, молитви, сім законів правильного життя. Святі заповіді (їх сімнадцять) мають виконуватися віруючими беззастережно. Серед них такі: розумій і люби Бога по-рідному; не вшановуй чужоземних понять Бога; виховуй дітей у дусі Рідної віри; вшановуй свята Рідної віри; шануй духовність своїх предків; вдосконалюй свій розум, душу і тіло; вір у себе; люби родичів своїх тощо. Перші шість святих заповідей РУН-віри спрямовані, в основному, на зміцнення віри, а решта — не що інше, як специфічне розуміння загальнолюдських цінностей.

Для реалізації цих заповідей потрібно виконувати сім законів правильного життя:*

правильне мислення: воля, мета, перемога;*

правильні бажання: любов, справедливість, послідовність;*

правильне виконання: відповідальність, точність, дисциплінованість;*

правильне ставлення до себе: повноцінне "Я", незалежне "Я", узгоджене "Я";*

правильне харчування: якісна їжа, обрядовість;*

правильна любов: співчуття і жертовність, ненависть і ошатність, душевна краса і вірність;*

правильна віра: народження, блаженне розуміння, правильне призначення.

Стверджується, що додержання цих законів сприятиме всебічному вдосконаленню особистості та максимальному докладанню людиною своїх здібностей до національного відродження.

Л. Силенко вважає, що благородною є та людина, яка вміє свідомо перемагати такі вади, як наклепництво, переїдання, пияцтво, заздрість, неточність, брехливість, зрадливість, неорганізованість, дратівливість, улесливість, лінощі тощо. На його думку, для розвитку української цивілізації народ має виховувати в собі винахідливість, наполегливість, свідомо і підсвідомо вдосконалювати себе і своє оточення. Щодо вчення про Рай і пекло, то засновники РУН-віри переконані, що першорай існував реально, але знаходився не у долині річок Тигру і Євфрату (за Біблією), а на території сучасної України.

Прихильники РУН-віри дотримуються обрядів, пов'язаних з культом Сонця (перший вихід у поле, коли орач звертається з молитвою про врожай до Сонця; народження Сонця — свято зимового сонцестояння тощо), культом природи (свято жайворонків, свято першої борозни, весняний обхід полів, обжинки тощо), культом землі та предків. Важливу роль в обрядах РУН-віри відіграють молитви і пісні.

Наприкінці XX ст. у суспільстві набула певного резонансу діяльність так званого Великого білого братства. Ця релігійна організація сформувалася у 1990 р. у Києві як незалежна громада посвячених, які об'єдналися навколо Міжнародного інституту душі "Атма". її засновниками були Іоанн Свамі і Марія Деві, які нібито прийшли до людей з місією Ісуса Христа, щоб передати їм останній заповіт Божий і прийняти мученицьку смерть за гріхи людей. Вони входили до трійці, що називалася ЮСМАЛОС (Іоанн Свамі, Іоанн Хреститель — ЮС; Марія, Богородиця — МА і Логос або Ісус Христос).

Фундатори цього об'єднання — добре знані особи. Іоанн Свамі, він же Ю. Кривоногов — колишній кібернетик, кандидат наук. Спочатку він співпрацював із кришнаїтами, потім порвав з ними і створив Інститут душі "Атма" і "нову" релігію. Марія Деві — М. Цвигун, лікар-терапевт за фахом, була кореспонденткою газети "Атма", а у подальшому, залишивши чоловіка і малолітнього сина, стала соратницею і дружиною Кривоногова. У колишньому житті Іоанн Свамі і Марія Деві начебто були Адамом і Свою, Кришною і Рамою, Діонісом і Персефоною, Богоматір'ю і Хрестителем, Києм і Либіддю, Ромео і Джульеттою.

На думку засновників цієї релігії, ЮСМАЛОС має повноваження від самого Бога, і тому лише вона має право диктувати й встановлювати релігійні закони.

На початку 90-х років XX ст. громади "Великого білого братства" діяли в Одесі, Дніпропетровську, Києві. Найбільшою з них була київська, що налічувала кілька сот членів. Більшість з них були ще молодими людьми або підлітками з несформованою психікою, які легко піддавалися навіюванню і були готові без роздумів виконувати будь-які накази Кривоногова, який заявляв, що той, хто загине за Марію Деві, потрапить у "золоті часи".

Впродовж 1992—1993 рр. "братство" готувалося до "другого пришестя Христа", який начебто мав відвідати Київ — "Новий Єрусалим". Передрікали, що Ісус Христос з'явиться під час однієї з проповідей "білого братства". Людство побачить його і не дозволить розіп'яти вдруге. Потім відбудеться суд Божий, під час якого суддею буде Ісус Христос, а праворуч та ліворуч від нього сидітимуть Іоанн Свамі і Марія Деві. Саме після цього суду й розпочнуться "золоті часи". В ролі Ісуса Христа мала виступити М. Цвигун.

Для підготовки членів громади до пришестя (і з метою контролю над ними) відкривалися таємні скити, де оселялися віруючі. Члени громади вели відчужений спосіб життя, розривали зв'язки з родинами, не працювали, не вчилися, дотримувалися багатоденних постів. Матері дітей, які залишили свої сім'ї і вступили до "братства", зверталися до Верховної Ради України і прокуратури з проханням допомогти повернути дітей, навіть створили для цього комітет "Порятунок". Але тут була вже не юридична, а медико-соціальна проблема: дітей повернути в сім'ї було дуже важко внаслідок зрушень у їхньому світосприйнятті та психіці.

Восени 1993 р. керівники "братства" здійснили акцію, до якої тривалий