Антигромадська діяльність "білого братства" мала багато негативних наслідків. Через невизнання лідерами цієї неорелігії авторитету влади і права урядових кіл на здійснення владних функцій і захист загальнолюдської моралі, був порушений громадський порядок, руйнувалися родинні зв'язки, непоправної шкоди завдано здоров'ю і психіці не лише членів "братства", а й їхніх родичів, у зв'язку з чим держава втратила й продовжує втрачати повноцінних громадян.

Нетрадиційні вірування в Україні успадкували характерні риси, притаманні релігійним неорухам взагалі. Всі вони певною мірою спрямовані на міжрелігійний синтез. За своєю головною тенденцією ці вірування нагадують християнство двотисячолітньої давнини, що акумулювало у собі здобутки тогочасної епохи і відтворило універсальну систему ідей, цінностей, принципів світорозуміння і світосприйняття. Разом із тим неорелігійним рухам в Україні притаманні й певні специфічні ознаки.

Насамперед ці ознаки кореняться в умовах поширення неорелігій і особливостях суб'єктів, які їх сприймають. Якщо в Європі й Америці неорелігії виникли за умов послаблення традиційної релігійності і тому стали наслідком занепаду авторитету традиційних церков і сект, то в Україні виникнення неомістицизму збіглося з періодом відносного релігійного відродження, а тому може розглядатись як наслідок кризи традиційних релігій і одночасно як прояв піднесення і плюралізації релігійного життя. Крім того, для країн Заходу неокульти були адаптовані до мови, а в Україні проблема мовної адаптації відігравала гальмівну роль. Те, що неомістична література тривалий час існувала лише в англійському варіанті, значною мірою заважало її поширенню і обмежувало появу нових прихильників різних неорелігійних течій. У наш час ситуація істотно змінюється. З'явилися численні переклади цих видань не лише російською, а й українською мовою. До того ж в Україні рік у рік зростає кількість тих, хто володіє іноземними мовами, що сприяє поширенню в нашій державі неорелігійних публікацій.

На Заході неокульти були певною релігійною альтернативою традиційним релігіям, а в Україні — специфічною формою протесту проти комуністичної ідеології та її інтерпретації лідерами комуністичних партій ЗО—90-х років XX ст., формою дисидентства у так званих соціалістичних країнах. Тому в Україні перехідного періоду неомістицизм має компенсаційне забарвлення: своїми віро-повчальними принципами він прагне заповнити духовний вакуум, що утворився після панування комуністичної віри.

Поширення неорелігій в Україні пояснюється також їх прикладною спрямованістю. На відміну від Заходу, де неорелігії поширювалися в умовах вільного і багаторічного функціонування неомістицизму, внаслідок чого там відбулася навіть певна секуляризація(від лат. — звільнення від впливу релігії) свідомості, в Україну знання про оздоровчу техніку йоги і медитацію прийшло в неорелігійній формі. Невігластво у сфері нетрадиційних методів оздоровлення та ірраціональних форм пізнання світу абсолютизувало неомістицизм, оголосивши його єдино правильним рецептом щастя. Засіб був сприйнятий за мету. Для багатьох послідовників неорелігії є не пошуком Бога, Абсолюту, Світового Розуму, а способом розв'язання своїх особистих проблем за рахунок використання різних оздоровчих методик і медитацій.

Всі релігійні неорухи прийшли в Україну через посередників. Але тенденція може змінитися, якщо поодинокі відвідування індійських, корейських, китайських та інших "учителів" з часом набудуть певної системи. Відносна легкість поширення в Україні неорелігій пояснюється, зокрема, специфікою вітчизняного менталітету, пов'язаною з географічним розташуванням України між Сходом і Заходом, Півднем і Північчю. Загальна ідея нетрадиційних релігійних рухів про поєднання Сходу і Заходу через об'єднання всіх релігій здобула в Україні підтримку в настроях і бажаннях віруючих багатьох конфесій.

Очевидним є і той факт, що в Україні до неорелігійних рухів приєдналися переважно невіруючі люди, тобто ті, хто не був обтяжений релігійною традицією і не мав до того часу попереднього містичного досвіду. Тому послідовники неорелігій у нашій країні не так глибоко переконані у своїй вірі, як в інших державах. При цьому, якщо на Заході неомістицизм має вплив на широкі верстви населення в результаті чого соціальний склад неосект є неоднорідним, то в Україні коло посвячених надто обмежене. Це переважно творча і технічна інтелігенція, а також викладачі та науковці природничих галузей знання, які не мають достатнього рівня гуманітарної освіти, але є дуже амбіційними.

Основними формами організації неомістицизму в Україні є громада і гурток. Неорелігійні типи громад і гуртків, що функціонують сьогодні в Україні, ще далекі, на відміну від своїх одновірців за кордоном, від створення виробничих підприємств у галузі промисловості, торгівлі чи в агропромисловому комплексі, хоч такі корпоративні об'єднання привабливі й в умовах сьогодення мають перспективу. Однак поки що вони існують у нас як форми духовного, з інтелектуальним забарвленням, спілкування.

Нетрадиційні релігійні рухи в Україні мають також особливості у культі, організації й відносинах з державою та громадськістю. Багато з них у нашій країні, як і в інших державах, ще перебувають у стані формування. Це передбачає постійне вивчення всього процесу їх виникнення, поширення і функціонування з метою визначення об'єктивних позицій для оцінки їх віровчень і дій. За всієї розмаїтості цих позицій, науково-дослідних підходів і поглядів випливають такі очевидні висновки.

По-перше, так звані сучасні нетрадиційні релігійні культи і неорелігії не можуть претендувати у класифікації релігій на статус ще одного їх історичного типу поряд з родоплемінними культами, національними і світовими релігіями.

По-друге, за змістом релігійні нетрадиційні культи і неорелігії є еклектичним нагромадженням фрагментів з ранніх вірувань народів (анімізму і аніматизму, тотемізму і фетишизму, магії і мантики) і традиційних релігій, головним чином східних — індуїзму і буддизму, конфуціанства і даосизму, зороастризму, синтоїзму та ін.

По-третє, нетрадиційні релігії і релігійні культи, за визнанням більшості релігієзнавців, є наслідком внутрішніх (у країнах) і глобальних (у світі) кризових явищ — екологічних, енергетичних, демографічних, продовольчих та ін., а також соціальної напруженості у світовому суспільстві через постійні загрози воєн із застосуванням зброї масового знищення. Ця причина значною мірою породжує популярність обіцянок харизматичних лідерів щодо порятунку прибічників нетрадиційних релігійних рухів і членів їх організацій у разі виникнення планетарних катастроф, час настання яких оголошується у найближчому майбутньому. Деякі з лідерів намагалися штучно наблизити їх за допомогою застосування хімічних отруйних речовин у місцях масового скупчення людей (такий злочин, наприклад, здійснила секта "АУМ Сінрікьо" у токійському метро влітку 1995 р., коли від отруйних газів, що їх розпилили терористи секти, постраждало понад 5 тис. людей).

По-четверте, нетрадиційні релігії продовжують помітно впливати на світогляд, вчинки і дії людей не тільки через втягнений їх у свої рухи і організації, а й через шарлатанство віщунів щодо визначення долі окремих людей і цілих народів, а також завдяки діям цілителів, магів, екстрасенсів, знахарів і ворожок. Такий вплив є негативним, бо завдає серйозної шкоди фізичному і духовному здоров'ю людей, їх матеріальному стану.

Нарешті, по-п'яте, доля неорелігій, як і всіх релігій, історична. Поступово, завдяки зростанню суспільної свідомості, розвитку науки і техніки, досягненню людством нових знань, прогнозується відмирання релігій і релігійності у сучасному їх розумінні. Служителям релігій, їх натхненникам і апологетам відомо про наявність такої тенденції вже впродовж кількох століть. Тому цілком зрозумілим є їхнє прагнення теоретично обґрунтовувати свої віровчення за допомогою філософії. Кожна релігія прагне мати свою філософію.

Теоретичному обґрунтуванню буддизму слугує філософія хінаяни та філософія махаяни; християнства — православна філософія та католицька філософія; ісламу — релігійно-філософські погляди шиїзму і сунізму. На відміну від традиційних релігій, що створили відносно системні філософські школи, теоретичне обґрунтування неорелігій відбувається завдяки еклектичному синтезу положень із теософії, антропософії, Агні-Йоги та інших подібних їм окультних і парафілософських "вчень". Весь цей плюралізм релігійних філософій є предметом вивчення релігієзнавства (осмислення їх типів і видів, структури, соціальних функцій, причин виникнення, поширення і функціонування).

Література

1. Лубський В.І., Козленке В., Лубська М.В., Севрюков Г. Історія релігій: Навч. посіб. — К.: Тандем, 2002.

2. Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігій: Підручник. — К.: Центр навч. літ., 2004.

3. Лубський В.І., Теремко В.І., Лубська М.В. Релігієзнавство: Підручник. — К.: Академвидав, 2006.

4. Любащенко BJ. Історія протестантизму в Україні: Курс лекцій. — К., 1996.

5. Матвеев В.О. Релігієзнавство: Навч. посіб. — Ніжин: Аспект-Поліграф, 2006.

6. Матвеева HJI.t Голобородъко А.Р. Святі і свята України: календар церковних свят і народних традицій: Словник-довідник. — К., 1995.

7. Международная защита прав и свобод человека: Сб. док. — М., 1990.

8. МеньА.В. Православное Богослужение: таинство и образ. — М., 1991.

9. Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2 т. — М.: Сов. энциклопедия, 1987.

10. Моця О.П.,Ричка В.М. Київська Русь: від язичництва до християнства: Навч. посіб. — К., 1996.

11. Мусульманское право: структура и основные институты. — М., 1985.

12. Мюллер М.,Вунд В. От